П'ять днів, проведених у Волинській області, схилили мене до думки, що для відпочинку з яскравими враженнями і корисною інформацією зовсім не потрібен берег турецький. Усе це можна знайти на своїй Батьківщині. Для цього досить відшукати на карті північно-західну точку України і вирушити туди через стародавнє місто Луцьк, найбільший в Україні Шацький національний парк, побувати хоч на одному із 23 озер, не залишити без уваги лицарські замки, яких у тутешніх місцях чимало... Познайомитися з мальовничим Поліським краєм та його гостинними людьми мені пощастило завдяки одній із програм Українського журналістського фонду.
Знайомство номер один
Першим про Волинь нам розповів голова обласної державної адміністрації Борис Петрович Климчук (колишній Посол України в Литві та Азербайджані).
– Я хочу, щоб ви побачили не просто те, що бачимо ми, але й так, як ми: не перестаючи захоплюватися красою, різноманіттям нашої України. Волинь – дуже різна. Одні кажуть, що сонячна, другі – дощова. Але й у сонячний день, і у хмарний вона однаково гарна.
Край багатий. Все у нас є: і болота, і ліси, і комарі, і знамениті вугри, і підшипники, які крутяться в «мерседесах», Луцький автозавод і компанія «Торчин», і безкраї родючі поля, і футбольна команда «Волинь». Історія нашого краю дуже глибока, вона бере початок ще до епохи Київської Русі. Луцьк був південною столицею Великого князівства Литовського. У 1429 році тут проходив перший з'їзд європейських монархів. Звідси ростуть корені Євросоюзу.
Борис Петрович швидко привернув до себе аудиторію: щирий, іронічний і дуже чарівний.
Його професійний принцип – поєднуй і правильно керуй. Своє призначення вбачає у взаєморозумінні бізнесу і влади на усіх рівнях. Наприклад, він заохочує дрібних господарів: в області працюють чотири цукрові заводи, на яких сировину приймають і від селян.
Столиця Волині
Перлиною і символом Луцька є стародавній замок, побудований у XIV столітті литовським князем Любартом. Луцький замок (він же Верхній, він же замок Любарта) – одна з нечисленних архітектурних пам'яток України епохи Великого князівства Литовського, що збереглися. Дорогих гостей зустрічають сам князь литовський з донькою, та ще й хлібом-сіллю. Звичайно, це яскрава вистава, рольові ігри учасників історичних клубів. Таких у Луцьку налічується п'ять, організованих старшокласниками, студентами і усіма, хто любить історію свого міста. Молодь вивчає середньовічну епоху, навчається танцювати у супроводі лютні (в аудіозапису), боротися за серце прекрасних дам у точних копіях обладунків. Все це дійство вселяє життя у стіни стародавнього замку, він до того ж добре відреставрований і підтримується в охайному стані.
Тут же, на території замку, розташовані музеї зброї, живопису, будівельної кераміки, друкарства (з експозицією давніх манускриптів стародавніх книг) і єдиний в Україні знаменитий Музей дзвонів. У його колекції 50 стародавніх інструментів – церковних, залізничних, поштових, корабельних, привезених з Польщі, Росії, Австрії та Румунії.
Вхід до замку пролягає через вежу Любарта, з неї відкривається чудова панорама міста. У стародавній вежі є постійний житель – сокіл. Він не просто облюбував вежу сам, але вже обзавівся потомством.
Конверсія
по-волинському
Є в Луцьку ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. До 2000 року тут була військова частина – ракетна дивізія спеціального призначення. За роки роботи ліцею будівля була перебудована і упорядкована. А у 2004 році, за рішенням Волинської облдержадміністрації, до відділення з військовим ухилом приєднали і спортивне. Після такого рішення в ліцеї не тільки зросло число учнів, але й число перемог. Вихованці навчального закладу – призери України, Європи та світу. Є серед випускників і кандидати до олімпійської збірної України.
