Шановні друзі!
Щиро вітаю вас з професійним святом – Днем працівників ветеринарної медицини!
На представників вашого фаху покладено важливі та відповідальні завдання щодо лікування сільськогосподарських тварин і наших домашніх улюбленців, протидії розповсюдженню небезпечних інфекційних хвороб та охорони довкілля, забезпечення якості та безпеки продукції сільського господарства.
Ваша самовіддана праця є запорукою стабільного розвитку тваринництва, птахівництва та інших галузей аграрного сектору економіки регіону. А епізоотичне благополуччя нашої області свідчить про ваш високий професіоналізм та сумлінне ставлення до роботи. За це вам велика шана і наша подяка.
Від імені усього депутатського корпусу обласної ради бажаю вам, шановні ветеринари, міцного здоров’я, родинного щастя, добра і благополуччя, нових професійних успіхів.
Зі святом вас!
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Любі колеги!
Обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України щиро вітає з Днем працівників ветеринарної медицини України.
Вітаємо усіх трудівників ветеринарної медицини Одеської області. Нехай ваша нелегка праця слугуватиме процвітанню України.
Бажаю вам не зупинятися на досягнутому, міцного здоров’я і миру, спокою і творчих підходів у роботі!
За дорученням президії обласної організації –
з повагою,
голова Одеської обласноїорганізації профспілки працівників АПК України І. МАКЕДОНСЬКИЙ
Добробут людей починається з безпеки тварин
Зовсім нещодавно на засіданні виконкому Одеської міської ради одержав підтримку проект рішення про дозвіл міській ветеринарній службі побудувати ветеринарну клініку із амбулаторією по вулиці 7-ма Пересипська. Із цього й почалася наша розмова з начальником Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області П.І. Мельником.
– Павле Івановичу, в умовах кризи усе ніби призупиняється у своєму розвитку. Ветеринарна служба області, на противагу цьому, вишукує можливості не лише складати перспективні плани, але й втілювати їх у життя.
– Так, тому що зі своїми завданнями щодо забезпечення протиепізоотичної безпеки наша служба повинна справлятися незалежно від того, наскільки глибока економічна криза.
На сьогоднішній день міська державна лікарня ветеринарної медицини розташована в орендованому приміщенні. На 7-й Пересипській ми хочемо спорудити свій будинок із амбулаторією, денним стаціонаром, карантинним блоком. Тобто, з тим набором послуг, які вже стали нормою у приватних ветеринарних клініках, на відміну від багатьох державних ветустанов.
– Протягом багатьох років йде розмова щодо реформування державної ветеринарної служби у приватну, про переведення її на госпрозрахункові принципи роботи. Наскільки реальні такі перспективи?
– У планах Держкомітету ветеринарної медицини України є перехід лікувальної роботи на приватну практику. В Одесі протягом двох років служба так і працює: приватні клініки забезпечують необхідний перелік ветеринарних послуг.
– Чи виправдає себе такий перехід у сільській місцевості, де лише завдяки наполегливості, завзятості, професіоналізму працівників держветустанов провадяться усі необхідні профілактичні заходи?
– Справді, лише державне фінансування закупівлі вакцин та проведення профілактичних заходів дозволяє в сільській місцевості забезпечувати благополуччя з туберкульозу, лейкозу, протистояти сказу та іншим інфекційним захворюванням. Вдається це за рахунок комплексного та системного підходу, багаторічного досвіду роботи саме державної служби ветеринарної медицини.
– Павле Івановичу, якщо говорити про наболілі питання, які з них треба буде вирішувати найближчим часом?
– На цей рік заплановано оздоровити від лейкозу два господарства у Балтському та Ширяївському районах. Там невеличке поголів'я, і ситуація вже близька до нормальної.
Від лептоспірозу вдалося оздоровити коней в Овідіопольському районі. Стабілізувалася ситуація в області і щодо сказу. Ми сьогодні більше займаємося профілактикою та дослідженнями поголів'я тварин.
