Свого часу, працюючи головою Іванівської районної ради і заочно навчаючись в Одеському регіональному інституті державного управління, Наталя Бянованаписала досить актуальну магістерську дипломну роботу. На даних зі свого району було розкрито залежність успішного розвитку територіальної громади від взаєморозуміння та взаємодії між гілками влади. Теоретичні напрацювання Бянова поклала в основу подальшої своєї практичної діяльності. Досягти вдалося чимало. Серед іншого, важливо, що зросла довіра людей до влади у районі. Логічним і закономірним стало недавнє призначення Н.А. Бянової на посаду голови Іванівської РДА.
– Наталіє Анатолівно, сьогодні, мов страшний сон, згадуються протистояння між райрадами та РДА, що постійно спалахували як не в одному, то в іншому районі. А у вашому тим часом поступово, але системно і стабільно йшла газифікація, вводилися в дію водогони, розвивалася освіта…
– І, зауважте, змінювалася ментальність населення. Взяти б такий приклад. У нашій степовій зоні все актуальнішим стає питання водопостачання. Виховані колгоспною системою селяни звикли, що для них усе хтось має створювати. Але ж колгоспів давно нема. Тож людям треба самим братися за благоустрій сіл, за те ж забезпечення своїх садиб водою. Завдяки злагодженим діям районних гілок влади, нам пощастило стати учасниками Програми Українського фонду соціальних інвестицій. Як результат – з 2006-го по 2008 роки в районі освоєно 4,5 млн грн, реалізовано 12 мікропроектів, завдяки яким поліпшено водопостачання сіл і селищ, реконструйовано два заклади освіти та два заклади охорони здоров’я.
Інвестиції у соціальну сферу далі залучаються завдяки участі нашого району в Проекті ЄС та у Програмі розвитку ООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». У семи селах на скооперовані кошти місцевих бюджетів, громадян та дотацій зі згаданої Програми вже капітально реконструйовано водопровідні мережі. У даному руслі розпочато мікропроект по заміні вікон у школі Іванівській. На стадії узгодження нові проекти. Люди вже зрозуміли, що кошти, які вони вкладають у розвиток громади, реально втілюються у конкретні справи для добробуту села. І бережуть новостворене громадське майно.
– Однак, хоча в районі досягалася злагода, на його життєдіяльність, мабуть, не могли не вплинути негативи протистояння на вищих щаблях влади?
– З тих причин ми чимало втратили. У результаті «реорганізації» державного підприємства «Хлібна база № 77» Держкомрезерву, яке розташоване на нашій території, бюджет району перестав отримувати від згаданого елеватора суттєві надходження. Заморозилася діяльність цукрозаводу, від якого йшли мільйонні податки. Зупинився роботу комбікормовий завод. Зараз ми багато робимо для відродження цих підприємств. Із елеватором питання вже вирішено, йому повернено попередній статус. Дуже хочемо, аби запрацював цукровий завод у Радісному. Бо ж це ще й робочі місця для людей. Завод збережено у готовому до роботи стані. Не пожалкували б інвестори, якби зацікавилися і нашим комбікормовим заводом.
– Невже відроджується тваринництво?
– Є такі тенденції. Стабілізувалося й зростає поголів’я худоби та птиці. Стрімко розвивається вівчарство. Кількість овець та кіз на території району вже становить понад 7 тисяч голів. Причому, тільки за останній рік приріст склав понад 600 голів. Поки що зростання інтересу до вівчарства проявляється здебільшого у фермерських та одноосібних господарствах. Але за прорахованої державної політики і великотоварні підприємства досить швидко наростять свої потужності у такій важливій і, до слова, традиційній для нашого району галузі, як тваринництво.
– При економічних негараздах нелегко, мабуть, соціальні проблеми розв’язувати?
– Це зрозуміло. Але ми завжди знаходимо можливості для посильної бюджетної підтримки програм з охорони здоров’я, освіти, культури, спорту. Надаємо допомогу малозабезпеченим верствам населення, приділяючи увагу сиротам, малюкам із багатодітних сімей. Плануючи таку роботу, знову ж таки, намагаємось забезпечити злагодженість дій і відповідальність усіх гілок влади за виконання взятих зобов’язань. Злиденний бюджет доводиться поповнювати за рахунок допомоги спонсорів, меценатів. Важко навіть згадати всю ту доброчинну допомогу, яку, наприклад, надав нашим мешканцям, закладам охорони здоров’я, культури, освіти та спорту депутат обласної ради Віктор Якович Волков. Дуже йому дякуємо.
– Наталіє Анатолівно, а що Вас на новій посаді непокоїть сьогодні найбільше?
– Наш район – сільськогосподарський. І земля та надра – основні наші годувальники. А порядку, на жаль, у цих питаннях нема. Для поліпшення контролю за надходженнями до бюджету потрібно терміново здійснити інвентаризацію земель. Це ми спроможні зробити ми це зробимо. А от навести лад у питаннях земельних взаємовідносин (оформлення та реєстрація документів на власність чи користування, оренди, збереження родючості ґрунтів і т.д.) терміново треба на загальнодержавному рівні. Нема, на жаль, чіткого законодавчого регламентування й стосовно використання надр. Мабуть, давно вже пора розмежувати права місцевих та державних органів влади щодо використання корисних копалин. Якщо це корисні копалини місцевого значення, то й дозвіл на її розробку мав би даватися на місці. Маючи чіткі загальнодержавні нормативи щодо відносин навколо земель сільгосппризначення і надр, районні та сільські органи влади стабільно контролюватимуть ці відносини. І, безперечно, зростуть наші бюджетні надходження. А отже – людям стане краще жити, зросте їхня довіра до влади. І тут великі надії ми покладаємо на подальше зміцнення взаєморозуміння та взаємодії між гілками влади на місцях.