– До 80% наших вихованців стають студентами вузів, – розповів начальник ліцею полковник Павло Боснюк. – Це набагато більше, ніж в інших аналогічних навчальних закладах. Наших учнів із задоволенням беруть на роботу до податкової міліції, МНС, СБУ, на прикордонну службу. Є у ліцею і соціальний аспект: зі 156 випускників цього року (серед яких юнаки і дівчата з 19 регіонів України) – 19 сиріт.
Сучасною електронікою обладнані навчальні класи, бібліотека, кімнати самопідготовки... Впроваджено програму інтерактивного навчання. При всьому цьому ліцей живе на кошти, виділені з державного бюджету, а для курсантів навчання безкоштовне.
Руїни перетворюються...
Була колись у Луцьку фабрика з фарбування шкіри. У 90-х роках підприємство занепало і нагадувало про себе лише будівлею-примарою. Але з'явилася група креативних молодих людей, які зайнялися корисною справою – обладнали величезні площі під спортивно-оздоровчий центр «Адреналін СІТІ». Тут можна спробувати свої сили у картингу, пейнтболі, скелелазінні, настільному і великому тенісі, міні-футболі, волейболі, катанні на роликах і багато у чому іншому. Організатори віддали данину й моді – влаштовують корпоративні змагання.
Після сплеску адреналіну потрапляємо до «Гарнізону», найприкольнішої «військової частини». Тут і польова кухня, і стрілецький клуб, і навіть зоопарк, «вихованці» якого по-справжньому екзотичні – німецький танк «тигр», «їжак» протитанковий. Є тут і «гранатові» дерева, зі справжніми бойовими гранатами, і пивопровід «Дружба», і плац для шикування... Кожен, хто пройшов підготовку в «Гарнізоні», одержує військовий квиток, що засвідчує гарний настрій.
Ах, дороги!
Діставатися до заповідних лісових озер з Луцька не так далеко – область невелика. Та й дороги такі, що не зіпсують настрою, позначеного у «військовому квитку». Справа в тому, що волиняни активно готуються до Євро-2012. Одне з головних завдань – оновити автодороги так, щоб після перетинання україно-польського кордону мандрівник не відчував різниці. Траси не тільки будують, але й бережуть, як у Європі. Так, у літню спеку з температурою вищою 28 градусів забороняється рух вантажівок у денний час. Це правило поширюється на автомобілі, маса яких перевищує 24 тонни.
Уздовж траси часто зустрічаються зупинки для водіїв, які бажають відпочити у затінку лісу. За невеликою дерев'яною огорожкою розташовані столики, криті альтанки, спеціальне місце для багаття, дрова – для перепочинку і пришляхового пікніка. Такі лісові зупинки зроблені спеціально, щоб відпочинок був культурним і централізованим, а отже, обійшовся без стихійного забруднення лісу і пожеж. Тут і люди ситі, і ліс у порядку, а головне, за вхід ніхто не бере грошей, немає нав'язливих ларків і продавців. Усе самостійно і відповідально з боку відпочивальників.
І ось Шацькі озера, розлиті серед лісових масивів, вітають усіх своєю чистотою і свіжістю. Сюди приїжджають оздоровлюватися. У найбільшому озері Світязь, як стверджують екскурсоводи, можна одночасно і плавати, і пити воду. Більша частина озер входить до складу Шацького природного національного парку, а їхні береги є місцями гніздування водоплавних птахів – диких качок і гусей, лебедів тощо. А ось справжніми господарями краю можна вважати лелек. Вони вітають гостей чи не на кожному стовпі.
Загальне враження про Волинь – вона зачаровує. І багатоколірною природою, і розмаїтістю історичних пам'яток, і цінністю православних святинь... Але найбільше людьми. Їхньою доброзичливістю, працьовитістю, оптимізмом, любов'ю до свого краю і завзятістю, з якою вони прагнуть зробити його ще кращим. Але все це краще побачити на власні очі.
