Дорогі працівники бібліотек Одещини!
Всеукраїнський день бібліотек відзначається не тільки як професійне свято, це – вияв всенародної, державної уваги до проблем бібліотечної справи, культурного будівництва в Україні.
Бібліотеки виконують важливу духовну місію – вони є дзеркалом та історичною пам'яттю народу, держави, центрами їх духовності.
Цього дня наше суспільство віддає данину шани бібліотечним працівникам, котрі присвятили своє життя служінню книзі, знанням, налагодженню діалогу культур, поширенню моральних засад, духовності і національної ідеї як мобілізуючих стимулів українського народу.
Минулі роки довели, що в особі українських бібліотекарів наша країна має справжніх патріотів і ентузіастів.
ХХІ століття, визнавши одним із своїх головних пріоритетів вільний обмін і доступ до інформації, об'єктивно визначило професію бібліотекаря як одну з найнеобхідніших і актуальних.
Шановні бібліотекарі, сердечно вітаю вас із святом, бажаю нових творчих досягнень в почесній справі збереження і популяризації національних пріоритетів, надання кожному громадянину можливостей для особистого інтелектуального і духовного розвитку. Хай щастить вам і вашим родинам!
Голова Одеської обласної ради М. СКОРИК
Шановні працівники бібліотек одеської області!
Щиро вітаю вас з нагоди Всеукраїнського дня бібліотек!
У кожній країні у різні часи бібліотеки виконували важливу місію бути пам’яттю народу, скарбницями історичних культурних надбань.
Нині бібліотеки Одещини – невід’ємна складова вітчизняної культури, справжні центри духовності та виховання загальнолюдських моральних норм і цінностей.
Бібліотекар стоїть біля витоків мудрості, він – зберігач і провідник, який забезпечує користувачам доступ до інформації та знань, і через книгу, наукове та художнє слово утверджує високі духовні ідеали нації. В особі бібліотекарів наш регіон має справжніх патріотів і ентузіастів, які змінюють на краще обличчя своїх закладів, сумлінно і кваліфіковано обслуговують своїх користувачів – мешканців міст і сіл нашої області. Тому закономірним є цілком заслужене громадське вшанування бібліотек і бібліотечних працівників.
Честь і шана вам за багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність, за самовіддане служіння бібліотечній справі.
Щиро зичу вам добробуту і творчої наснаги, невичерпного оптимізму і щастя, нових успіхів у виконанні вашої благородної місії!
Голова Одеської обласної державної адміністрації Е. Матвійчук
Бібліотека – найлюдяніший заклад сучасності
Думки напередодні Всеукраїнського дня бібліотек
Професійне свято, яке вже традиційно відмічає країна, це – швидше за все, час роздумів над тим, що зроблено бібліотеками і що їм під силу зробити, це – новий нагад про те, що розвиток бібліотек – один з чинників майбутнього держави, це – нове підтвердження значимості книги і бібліотеки в духовному становленні особистості і розв’язанні проблеми зняття бар’єрів інформаційної нерівності.
Ми опинилися у світі, який переживає епоху глобальної інформаційної революції, і вона несе людству не тільки переваги, а й серйозні, ще не достатньо вивчені, проблеми, і саме бібліотеку світова спільнота назвала «серцем інформаційного суспільства».
І, мабуть, саме тому, незважаючи на пророкування кінця «Галактики Гутенберга», бібліотеки підсилюють свій престиж, і книга продовжує залишатися оптимальною формою збереження культурного спадку і є незмінним елементом розвитку культури. А, як відомо, питання культури сьогодні переплітаються з питаннями політики і національної безпеки.
866 бібліотек Одеської області, які мають більш ніж п’ятнадцятимільйонний книжковий фонд, гідно служать територіальній громаді регіону. Кожен третій житель Одещини є користувачем публічних бібліотек, зокрема близько 400 тисяч дітей та юнаків. Мешканці Одещини протягом року 6,5 мільйона разів відвідали публічні бібліотеки і скористалися 17 мільйонами книг та періодичних видань.
Бібліотека – власність місцевої громади – громади села, міста, області, і її головним завданням є спроможність і прагнення ефективно відповідати на виклики сучасності, служити громаді.
