У столиці запустять вертолітні таксі?
Київські обивателі, яких «несправедливо» позбавили звичного задоволення сходити в найближчу неділю на виборчу дільницю й виконати свій громадянський обов’язок, в якості рівноцінної компенсації одержали нову тему для пересудів. Незабаром, якщо Державіаадміністрація України зважиться внести поправки до наказу Мінтрансу № 205 від 1 грудня 2004 року, у київських дворах і на дахах висотних будинків зможуть безперешкодно сідати й злітати не тільки суто службові «вертушки», а й «повітряні маршрутки».
Як відомо, піднебіння над великими містами, а тим більше над столицями, для малої авіації традиційно «закрите» ще з радянських часів. Про причини нелюбові до даного виду транспорту знають навіть школярі. Падіння вертольота на житловий будинок – це ще не найстрашніше. Куди більш моторошними будуть наслідки від такої НП для безцінних об’єктів культурної спадщини, а також для казенних заводів, яких у Києві предосить, як і всіляких «закритих» НДІ.
Чому раптом згадали про вертольоти?
Надзвичайні заходи безпеки, що вживаються Управлінням державної охорони під час переміщень по столиці Президента Віктора Януковича, стали притчею в язицех ще на початку 2010 року. Переселятися ж у центр міста Віктор Федорович не бажає. У процесі пошуку варіантів пересування президентського кортежу без утворення автомобільних пробок якось сама собою «реанімувалася» давня ідея про доставку Глави держави із передмістя на роботу повітряним шляхом. Надто в авіапарку Державного управління справами Адміністрації Президента й машини відповідні є. Екс-Президент Віктор Ющенко, зокрема, в основному ними й літав з Києва у свою прикарпатську резиденцію в Гуті. Але щоб ця традиція була успадкована його тезком, треба спорудити в самому центрі міста майданчик для прийому/зльоту президентського вертольота. Тому на Парковій дорозі в ці дні щосили кипить робота. Сідати в цьому мальовничому куточку Києва зможуть не тільки машини з «авіагаража № 1», а й вертольоти санітарної авіації.
За словами начальника Головного управління з питань надзвичайних ситуацій Київської міської державної адміністрації Віталія Пшеничного, столичні МНСівці вже подали свої пропозиції до уряду. З фахівцями Міністерства транспорту України погоджені адреси як мінімум дев’яти майбутніх вертолітних майданчиків. В основному їх збираються обладнати на території або поблизу найбільших лікувальних установ. При більш пильному вивченні адрес з’ясувалося, що деякі із клінік поспішили віддати заплановані раніше для зльотів-посадок «вертушок» місця під стоянки приватного автотранспорту. «Викурити» ці паркінги із прибуткових місць буде непросто.
Вертольоти престижних західних авіаконцернів – улюблений вид транспорту київського градоначальника Леоніда Черновецького і його недавнього заступника Євгена Червоненка. Ангари, у яких обоє мультимільйонери тримають своїх «мазунчиків», розташовані за межами міської смуги й надійно сховані від сторонніх очей. Черновецький літає на двохдвигунній «Аугусті»; таким машинам дозволено з’являтися й над містом, оскільки, у випадку відмови одного із двигунів, пілот відразу може запустити другий і благополучно посадити вертоліт, що «завередував». А в Червоненка є навіть посвідчення пілота, видане йому ще під час служби на керівній посаді в Запорізькій області. Щоправда, ні він, ні інші імениті власники вертольотів на кшталт екс-глави президентської Адміністрації Віктора Медведчука або олігарха із фракції БЮТ Костянтина Жеваго за штурвал машини воліють не сідати. Ще Леонід Кучма, котрий правив Україною з 1994 по 2005 роки, суворо заборонив держчиновникам 1-3 рангів самостійні польоти...
Чи здійсненна мрія високопоставлених українських «вертолітоманов» налагодити регулярне курсування в Києві «повітряних таксі»?
Поки для такого грандіозного авіапрориву в нашої столиці обмаль ресурсів. Вартість двохдвигунної «вертушки» імпортного виробництва (вертольотам з одним двигуном заборонений вхід у повітряний простір над будь-яким населеним пунктом) стартує від 1 мільйона євро. На додачу, для кожного прольоту над Києвом необхідний дозвіл мерії й Служби безпеки України.
А як у них?
На початку 60-х років одним з найпристрасніших поборників регулярних вертолітних маршрутів, що починаються безпосередньо в Москві, був тодішній перший секретар ЦК КПРС Микита Хрущов. Схоже, Микита Сергійович свято вірив в 100-відсоткову надійність вітчизняних МІ, що випускалися Московським й Ростовським вертолітними заводами. МІ-4, які обслуговували першу повітряну лінію між Москвою й аеропортом «Шереметьєво», доставляли пасажирів далекого прямування в центр столиці за 15 хвилин. Передбачалося, що вертолітні лінії незабаром замінять москвичам приміські електрички, забезпечать зв’язок з райцентрами, віддаленими від залізниць...
У нинішньому році, судячи з повідомлень ЗМІ, у Підмосков’ї зафіксовані кілька падінь вертольотів ще при зльоті. Аналогічна подія в самому центрі над яким-небудь хмарочосом – настільки ж небезпечна, як вибух «поясу шахида» десь на ринку, у метро або в житловому будинку. Тому московське піднебіння для малої авіації, як і раніше, закрите.
У Сполучених Штатах, якщо вірити знятим там бойовикам, вертольоти – звична картина міського пейзажу. Насправді ж, маршрути вертолітних трас над американськими містами прокладають над річками, щоб не літати над будинками. Вимоги безпеки в янкі теж досить високі. Якщо й висить який-небудь поліцейський «карлсон» над нью-йоркським кварталом, – то винятково на висоті, що забезпечує безпечний відхід у випадку відмови одного із двигунів. Аматорові ж на «Робінсоні» сунутися на вертолітний майданчик на хмарочосі – суворо заборонено.
