Перехідний вік називають важким дорослі, які забули проблеми дитинства. Батьки заклопотані діловими відносинами, політикою, пошуками заробітку, задоволенням свого честолюбства. І часто, відмежувавшись від дитини ширмою своєї правоти, не розуміють того, що діється в її душі.
Тим часом, соціум одним відводить місце у вузі, другим – в офісі, де тато директор, третім же… За даними обласного управління Кримінальної міліції у справах дітей, на Одещині 351 дитина має умовну судимість.
Як пояснила начальник КМСД Тетяна Семикоп, ці діти на обліку і у період відбування умовного терміну піддаються постійним перевіркам. Якщо піднаглядний при цьому знову порушить закон, йому загрожує реальний термін, до якого додається решта за попередній злочин.
Згідно зі статистикою, переважну частину злочинів тінейджерів становлять хуліганство, дрібні крадіжки та пограбування. Під час чергового рейду передбачалося побачити серед підконтрольних підлітків переважно хлопчиків. Яким же був подив, коли інспектори привітали із закінченням режимного способу життя дівчину. Цими днями їй виповнюється 18 років. Одночасно закінчуються 4 роки, умовно отримані за…
Світлана не одразу погодилася назвати статтю. Вона похнюпилася, глянула на живіт, де дозріває майбутнє маля, і тихо промовила: «За пограбування».
Але із розпитами одразу ж захотілося звернутися не до неї, а до дорослих: вони із тих, хто лає чи співчуває? Відвернуться від неї чи вислухають історію дівчинки? Не із цікавості, а щоб зрозуміти маленький фрагмент чужої долі. Адже Світлана злочину не чинила!
Сергія, через якого у її долі відбулися такі нерадісні зміни, вона зустріла, будучи ученицею 8-го класу. Для 14-річної школярки «джинсовий» хлопець, який два десятки років блукав світами, постав принцем із мрій. Він просто затьмарив однолітків. Три роки, які він відбув в ув’язненні за крадіжку чужого майна, лише посилювали в ньому образ героя, гідного співчуття. Рожеві окуляри закоханості з неї злетіли набагато пізніше, у кабінеті слідчого, який вів кримінальну справу щодо пограбування кіоска. Світлану він допитував як співучасницю цього ганебного розкрадання.
Зустрічі тривали майже рік. Мати не могла не помітити, яка жвава Світлана і як яскраво горять її очі, коли вона поверталася із побачень. Помітив зміни в доньці і батько. Але, заглиблений у комерційні справи, без особливої уваги поставився до безоглядної довіри доньки до нового знайомця. Як буває у таких випадках, на його розважливі доводи типу «навіщо він тобі потрібний?» Світлана замкнулася, і нитка відвертості обірвалася.
Мати, хоча й краще бачила ситуацію, теж дивилася на неї із дзвіниці своєї побутової прагматики. І Світлана зрозуміла, що вона позбавлена підтримки рідних. У школі її оточувала заздрість подруг та несхвалення педагогів із приводу її низької успішності.
Пізніше, багато передумавши, ставши дружиною іншої людини, вона чітко зрозуміла, що не можна було накладати на її стосунки із Сергієм категоріальні ярлики «погано», «нерозумно», «безперспективно». Спочатку їй потрібне було співчуття. А вже потім об'єктивність батьківської оцінки. Старшим просто не стало сил терпіти, щоб зрозуміти її становище, вони не постаралися знайти потрібних слів. Не зумівши підібрати ключа до душі доньки, вони перетворилися для неї із мудрих порадників на диктаторів.
Світлана була на грані зриву. Сергій не стомлював себе проникненням до емоційного світу молоденької школярки. Йому набридли її нервозність, неврівноваженість та бажання ділитися хвилюваннями. Він випустив їй затяжку диму в обличчя і сказав: «Бувай!».
За рік, який вони не бачилися, багато чого відплакалося, відболіло, стало спокійніше. З повторною появою Сергія біля дому вона відповіла відмовою. Але недарма Сергій говорив, що «там» – на зоні, йому краще, аніж тут, на волі. Дотримуючись темних уявлень кримінального середовища про честь, він вирішив їй помститися. Яким чином? Підставити!
Сергій залишив напарника «на стрьомі» спостерігати, коли продавець кіоску вийде покурити. За сигналом він просунув руку у віконце, схопив трохи більше ста рублів, що лежали на столику, блок сигарет і втік. Незважаючи на невеличку суму вкраденого, це було відкрите заволодіння чужим майном, тобто пограбування.
Вранці його затримав дільничний. А до обіду службовий «газик» приїхав за Світланою. Дівчині зачитали зізнання її нещодавнього кумира. Свого напарника він не здавав, але назвав співучасницею… Світлану. Поступово слідчі розкрили за ним ще низку злочинів. На запитання, хто був із ним, Сергій у кожному випадку вказував на Світлану, імітуючи щире зізнання для пом'якшення провини. В останню мить він, порушивши умови підписки про невиїзд, зник.
А справу потрібно була довести до логічного кінця. Грамотно захищатися збентежена дівчина не змогла, а суддя, щоб не обтяжувати себе додатковим розслідуванням, вирішив долучити до справи звинувачувальні свідчення. І в залі засідань незабаром пролунав вирок: 4 роки позбавлення волі. Те, що вони – умовні, Світлана чула у непритомному стані, як крізь сон.
Її кавалера все ж таки змогли розшукати. І тепер йому ще не швидко доведеться покинути нари. Світлана прагне після пологів виїхати із чоловіком до іншого міста, де ніхто не знає про її невеселе минуле. Які висновки вона зробить – стане зрозуміло лише тоді, коли її дитина досягне віку першої закоханості. Чи зможе вона тоді зрозуміти її, вберегти від ударів долі? Чи їй здадуться складними переживання, про які вона забуде, і Світлана одним словом обрубає внутрішній зв'язок із тим, кому дала життя? І виявиться, що кращою розрадою підліткові буде міліцейське формулювання: «Став на шлях виправлення». А знайома складність стосунків відродиться у новому поколінні.