Рік 2010-й дав для бібліотек теми, які знайшли яскраве висвітлення в їх повсякденній роботі. Це – новий підйом правової освіти та проблеми виховання політичної культури населення, особливо під час та напередодні виборів, це – популяризація визначних сторінок історії України, розкриття теми стратегічного партнерства і економічної інтеграції України та ЄС. Були реалізовані комплекси заходів, присвячених вшануванню героїв Великої Вітчизняної війни та завершенню другої світової. Узагальненим девізом, під яким працювали бібліотеки, мабуть, можна вважати назву комплексу заходів, що проводили бібліотеки Котовського району: «Ми – нація, народ, ми – Україна».
Бібліотеки регіону докладають усіх зусиль, щоб переломити тенденцію «кризи читання». Ми не бажаємо жити у світі, де наступні покоління не прочитають ані Лесі Українки, ані Панаса Мирного, ані Ірени Роздобудько, ані Марії Матіос, ані Антона Чехова, Миколи Гоголя, Булгакова, Солженіцина, Ахматової і багатьох інших володарів дум. В цьому світлі управління культури та туризму, публічні бібліотеки Одещини, обласна організація Національної спілки письменників України ініціювали виконання стратегічного завдання – бібліотечного проекту «Читаюча Одещина». В основі проекту – активна популяризація книги, особливо української, відродження інтересу до читання, яке формує особистість, знайомство публіки з кращими зразками світової літератури. Успішно в цьому проекті працюють бібліотеки Великомихайлівського, Б.-Дністровського, Татарбунарського, Арцизького районів, міст Ізмаїла, Іллічівська.
Обласна програма «Бібліотека проти самотності» спрямована на виконання державної політики щодо посилення уваги до людей з особливими потребами, людей похилого віку. Заслуговує на увагу діяльність в цьому напрямі бібліотек Ізмаїльського, Ширяївського, Березівського районів, де досить активно використовується стара, але дуже потрібна людям, форма бібліотечного обслуговування на дому цієї категорії громадян.
Бібліотеки Саратського, Ізмаїльського, Болградського, Кілійського, Татарбунарського, Тарутинського районів оформляють виставки літератури, краєзнавчі та етнографічні експозиції паралельно українською та молдавською, болгарською, російською мовами, дбають про формування книжкових фондів мовами національностей, які компактно проживають в населеному пункті, створюють клуби любителів і знавців літератури та мистецтва конкретної національності, підтримують та популяризують місцевих поетів-аматорів. Є сенс нагадати, що відповідно до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії Регіональних мов чи мов меншин», обласна державна адміністрація щорічно цільовим чином фінансує придбання літератури мовами національних меншин регіону.
Інформаційний потенціал бібліотек забезпечується оновленням книжкових фондів, яке здійснюється за рахунок фінансування з обласного та місцевих бюджетів, доступом до інтернет-ресурсу, який мають майже усі центральні бібліотеки. За рахунок грантів «Бібліоміст» та «LEAP» створено регіональний навчальний інтернет-центр в обласній універсальній науковій бібліотеці імені М. Грушевського. Діють безкоштовні для користувачів інтернет-центри на базі бібліотек Ізмаїльської міської ЦБС для дорослих, центральної Ізмаїльської міської бібліотеки для дітей, Котовської центральної районної бібліотеки та обласної бібліотеки для дітей імені Н. Крупської, обласної бібліотеки для юнацтва ім. В. Маяковського.
Серед громадських пріоритетів публічних бібліотек Одещини найважливішим є робота з дітьми та юнацтвом. У вересні управління культури та туризму, обласна бібліотека для дітей, адміністрації та бібліотеки Саратського, Фрунзівського, Б.-Дністровського районів, міста Ізмаїла приймали гостей з усієї України – директорів Національної та обласних бібліотек для дітей, працівників Міністерства культури та туризму на саміті « Дитяче читання як феномен культурної спадщини». Оцінка діяльності бібліотек Одеського регіону з боку гостей однозначно була високою.
Бібліотекарі – люди, які обрали благородну професію, що наповнює не тільки їхнє життя, але й життя суспільства, великим сенсом, люди самовіддані, фахівці і небайдужі до державних проблем, творчі і відкриті для спілкування, справжні лідери громадської думки і в день професійного свята отримають грамоти, цінні дарунки, теплі поздоровлення від адміністрацій, місцевих рад, читачів.
