– Мамо, я не хочу цю машинку.
– Чому? Ми ж тільки вчора її купили. Вона ж сподобалася тобі у крамниці.
– А тепер не подобається.
– Чому?
– Тому що я не знаю, що з нею робити.
– Як це ти не знаєш, що з нею робити?
– Вона сама їздить і блимає. А мені що робити? Набридло її заводити.
Такий діалог я почула, побувавши у гостях у знайомої – матері чотирирічного Іванка.
– Купили вчора дорогу пожежну машину, а сьогодні вона йому не подобається, – засмучено зітхнула знайома. – Продавець казала, що ці моделі дуже популярні, тому що вони багатофункціональні. Самі їздять, світять блимавками, включають вбудовану сигналізацію, навіть піднімають драбинку. А він вже не хоче!
Справді, трохи дивно. Чому ж хлопчик так швидко відмовився від нової яскравої іграшки? Прочитавши кілька книжок щодо розвитку дітей, порившись в інтернеті, поспостерігавши за власною дитиною, я зробила висновок, що син моєї знайомої – винятково розумний хлопчик. Він одразу дав відповідь на запитання, чому йому не подобається нова іграшка. Тільки от ми, дорослі, його не почули.
Справа в тому, що психологи давно забили тривогу щодо сучасних дитячих іграшок. Так, керівник Центру гри та іграшки при Московському психолого-педагогічному університеті психолог Олена Смирнова стверджує, що головна проблема сьогодні — іграшки, що грають самі по собі, без участі дитини.
Дорослі купують такі вироби для своїх чад, бо вони виглядають сучасно. Але при цьому вбивають гру. Коли каченя саме крякає, ходить і махає крилами, дитині залишається лише спостерігати за його активністю. Якщо ж у іграшки є якісь звукові сигнали, голос – то свій голос маляті вставити вже нікуди. А таких іграшок зараз більшість.
Саме це й відбувалося з маленьким Іванком. Він рішуче не розумів, як гратися з машинкою, яка все робить сама. Більше того, він сповістив про це матері, що досить рідко зустрічається у дітей. Зазвичай вони дратуються, швидко утомлюються від таких багатофункціональних іграшок і влаштовують безпричинні, на перший погляд, скандальчики.
– Якщо дитина у дитинстві позбавлена гри, у майбутньому це призводить до відсутності ініціативи, фантазії, навичок кооперації, нестійкої самоідентифікації, браку довільності, неможливості організувати свою поведінку і управляти нею, — вважає О. Смирнова. – З одного боку, маляті пропонується нескінченний відеоряд для пасивного сприйняття, з другого боку - іграшка не припускає активності самої дитини. У дитини відсутнє справжнє життя, немає внутрішньої роботи, зате в наявності залежність від пропонованого.
Страшна правда психологів полягає ось у чому: для розвитку дитині досить десяти найпростіших іграшок, так вважає гендиректор маркетинго-комунікаційної агенції «Ігропром» Роман Федотов.
Але є проблема: батькам доведеться самим грати в них з дитиною.
Тому якщо ви хочете, щоб ваше маля повноцінно розвивалося і виросло майже вундеркіндом, – купіть йому звичайну вантажівку, без мотора, фар, що світяться, і тарахтілки, яка дратує. Така порада психологів. Ще можна придбати набір кубиків і дерев’яний конструктор. Тепер сам лікар прописав возити кубики з одного кінця кімнати до другого, побудувавши, звичайно, дерев’яний гараж для вантажівки. Якщо дитина доросліша, існує безліч захоплюючих настільних ігор: від шашок і шахів до пазлів.
Варіанти ігор ви і самі можете вигадувати. А вірно це чи ні, ви зрозумієте, якщо глянете на іграшку очима вашої дитини. Або на саме маля. Якщо в нього немає розгубленості через незнання, як поводитися з іграшкою, роздратування через те, що дитина плутається у функціях виробу, і ваше улюблене маля цілком поглинуте грою, сам працює мотором і підйомником звичайної вантажівки, то можете заспокоїтися – іграшка його цілком влаштовує. А ще краще – просто прислухайтеся до своєї дитини. Часом вона краще знає, що їй потрібно.