Пильнішу увагу, у зв'язку зі спекою влітку, приділяємо ветеринарно-санітарному контролю та нагляду за закупівлею молока в районах. Воно швидко псується, то ж господарі тварин часто застосовують інгібітори, антибіотики, щоб сповільнити процес скисання молока.
Найголовніше полягає у тому, щоб не було спалахів захворювань, особливо тих, які є спільними і для тварин, і для людини. Тому добробут людей починається із безпеки тварин.
– На 2015 рік намічено повну заборону подвірного забою худоби. Ваше управління провадить семінари, допомагає навчати працівників, які працюють на забійних пунктах. Але населення уперто не хоче вірити у те, що подвірний забій заборонять і покарання за порушення цієї заборони будуть відчутними.
– Перехід на промисловий забій худоби важливий з різних точок зору. Це й безпека продукції тваринного походження, і поліпшення екологічної ситуації – відходи забою будуть правильно утилізуватися, а не закопуватися у найближчій лісопосадці, і створення робочих місць на забійних пунктах.
Ми орієнтуємо й переробні підприємства, і супермаркети на те, щоб вони, як того вимагає закон, приймали м'ясо лише із боєнь.
– Для того, щоб бойні працювали рентабельно, необхідно відновлювати поголів'я великої рогатої худоби.
– Якщо поголів'я свиней в області зростає, то кількість великої рогатої худоби, як і раніше, зменшується. Економічно вирощувати корів населенню поки що невигідно. За умови, що імпорт м'яса скорочується, без зусиль можна спрогнозувати підвищення цін на цей продукт на вітчизняному ринку.
Наші фахівці провадять постійну роботу щодо відкриття у селах пунктів сервісного ветеринарного обслуговування, щоб допомогти власникам худоби. Там займаються штучним заплідненням тварин, що дозволяє одержувати якісніше та здоровіше поголів'я, реалізують ветеринарні препарати.
– Чи не відмовляються переробні підприємства від послуг офіційних ветеринарних лікарів в умовах кризи?
– Інститут офіційних ветеринарних лікарів з'явився в нашій країні у 2003 році на вимогу Євросоюзу. По суті, представник державної ветеринарної служби повинен бути на переробному підприємстві будь-якої форми власності для здійснення контролю щодо безпеки готової продукції.
Не завжди керівники підприємства прагнуть бачити в себе ветфахівця, тому що це потребує додаткових витрат на забезпечення його роботи і служить реальною перешкодою на шляху випуску продукції сумнівної якості.
Але там, де власники реально провадять боротьбу за якість, за виходи на міжнародні ринки, розуміють: офіційний ветеринарний лікар – це їхній захист і опора. Тим більше, що ухвалена за кордоном система контролю критичних точок ХААСП (її обов'язково впроваджують підприємства-імпортери) на переробному підприємстві неможлива без роботи такого лікаря.
Світлана МАРШИНА
Працюють для всіх нас
Раїса Григорівна Дубровіна, завідувачка Тростянецької дільниці ветеринарної медицини, що у Великомихайлівському районі, у 40 років працює ветеринаром. Причому на одному місці, перебувачи у постійному неспокої, бо ж тварини хворіють і вдень, і вночі, і у вихідні, і у святкові дні... Незважаючи на погодні умови чи час доби, Раїса Григорівна на власному мопеді поспішає до своїх численних пацієнтів. А «покататися» їй є де, бо обслуговує ветеринар дев’ять населених пунктів, що розташовані на чималенькій відстані один від одного.
– Виїжджати на виклики доводиться часто і по декілька разів, – говорить Раїса Григорівна. – Бо ж треба спочатку поставити діагноз, а потім слідкувати за перебігом хвороби. І яке ж то щастя, коли бачу, що безпомічна тваринка починає одужувати!
Любов до професії та надзвичайну відповідальність за свої дії Р. Дубровіній прищепила колишня наставниця, на жаль, нині покійна, Анна Тимофіївна Григорук. Це була справді ветеринар від Бога.