І в цей святковий день не хочеться говорити про не завжди гідні умови існування бібліотекарів, про холод і незроблені ремонти, про нефінансування місцевими органами влади придбання книг та передплати на періодичні видання.
Сьогодні хочеться з радістю розповідати про достойні ремонти бібліотек в Ізмаїльському, Ширяївському, Татарбунарському, Фрунзівському, Тарутинському, Березівському районах, про те, як взимку тепло і затишно в багатьох бібліотеках Біляївського, Б.-Дністровського, Іванівського, Ширяївського районів, про інтернет-центри в Саратській центральній бібліотеці та Іллічівській міській, про значні видатки на придбання літератури в Ширяївському, Татарбунарському, Овідіопольському, Роздільнянському, Болградському та інших районах.
Останніми роками ми багато говоримо про національну ідею. А чи не побачити одним з її складових відродження поняття «найчитаюча нація»? Бібліотеку ми бачимо територією радісного і вільного читання. А в день професійного свята усі бібліотеки Одеської області – від маленької сільської до регіональних велетнів – проведуть читацьке свято «День відкритих дверей» під девізом «Бібліотека – найлюдяніший заклад у світі».
Від імені управління культури і туризму обласної державної адміністрації щиро вітаю бібліотечних працівників – зберігачів і популяризаторів головного культурного надбання цивілізації – книги, творців книги – письменників, науковців, усіх читачів Одещини з Всеукраїнським днем бібліотек.
Бажаю бібліотекарям щастя, добробуту, творчих перемог, зустрічей зі справжніми цінителями книг, з меценатами і шанувальниками бібліотечної справи. Хай повертаються до вас доброта і людяність, привітність та дружелюбність, які ви щедро даруєте людям.
Н. БАБІЧ, начальник управління культури та туризму Одеської обласної державної адміністрації
З сумкою, повною книжок
Катерино-Платонівська сільська бібліотека тулиться в двох маленьких кімнатках приміщення Будинку культури. Проте її завідувачка Людмила Штогріна на це не нарікає. Масові заходи провадить у Будинку культури або в загальноосвітній школі. А теплий і щирий прийом викликає у відвідувачів бажання приходити сюди ще й ще. Варто зазначити, що в цій не те, що невеличкій, а зовсім маленькій бібліотеці понад 500 читачів. Є й, так звані, сезонні.
– Улітку, в село приїздять і юні, і дорослі відпочивальники. Вони приходять до нас по книжки, – розповідає Людмила Володимирівна. – Такі читачі упродовж літа причитують досить багато літератури.
– А чим найбільше цікавляться?
– Уподобання дуже різноманітні. Одні полюбляють фантастику. Другі – класику. Є й такі, що читають платну літературу, тобто наймоднішу. Діти здебільшого цікавляться казками.
– Вже не раз доводилось чути, що книжки, – то вчорашній день. І що тепер майже ніхто не читає. Мовляв, комп’ютери, інтернет, телебачення зовсім витиснули із нашого життя книжки.
– Та ні! Це не так. У селах ще залишилося чимало людей, які люблять читати. Та й ті, що приїздять з міста, нерідко захоплюються чтивом. Не варто забувати, що в селах далеко не у всіх є інтернет чи комп’ютер.
-У вас досить довге село. Чи не важко людям, особливо похилого віку відвідувати бібліотеку?
– А ми виходимо з тих позицій, що якщо люди не можуть йти до нас, то треба йти до них. Усіх таких читачів тримаю на постійному обліку. Знаємо їхні уподобання. Тож періодично сідаю на велосипед і везу їм книжки.
А старенькі з нетерпінням чекають і радо зустрічають свою бібліотекарку.
Тому Людмилу Володимирівну Штогріну часто можна бачити то в одному кутку села, то в другому із сумкою, повною книжок. То вона поспішає до своїх читачів.
Лариса ПІВТОРАК,власкор «Одеських вістей»,Ширяївський район
Якщо помножити на три…
Фонди бібліотеки у селі Кам’янці Ізмаїльського району нараховують близько 16 тисяч примірників книжок, газет, журналів. Це і художня література, і різні технічні посібники, підручники. Триває постійне поповнення періодикою. Щоправда, ремствує завідувачка бібліотеки Олена Концеял, рідко надходить література болгарською мовою. А село ж – болгаромовне. На думку завідувачки, тут могли б сказати своє слово діючі в Ізмаїлі та районі болгарські громади.
