Дорогі земляки!
Від щирого серця вітаю вас з Днем незалежності України.
В біографії країни 19 років – невеликий відрізок, але за цей час відбулися вагомі зміни не лише в загальнодержавних масштабах, а й у свідомості людей. Це були нелегкі роки пошуків і випробувань, але Україна вистояла і відбулася як держава.
Ми ще раз переконалися, що навіть після того, як нашу країну визнав світ, маємо в її утвердженні покладатися перед усім на самих себе, на власні сили, розум і наполегливу працю.
Сьогодні Одеський регіон розбудовується, стає європейським. В основі цього невпинного поступу – ваша працелюбність і цілеспрямованість, велике бажання зробити його ще кращим і благополучним. Вірю, що усі ми за підтримки Президента України Віктора Федоровича Януковича та уряду докладемо максимум зусиль для розвитку рідного краю, зміцнення його як потужного центру соціально-економічного та духовного життя Причорномор’я.
Бажаю усім вам міцного здоров’я, сімейного благополуччя, оптимізму, подальших успіхів в усіх справах та починаннях заради процвітання незалежної Української держави, нашого регіону.
Зі святом вас!
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Дорогі друзі!
Щиро вітаю вас зі святом нашої державності. Дев'ятнадцять років, прожитих з часу здобуття незалежності, були наповнені різноманітними й неоднозначними подіями, злетами і розчаруваннями, здобутками і втратами.
Однак сьогодні на зміну емоціям, негараздам і збуренням дедалі частіше приходять прагматизм, прагнення якомога швидше і надійніше зміцнити каркас державної будівлі, власними силами, власними руками облаштувати своє життя.
У цьому плані особливо важлива злагоджена, безперебійна робота нашого регіону, підприємств та виробництв Одещини задля зміцнення добробуту її громадян. Своєю наполегливою працею одесити роблять значний внесок у забезпечення стабільності української економіки, у розбудову та зміцнення незалежної України.
24 серпня – це день відродження, свято волі й мрії, надії й вибору, символ перемоги духу, джерело піднесення й оптимізму. Для кожного з нас, незалежно від політичних переконань і світоглядів, цей день став початком нового етапу в житті, відмовою від стереотипів і заборон, прагненням до відновлення й прямування до нових орієнтирів.
Найбільший наш ворог – безсердечність, найбільше наше нещастя – байдужість, найбільша загроза незалежності – зневіра й апатія. Тому хай ніколи не залишає вас віра в щасливе майбутнє нашої держави, а набуті досвід та знання сприяють розвитку незалежної України.
Бажаю вам і вашим родинам миру, щастя та міцного здоров’я.
Зі святом вас, дорогі земляки!
Голова Одеської обласної державної адміністрації Е. Матвійчук
Шановні товариші! Бойовi друзi!
Дорогі ветерани!
Від імені вiйськової ради Пiвденного оперативного командування сердечно вiтаю всіх жителів Одещини, військовослужбовців, працівників та ветеранів Збройних сил, їхні родини з 19-ю річницею незалежності України.
День незалежності України став поворотною віхою в історії розвитку Української держави та могутнім стимулом для плідної, натхненної праці заради миру й добробуту в нашому спільному домі.
Примножуючи героїчні подвиги і традиції попередніх поколінь, нинішні захисники Вітчизни свідомо, відповідально і самовіддано виконують Конституційний обов’язок.
Впевнений, що воїни ордена Червоного Прапора Пiвденного оперативного командування, демонструючи професійну майстерність i надалі примножуватимуть славетні традиції Збройних сил України, зроблять свій внесок у справу захисту суверенітету Української держави, підвищення її оборонної могутності, як того вимагає військова присяга.
Від щирого серця й від усієї душі бажаю всім вам та вашим родинам міцного здоров’я, невичерпної енергії, добра, упевненості в майбутньому, нових здобутків, наснаги та сил задля розквіту нашої Батьківщини.
Зі святом вас!
Командувач ордена Червоного Прапора Пiвденного оперативного командування генерал-лейтенант П. ЛИТВИН
Шановні одесити та жителі Одеської області!
Від імені Одеської обласної організації партії «Батьківщина» вітаю вас із головним святом України – Днем незалежності!
24 серпня 1991 р. Верховна Рада Української РСР проголосила Україну незалежною, демократичною державою і винесла «Акт проголошення незалежності України» на підтвердження Всеукраїнським референдумом 1 грудня 1991 р.
Це свято, з яким мільйони наших співвітчизників пов'язують надії на відновлення України, зміцнення її державності та піднесення економіки.
Впевнений, що день сьогоднішній принесе нам світле почуття радості та усвідомлення власної причетності до становлення і розвитку наших сіл, селищ, міст, районів, усієї нашої Одеської області! І що раніше кожний з нас стане пишатися нашою Батьківщиною, пройметься почуттям патріотизму до рідного краю, прагненням до єдності, розуміння та спільності, то раніше до нас прийде успіх!
Від усього серця бажаю вам здоров'я, щастя, достатку, сил і терпіння в усіх ваших справах! Нехай мрія про краще майбутнє надихає вас на нові звершення, добрі починання заради соборної, незалежної, демократичної України, надійної запоруки добробуту та щастя кожного її громадянина!
Щиро ваш,
народний депутат України, голова Одеської обласної організації партії «ВО «Батьківщина» О. РАДКОВСЬКИЙ
І сперечалися, і вірили, і сподівалися на краще
Ось уже дев'ятнадцять років Україна гордо носить статус незалежної держави. А що відбувалося у ті дні, коли країна ступала на шлях цієї самостійності? Чи усі беззаперечно вірили у спроможність колишньої Малоросії, а потім УРСР існувати поза «дружніми обіймами» величезної країни?