– Часто згадую, як нас, п’ятеро-шестеро спеціалістів, під керівництвом Анни Тимофіївни сідали до автомобіля і – в колгосп, де нараховувалося по 800 – 900 голів лише дійного стада, – продовжує моя співрозмовниця. – Тоді ми були молодими, не дивилися, що вдома повно справ, городи не доглянуті... Перш за все – колгосп, а потім – домашні клопоти. І нічого, всюди встигали. А зараз роки беруть своє, такого темпу, мабуть, вже не витримала б.
Та нині працювати у шаленому темпі ветеринарам і не потрібно. Бо, за даними управління ветмедицини, в районі нараховується всього близько восьми тисяч голів великої рогатої худоби. З цього числа в сільгосппідприємствах утримується майже дві тисячі поголів’я, решта – у приватному секторі. На Великомихайлівщині мають 7780 свиней, менше половини з них вирощують у господарствах району. Але слід зазначити, що раніше в кожному колгоспі були свої ветеринарні лікарі та зоотехніки, які слідкували за здоров’ям та розмноженням поголів’я, проводили необхідні щеплення тощо. Нині ж із 16 сільгосппідприємств лише 6 мають таких спеціалістів.
Працівники підрозділів ветеринарної медицини обслуговують 82 населені пункти. Деяким дільницям дісталося по 17 сіл, тож у багатьох виникають значні труднощі з відвідуванням хворих тварин. Треба справді любити свою роботу, щоб за заробітну плату в розмірі 1000 гривень щодня долати десятки кілометрів всіма можливими засобами.
– Те, що наш район благополучний щодо запобігання різноманітних захворювань тварин – велика заслуга саме ветеринарних працівників, свідчення їх відповідального ставлення до покладених обов’язків, – долучається до розмови начальник районного управління ветеринарної медицини Володимир Євменович Слідзюк. – Незважаючи на всі труднощі, низьку заробітну плату, люди працюють наполегливо. Більшість спеціалістів – зі значним стажем, які звикли трудитися на совість.
Єдиним захворюванням, що викликає занепокоєння ветеринарів району, є сказ диких тварин. Випадки зараження через укуси людей, свійських собак та котів, хоч і не часто, але трапляються. Особливу небезпеку становлять лисиці та вовки, які останнім часом приходять до сіл у пошуках їжі. Два місяці тому вовк серед білого дня зайшов на територію ферми, де утримуються свині. Господар кинувся відганяти сірого і отримав добрячий укус. Невідомо, чим закінчилася б ця зустріч, якби на допомогу чоловікові не прийшли трудівники господарства. Експертизою підтверджено захворювання вовка на сказ, внаслідок чого постраждалий змушений був отримувати антирабічне лікування.
– З домашніми тваринами у нас проблем немає, –говорить Володимир Євменович. – Протягом року ветеринарні спеціалісти проводять щеплення майже дванадцяти тисячам котів та собак. Крім цього, своєчасність введення вакцини своїм улюбленцям тримає на контролі більшість господарів. Щоб запобігти поширенню сказу серед диких тварин, з минулого року почали робити так звані пероральні щеплення. На район було закуплено 28 тисяч доз вакцини і розкидано за межами населених пунктів з допомогою авіації. Усі витрати щодо цих вкрай необхідних заходів взяла на себе держава.
Як бачимо, професія ветеринара, окрім безпосереднього лікування тварин, включає в себе ще низку різноманітних напрямів. За великим рахунком, від того, наскільки добре організована ця служба в країні, залежить здоров’я її громадян. Адже ветеринари ведуть постійну боротьбу з хворобами, що можуть представляти небезпеку для людей, контролюють якість м’яса, молока та інших продуктів тваринного походження. У кінцевому результаті ветеринари – і ті, хто лікує тварин, і ті, хто ставить заслін на шляху заразних хвороб – працюють для всіх нас. Недарма ж існує висловлювання: лікарі лікують людей, а ветеринари – людство.
Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Великомихайлівський район