Але є й ще одна особливість – читачі стали значно частіше звертатися по газети та журнали. Очевидно, тому, що їхня вартість останнім часом зросла, та й життя сільське нелегке.
Серед найзатребуваніших, як завжди, місцева районна газета «Придунайские вести» і обласна «Одеські вісті».
– У нашій бібліотеці тепло та затишно, – підкреслює завідувачка. – Будинок вже підготовлений до зими. А саме взимку селяни вільніші. І хвилини вільного часу провадять у читальній залі. Чимало серед відвідувачів і дітей, яких цікавить усе, і, насамперед, відомості про рідне село. Ми ретельно збираємо інформацію про історію Кам’янки, її відомих людей. Про це розповідають також стенди і тематичні виставки.
– А якщо говорити у цілому, – констатує завідувачка, – у нашому селі інтерес до доброї книжки не зменшився, незважаючи на інтернет та комп'ютери. Читачів у бібліотеці нараховується понад 500 чоловік. Якщо врахувати, що книжка, потрапивши у сім’ю, обходить усіх домочадців, можна цю цифру сміливо помножити мінімум на три…
Євген МАСЛОВ,власкор «Одеських вістей»,Ізмаїл – Кам’янка
Ініціаторами були студенти
У цьому році Кілійській бібліотеці виповнюється 85 років, ювілей. А починалося її цікаве життя так. У 1925 році в новому приміщенні, у центрі міста, відкрився багатофункціональний центр єврейської громади. Саме в цьому центрі й розпочала працювати перша в Кілії публічна бібліотека з просторим і затишним читальним залом. Ініціаторами відкриття бібліотеки стали студенти-медики, саме вони збирали кошти та купували книги.
Книжковий фонд складався з єврейської, російської, української і західноєвропейської класичної літератури, бестселерів, науково-популярної та політичної літератури, різноманітних періодичних видань. Постійними читачами тут були й представники багатонаціональної міської інтелігенції, зокрема тогочасні знаменитості – адвокат Зарзер, міський голова Бостан. Відвідувачем бібліотеки був молодий Єміліан Буков – майбутній відомий молдавський поет.
Кожен читач бібліотеки повинен був зробити вступний внесок та сплачувати невелику суму щомісяця. На зібрані кошти закуповувались нові книжки для поповнення фонду.
У бібліотеці збиралися читачі для обговорення книжок, влаштовувались диспути, бесіди.
Щорічно відбувалися збори читачів, на яких голова правління звітував про роботу бібліотеки.
У 1930 – 38 роках поліція частенько навідувалась до бібліотеки з метою перевірки наявних книжок. А в 1939 році румунська влада її закрила. Книжки – близько 6 тис. примірників – вивезли кудись.
Як казав Готфрид Вільгельм Лейбніц, «Бібліотеки – це скарби усіх багатств людського духу», і ось цих скарбів не стало… Але Радянська влада повернула місту культурний центр. У 1944 році, після визволення Кілії від окупації, любителі читання знову почали збір книжок, та в 1945 році відкрили в місті бібліотеку. Вже в 1959 році вона обслуговувала близько 4,8 тисячі читачів, у 1966 р. – 6,3 тисячі. Бібліотекарі організували чотири пункти видачі літератури та три пересувні бібліотеки.
Кілійська централізована бібліотечна система була створена у 1975 році. Вона об’єднала 29 бібліотек Міністерства культури СРСР.
