Павлусь став улюбленцем нашого багатоквартирного будинку. Тут його залишила мати, поїхавши до іншої країни влаштовувати свої справи. У свої п’ять років він не знав, що таке каша і молоко, борщ і ласощі. Їв тільки макарони. Та у багатодітній сім’ї, яка ним опікувалась, його навчили і їсти, і добре розмовляти, і гратися з дітьми. Більшість з нас не вірили, що мати Павлуся колись повернеться, адже двох старших дочок, яких вона народила від різних чоловіків, жінка залишила їм на виховання. І тільки Павлусь вірив, що мама приїде. І цей жаданий день для нього настав.
На щастя, Павлуся обминула лиха доля. Та для шести з половиною тисяч дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування Одещини, таке щастя випаде не скоро. Діти цієї категорії є також і в Кодимському районному дитячому притулку «Буслик». Нині тут перебуває 23 дитини, 14 з них відвідують Кодимську загальноосвітню школу-ліцей, з рештою – дошкільнятами – вихователі та психолог провадять заняття за індивідуальними програмами. Загалом же цього року тут перебувало 86 діток, позбавлених батьківського піклування. Під опіку взято 10 дітей, повернуто в сім’ї 36, інших відправлено до інтернатних закладів.
У притулку панує атмосфера родини. Діти почуваються тут затишно, добре одягнені, нагодовані. Та все ж, погодьтеся, державна установа – не рідна оселя. Цю аксіому підтвердили діти, коли фотографувалися на згадку про зустріч і висловлювали щиру надію, що їхні батьки побачать фотознімок в газеті. Тож яке б милосердя не відчували діти-сироти від вихователів, вони всім серцем прагнуть замати родину.
– Згідно з законом діти можуть утримуватися у притулку 90 діб, – розповідає завідувачка Наталя Василівна Патківська. – Протягом цього часу ми маємо підшукати прийомну сім’ю або опікунів, або ж вони можуть повернутися у власну сім’ю, якщо батьки за цей час отямилися. Адже сім’ю, з якої вилучено дитину, беруть під соціальний супровід.
На обліку у службі у справах дітей Кодимської райдержадміністрації перебуває 39 сімей, в яких виховується 84 дитини. Найбільше таких дітей у місті Кодимі, у Слобідці та Івашкові, Лисогірці, Шершенцях. На сьогодні в Одеській області під соціальним супроводом центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перебувають 1932 сім’ї, де виховується 4174 дитини. У цих сім’ях діти почуваються незатишно, бо батьки не працюють, зловживають спиртним. І що найстрашніше, у таких кризових сім’ях чиниться насильство стосовно дітей. Всі ці ганебні випадки відслідковуються службою у справах дітей, яка взяла на облік двох дітей, стосовно яких скоєно насильство, а одна дитина змінила місце проживання. Діти отримали медичну, психологічну допомогу, а їхні батьки зазнали адміністративного покарання. Загалом за недбале ставлення батьків до власних дітей у нинішньому році службою взято на облік 19 дітей.
Не треба забувати, що такі антисоціальні явища як бездоглядність і безпритульність, а вони служать підґрунтям злочинності серед молоді, беруть свій початок із неблагополучних сімей. Як зазначила начальник служби у справах дітей райдержадміністрації Людмила Степанівна Сільницька, її підлеглі плідно співпрацюють з центром соціальних служб для дітей та молоді, відділом освіти, кримінальною міліцією у справах дітей, здійснюючи і заходи, що запобігають дитячій бездоглядності, профілактиці злочинності та проявам насильства. Діють ради профілактики правопорушень у навчальних закладах району. А такі профілактичні рейди як «Діти вулиці», «Вокзал» стали вже регулярними. Створено також і постійно оновлюється банк даних дітей, які схильні до бродяжництва та жебракування. На такому обліку одна неповнолітня дитина. На профілактичному обліку служби перебуває двоє неповнолітніх, які умовно засуджені з випробувальним терміном. За кожним з них закріплено громадського вихователя, якій здійснює необхідний контроль.
Нинішнього року під час Всеукраїнського рейду «Урок» у одному із сіл району було виявлено, що батьки виїхали разом з дитиною, і ніхто не знає, куди вони поділися і чи відвідує ця дитина школу. Такий випадок у районі стався вперше і у службі дітей ще сподіваються, що незабаром з’ясується місцеперебування дитини. Але як можна розцінити вчинок таких батьків, адже дитина – не лялька, а майбутній громадянин своєї держави, за якого усі відповідальні?
Звичайно, виховання дітей – це дуже важлива соціальна місія, і не кожен може з нею упоратися. І хоч сьогодні у районі є чимало позитивних прикладів виховання дітей у багатодітних родинах, все ж проблема бездоглядності, а разом з тим і злочинності, проявів насильства серед дітей набула значних масштабів. Тож недаремно проблеми сім'ї стали предметом пильної уваги громадськості, вчених, спеціалістів.