Відповіді на ці запитання ми шукали у випусках газет. Всеукраїнські видання того часу «Голос України», «Урядовий кур'єр» розповідали про те, що відбувається, як кажуть, «з коліс». Не відставали і одеські журналісти. Так, «Знамя коммунизма» (нині газета «Юг») і «Вечерняя Одесса» оперативно повідомляли жителів нашого регіону про основні віхи громадсько-політичного життя країни.
У виданні «Голос України», у матеріалі «Ох, ці «месії» з Москви» (за 16.10.1991 р.) депутат Хмельницького міської Ради народних депутатів Микола Олійник пише:
«Мы докажем всем и себе, что Украина способна возродиться и, возродившись, обеспечить условия для достойной жизни своих граждан. Независимая Украина, без сомнений, войдет в разные союзы с соседями как на востоке, так и на западе, но эти союзы будут равноправными. Мы хотим, чтобы далее результаты нашей работы делились не по-братски (это когда лучший и больший кусок отдается брату, как учила меня в детстве мама), а равноправно, по труду».
У тому ж номері показані сумніви українців щодо доцільності референдуму, який мав продемонструвати єдину волю народу. Редакція публікує листи читачів. Ось деякі з них:
«Когда нечего есть, незачем созывать на свадьбу. Нам не хватает сегодня денег, бьет экономический кризис. А мы собираемся проводить референдум...» (А. Войтович, м. Єнакієве Донецької обл.).
І діаметрально протилежна думка:
«Ясно отдаю себе отчет – голосую за Украину. За самостоятельное, независимое государство!» (Г. Єлішевич, депутат Сумської міської Ради народних депутатів).
Газета «Урядовий кур'єр» у жовтні 1991 року публікує «Основні напрями економічної політики України в умовах незалежності». Документ викликав жвавий інтерес у читачів, які досить непевно уявляли собі економічне становище новонародженої країни.
А в «Вечерней Одессе» у рубриці «Дискусійний клуб» (за 1.12.1991 р.) обговорювалася тема «Незалежність: «за» і «проти». Виразно показані якась розгубленість через стрімкі зміни та боязка надія на успішне майбутнє. Інша тональність у матеріалі «Думки про долю України» (22.10.1991 р.). Доцент Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова Анатолій Жаботюк пише:
«На наших глазах произошел стремительный развал последней в мире, самой жестокой колониальной империи, еще вчера являющейся одной из двух сверхдержав….
…Хочется надеяться, что теперь осуществятся многовековые чаяния украинского народа, его стремления стать хозяином своей судьбы…»
Після повідомлення про врочистий акт вступу Л.М. Кравчука на посаду Президента України, коли в держави з'явився офіційний керівник, країна зітхнула із полегшенням. На тлі матеріалів друкованих ЗМІ це також позначилося. У газетах усе частіше з'являються легкі художні оповідання, гумористичні замальовки, добірки віршів.
Восени того року в «Знамени коммунизма» пишуть про нові проблеми. Так, в інтерв'ю із ректором одного з одеських вузів за 3.09.1991 р. В. Семенченко висвітлює питання вступу та навчання в університеті. Матеріал називався «Чи світить Попелюшці диплом, якщо не з'явиться принц, який заплатить за її навчання?».
Освіта, пенсійне забезпечення та інші питання усе більше цікавлять громадян. І газети оперативно розповідають про життя громадян молодої держави.
Христина ВІЄР,«Одеські вісті»
Вшановуючи державний символ
23 серпня, напередодні Дня Незалежності, Україна відзначатиме День Державного Прапора. Це свято було встановлено серпневим Указом Президента держави 2004 року на ознаменування символу єдності, честі і гідності країни, її багатовікових устремлінь до ствердження своєї істинної незалежності.
Кольори – синій, що символізує чисте небо, ріки та моря України, і жовтий, як ознаку золотавих ланів, налитих тугим хлібним колосом, а також порядок розташування двох однакових смуг на полотнищі вперше офіційно було встановлено урядом УНР 1918 року, за часів гетьмана Павла Скоропадського.
У найновітнішій історії України офіційним визнанням саме цього прапора державним можна вважати 4 вересня 1991-го року, коли його було піднято над куполом Верховної Ради України. За кілька днів по тому, 18-го вересня цього ж року, Президія парламенту ухвалює рішення, котре нормативно закріпило використання синьо-жовтого прапора у офіційних заходах.
Відтоді символ української державності став добре знаним у світі, оскільки майорить, разом багатьма іншими прапорами країн-учасниць, біля штаб-квартири ООН, численних офісів комітетів цієї організації; його з гідністю представляють українські воїни-миротворці у різних гарячих точках планети. Синьо-жовте полотнище побувало у відкритому космосі разом з Леонідом Каденюком, його піднято на всіх чотирнадцяти восьмитисячниках планети, на антарктичній полярній станції «Академік Вернадський», йому аплодували на відомих спортивних аренах світу, наукових форумах, мистецьких фестивалях і конкурсах.
Серед тих, хто своїми досягненнями уславили стяг держави, чимало наших земляків. Це – один з найвидатніших альпіністів сучасності Владислав Терзиул (вічна і світла йому пам’ять), чемпіони та призери Олімпійських ігор Тетяна Гуцу, Оксана Баюл, Віктор Петренко, Микола Мільчев, Юрій Білоног, Василь Ломаченко, Олена Вітриченко, полярник Віктор Ситов, кінорежисер Кіра Муратова.
Як і повсюдно в Україні, на Одещині День Державного Прапора буде позначений рядом святкових заходів: урочистим підняттям символу країни, виставками і вечорами цієї тематики, спортивними змаганнями, мистецькими фестивалями.