На сьогодні в колективі Кілійської ЦРБ працюють бібліотекарі, які щиро люблять свою професію. Відділ організації, використання та єдиного фонду очолює В. Кордас, спеціаліст з 38-річним стажем роботи. 24 роки незмінно працює А. Стрельникова. Відділ обслуговування очолює В. Дерменжи, яка прийшла на роботу в 1984 році і починала кар’єру бібліотекарем районної дитячої бібліотеки. У складі методико-бібліографічного відділу працюють спеціалісти з великим досвідом роботи та багаторічним стажем – бібліограф Г. Митрофанова та методист І категорії по роботі з дітьми В. Гейсуленко. Кілійську бібліотеку відвідують 4,5 тис. читачів. При ЦРБ діє клуб «Літературна вітальня», який тісно співпрацює з літературним об’єднанням «Дунайська хвиля». До нас часто приходять місцеві поети Євгенія Томша, Анатолій Єфименко, Анатолій Бурда, Олена Густіна, юний поет Олександр Вігер. Часто в «Літературній вітальні» лунають пісні бардів Володимира Грачова та Юрія Малого, ансамблю «Осіння рапсодія». Наші гості та помічники – місцевий краєзнавець Б. Райнов, художники М. Дічев та М. Криуленко та багато інших цікавих людей. А в 2009 році при ЦРБ почав працювати клуб любителів рукоділля, який було засновано за бажанням наших читачок. Очолила його Люба Машлєвська, молода дівчина-інвалід, яка через хворобу втратила праву руку та частину лівої. Роботи цієї майстрині відомі далеко за межами Кілійського району.
Валентина ПРОХОРОВА, завідувачка методико-бібліографічного відділу Кілійської бібліотеки
Галерея – серед книжкових полиць
Її регулярно влаштовують у Скосарівській сільській бібліотеці юні митці з місцевої школи. Ольга Миколаївна Папка виступає тут в ролі не лише бібліотекаря, а й екскурсовода. Разом з видачею книжок вона залюбки демонструє своїм читачам талановиті вироби умілих дитячих рук.
Випускниця Балтського педагогічного училища, О.М. Папка сім років пропрацювала в Андрієво-Іванівському інтернаті для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. А вийшовши заміж і переїхавши в село, почала активно пропагувати книжки. З тієї пори минуло сімнадцять років, але Ольга Миколаївна й далі вірно служить її величності Книзі. А їх у бібліотеці – 11 тисяч примірників.
Правда, останнім часом, нової літератури надходить мало, і на бібліотечних полицях помітний дефіцит популярних видань: детективів, фантастики, любовних романів тощо. Чомусь бракує тут і періодичних видань, навіть «районки». Та все ж півтисячі відданих читачів залюбки відвідують свою бібліотеку, де можна хоч трішки відпочити, почитати книжку та помилуватись дитячими малюнками.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Миколаївський район
Крізь плин століть і гомін сьогодення
«Посвяту в читачі» Сербівська сільська бібліотека провадить щороку напередодні Всесвітнього дня бібліотек. Це свято об’єднало дорослих і дітей, батьків і вчителів. Серед багатьох казкових персонажів «Королева книг», яка вела присутніх книжковим царством, сподобалась дітям найбільше. Цікавими виявились і вікторини, і подорожі по сторінках улюблених книжок, і, звичайно, сподобались призи.
– Книжка супроводжує людину скрізь, адже без книжки немає ні повноцінної освіти, ні духовного виховання, ні формування світогляду, – так вважає завідувачка Сербівської бібліотеки Катерина Михайлівна Трембовецька.
Радо тут зустрічають кожного читача. Але найпривітніше – наймолодших відвідувачів, яких треба навчити орієнтуватися у книжковому розмаїтті. Тож Катерина Михайлівна разом з завідувачкою читального залу Людмилою Володимирівною Куцак добирають різних форм розкриття тем, серед яких і елементи гри, і придумування девізів, і оформлення виставок «Пори року», «Фольклор», «Люди нашого краю», «Світлиця», «Історія мого краю», «Тих днів не змовкне слава» тощо. Отже, цілком закономірним є той факт, що минулого року бібліотека посіла перше місце в обласному конкурсі «Легенди рідного краю».
Спільно з вчителями та учнями провадяться тематичні години «Дорога до школи – дорога до знань», «Твоє ім’я – Людина», «Джерело любові – рідний край», «Україно, ти в серці моїм», які сприяють засвоєнню шкільних програм, формуванню морально-правової свідомості школярів, вихованню патріотичних почуттів.
Незважаючи на селянські щоденні турботи, люди середнього та старшого віку теж тягнуться до книжки. Сьогодні понад тисячу читачів протоптали свою стежину до сільської бібліотеки. А все тому, що працюють тут люди сумлінні, творчі, справжні ентузіасти, фахівці своєї справи. Їхня любов до обраної професії, до відвідувачів сприяє контакту з людьми, для яких бібліотека вже давно стала рідною оселею, де вирує життя.
