Велика риболовля ще попереду
На Одещині виловом і відтворенням водних живих ресурсів займаються близько 60 підприємств. З початку поточного року на внутрішніх водоймах ними добуто близько 2,4 тисячі тонн риби. Асоціація «Хаджибейський лиман», що працює в режимі спеціального товарного рибного господарства (СТРГ) – одне з них. До її складу входять 9 структурних підрозділів. У першому півріччі рибалками асоціації було постачено на стіл наших співгромадян 70 тонн цієї смачної та корисної продукції.
І це з урахуванням двомісячної заборони на вилов у зв’язку з нерестом.
Напередодні Дня рибалки, близько 7-ї години ранку, я прибув на один із приймальних пунктів асоціації. Сонце вже градусів на п’ятнадцять піднялося над Міжлиманням, а рибальські бригади на моторних човнах вийшли на велику воду перевіряти розставлені з вечора сіті.
На причалі залишилися тільки начальник спецохорони СТРГ «Хаджибейський лиман» Володимир Савчук, інспектори Одеського територіального відділу Західно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів і регулювання рибальства Володимир Гайдашенко та Олександр Семенченко, а також працівники берегових служб.
Цікавлюся у фахівців: які сьогодні види на вилов?
– Тішитися не треба, – відповідає Володимир Савчук. – Коли на полях починаються жнива, у рибалок настає «мертвий сезон». Тому і своє професійне свято ми відзначаємо саме зараз, доки не почалася путина...
Треба сказати, що і у цілому цього року умови для риболовлі на лимані були не з найкращих: через холодну зиму і весну риба із запізненням почала вести активний спосіб життя. А одразу ж після заборони на її вилов і закінчення нересту настала спека. Тому риба пішла на глибину і там, імовірно, спокійнісінько дрімає, чекаючи кращих часів. І сховатися на 10 тисячах гектарах водойми при глибині 10-12 метрів є де. Щоправда, на поверхні залишився мальок рослиноїдних, того ж товстолобика, який із задоволенням пасеться біля берега на пасовищах зелених водоростей.
З інспекторами рибоохорони на швидкохідному катері виходимо у район промислу. Вони – щоб перевірити, як провадиться вилов, чи не порушуються правила рибовидобутку, я – щоб сфотографувати рибалок під час їхньої нелегкої праці.
Ось ланка Геннадія Сафо та Андрія Дедука вручну витягує багатометрову сітку. Риби у вічках, що кіт наплакав. І на дні човна її не більше десяти кілограмів. Така ж ситуація у Олександра Коліна і Геннадія Скривенка. Не йде риба, та й усе.
Рибінспектори спрямовують свій катер до протилежного берега, до Пташиної балки, де, як правило, промишляють рибалки-аматори. Проходимо на малій швидкості уздовж насипу, по якій проходить об’їзна дорога. Рибалок – не густо. А у тих, хто ще не втратив надію на вилов, у кошиках порожньо.
Повернувшись на базу, чекаємо на промисловиків. До обіду деякі з них повертаються. Несуть напівпорожні ящики на рибоприймальний пункт. У кожному – не більше 10-12 кілограмів риби. Обличчя у всіх смутні. Настрій гидезний. Та й то сказати, немає вилову – немає заробітку.
– А риба в лимані є, – говорить упевнено рибінспектор Володимир Гайдашенко. – Адже ще з осені асоціація «Хаджибейський лиман» заселила водойму 100 тоннами малька рослиноїдних видів риб – коропа, карася, товстолобика. І корму для них вистачить. Тож велика риболовля ще попереду...
Анатолій ДНІСТРОВ
Из поэтической тетради
Анатолий Михайленко
Залив
Наш залив обошли холода стороной,
Облака не зашторили небо залива.
Синий вечер в воде отразился луной
И упавшей звездой, как червивая слива.
И сигарой горел Воронцовский маяк,
В нем огонь угасал и опять разгорался,
И рубиновый луч окунался во мрак
И в его глубине без следа растворялся.
Без следа? Да возможно ли так на Земле?
Даже мысли такой не допустит природа!
Луч скользил по крутой корабельной скуле
И рябинкой попал на зрачок морехода.
А какие он чувства в душе пробудил,
Не узнаем ни я, ни сосед, ни подруга,
За борт пепел табачный моряк уронил,
Что при этом сказал, – все прошло мимо слуха.
Мимо слуха, да, видно, не мимо судьбы,
Чай, осталась она к моряку справедлива,
И вставали над ним световые столбы,
Уходя корневищами в недра залива.
Душу крепко ветрами морей просолив,
До конца исполняя старинный обычай,
Он свой подвиг свершил, он вернулся в залив,
А тебе предстоит лишь идти за добычей.
За добычей – за килькой, за мелкой хамсой, –
С ожиданьем удачи в прищуренном взоре,
И горчит это странное счастье, как соль,
На морском, на качающем сейнер просторе!
Большая рыбалка
Валерию Кулебе – тралмейстеру
Свеж, упруг
С востока встречный ветер,
Даль чужая не сулит беды.
Лихо мы забрасываем сети,
Наш улов – награда за труды!
В океане мы не первый месяц,
Так душа изныла от жары,
Но на месте наш тралмейстер, –
Будет рыба. Будут и жиры!
Серебром чистейшей высшей пробы
Рыбье месиво течет в лоток,
Чешуей забрызгивая робы,
Пенится забортный кипяток.
Мой товарищ вскинет смуглый локоть,
Капли пота вытрет с темных век:
– А на суше любят рыбу – окунь,
Уважают очень рыбу – хек…
– Любят?
Уважают?
Ну, так – нате
Полновесный океанский дар!
…Ты сардинку достаешь в томате,
По губам твоим течет нектар.
Присмотрись,
На дне консервной банки
Отразились звезды дальних мест, –
Страж океанической рыбалки,
Наискось плывущий
Южный Крест!
Окунь
(Из Тараса Федюка)
Резво разрезает воду
Золотым, как кровь, пером.
Беспредельная свобода
Между лилией и дном!
Под зеленою водою,
В чащах сумрачной струи
Серебристой бьют слезою.
Верховодки?
Соловьи?
Все равно!
И вот под кручей
Вспыхнул просверком рябым.
И как две волны колючих –
Две тяжелые губы.
Врассыпную – лотерея
Сотен вспугнутых мальков…
…Лишь из бронзы рыбка реет
С черным хвостиком
Крючков…