Особливе місце у роботі Сербівської бібліотеки посідає популяризація національних традицій, звичаїв та обрядів, збереження історії свого рідного села. «Українська світлиця» є гордістю не тільки бібліотеки, а й всього села, бо до її створення було залучено майже кожного, хто добре знається на українському побуті. Інтер’єр світлиці оформлено в українському національному стилі. Є куточок народознавства, постійно діє виставка народних умільців села, оформлені і регулярно оновлюються папки «Мій родовід», «Обряди, звичаї, традиції».
Тішить, що всі бібліотечні заходи провадяться спільно зі школою, сільською радою та сільгосптовариством «Лан». Така тісна співпраця є добрим прикладом єднання громади навколо ідеї відродження села, його культури і історії.
Нехай не складеться у вас, шановні читачі, враження, що тут немає труднощів. Вони є. Сьогодні Сербівська бібліотека, як і більшість сільських бібліотек, відчуває гостру потребу у поповненні книжкового фонду, збільшенні надходжень періодичних видань, адже інтерес до книжки і до періодики постійно зростає. Але Катерина Михайлівна і Людмила Володимирівна своєю самовідданістю, працелюбною одержимістю та закоханістю у світ книжки прагнуть задовольнити запити читачів.
Любов КУЗЬМЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Кодимський район
Глянець VS класика
Аліса Дудуш, 21 рік, м. Одеса:– Влітку перечитувала Лермонтова. І вперше познайомилася з його твором «Княгиня Лиговская». Брала книжки з собою на пляж. Сусіди по шезлонгах були дуже здивовані, виявивши, що молода дівчина читає не глянсовий журнал, а класику. Один літній чоловік навіть сказав, що буде всім своїм знайомим про це розповідати, тому що його донька нічим, крім модних видань, не цікавиться, і він вже було вирішив, що сучасна молодь і не знає творів класиків російської літератури.
Зараз я перевелася на заочне відділення, переїхала жити до чоловіка, влаштувалася на роботу. Часу, звичайно, менше стало. Але все одно стараюся займатися саморозвитком. Зараз читаю «Декамерон»Джованні Боккаччо. І всім молодим людям хотілося б побажати, щоб вони побільше читали класичних творів. Крім того, ці книжки підвищують культурний рівень людини, з них можна винести дуже корисні життєві уроки.
Валерій Кайряк, 45 років, м. Одеса:– Раніше читав детективи, твори російських класиків. Зараз віддаю перевагу газетам. До речі, дуже подобається ваша газета. Справді, дуже мало залишається часу на те, щоб сісти і спокійно почитати. Я віддаю перевагу солідним, шанованим виданням, а не жовтій пресі. Крім того, у мене дружина бібліотекарка, і завдяки їй я завжди у курсі цікавих новинок у сучасній літературі.
Де інтернет не пройде, там книжка допоможе
Радислав Павленко навчається в дев’ятому класі. Живе у селі, а це означає, що доступу до інтернету, як і у товаришів-односельців, нема. Тож книжка для нього – помічник надійний і незамінний.
Розповідає, що влітку за навчальною програмою ознайомився з творчістю Шекспіра. Спочатку прочитав «Гамлета», потім «Ромео і Джульєтту». Сподобалося. Вирішив почитати й ще щось із творів цього видатного драматурга – уже поза шкільною програмою навчання. Перечитав усі вірші Шекспіра-поета, які знайшов у бібліотеці. І щоб ви думали? Раптом сам відчув потяг до віршування. Вийшло, каже, непогано, але нікому не показував. Хай полежить.
Зараз читає в основному все те, що задають у школі. Старший брат, якому вже 25 років, радить до служби в армії отримати робітничу спеціальність. Каже, що на власному досвіді переконався, як це важливо вміти самого себе забезпечувати. Ну, а вища освіта нікуди не втече. Коли зрозумієш, мовляв, що якась професія тобі не тільки теоретично подобається, а ти її полюбив, попрацювавши у цій галузі, – тоді й до університету можна. І не обов’язково на стаціонар, де з батьків останню копійку витягнеш.
Тому Радик нині активно переглядає довідники для вступників до училищ, ліцеїв, технікумів. Напрям, каже, уже визначив – технічний. Але ще не остаточно.
Олександр МИКОЛАЙЧУК
