Ігор Бандурко,
головний лікар Дальницької номерної лікарні,
Біляївський район
Якщо запитати багатьох людей, які мешкають у Великому Дальнику, про те, за що вони вдячні сільській раді, на чолі депутатського корпусу якої ось уже п’яте скликання поспіль стоїть Валентин Григорович Рибак, то кожен міг би сказати не лише про позитивне вирішення особистих питань, а й про справи, зроблені депутатами заради добра всієї громади. Особисто я вдячний сільраді, а також райраді, яку очолює Олександр Федорович Семенов за те, що всупереч кризі наша лікарня функціонувала без зривів, і десятки тисяч людей вчасно одержували кваліфіковану медичну допомогу. У нас проведено євроремонт у низці відділків, придбано нову медапаратуру, меблі, заасфальтовано дорогу, що веде до лікарні. А на День села, що відзначався на початку жовтня, нам було вручено ключі від нової машини «швидкої допомоги».
Здоров’я людей для нашого сільського голови та його сподвижників-депутатів дорожче над усе. Виборці вдячні й за новоспоруджений ФАП у селі Червоний Розселенець, і за дитячі садки, і за освітлення вулиць, і за забезпечення всім потрібним шкіл, і за споруджуваний храм, де вже встановлено дзвін і головний купол. Але особлива подяка сільському голові за те, що даного землякам слова – газифікувати Великий Дальник – він дотримав і налагодив водопостачання.
Особисто я вдячний ще й за те, що в нас шанують пам’ять про тих, хто віддав життя за визволення села в боротьбі з фашистами, про земляків, які загинули на полях боїв Великої Вітчизняної війни, що доглядають могили. У школі створено музей бойової слави. На території лікарні є поховання невідомого воїна, який пав смертю хоробрих у бою з фашистами, що рвалися до Одеси влітку далекого 1941 року. Я вважаю своїм обов’язком віддавати йому шану.
ОленаБіла, завідувачка Новоолександрівського клубу,
Великомихайлівський район
Новоолександрівський сільський голова Людмила Анатоліївна Чебан уміє розподіляти пріоритети своєї роботи таким чином, щоб покращення життя громади відчували всі загалом та кожен зокрема. Як же їй не подякувати за добротний ремонт сільського клубу?! Це приміщення збудували ще за часів існування колгоспу, і лише цього року завдяки клопотам Людмили Анатоліївни ми отримали можливість проводити розважальні заходи у гарно облаштованій, просторій залі. Крім цього, сільський Будинок культури набув зовсім нового, привабливого зовнішнього вигляду. Це справжня окраса нашого населеного пункту.
А ще наша дбайлива сільський голова виявила ініціативу зайнятися виготовленням державних актів на присадибні ділянки для всіх людей громади. Саме вона збирає потрібні документи, оббиває пороги потрібних інстанцій як у районному центрі, так і далеко за його межами. Тож незабаром ми без зайвих клопотів і за невеликі гроші матимемо на руках державні акти.
Ще одним проявом великої турботи про людей є організація виїзної торгівлі у селі Нові Бутори, що належить до території Новоолександрівської сільської ради. Так сталося, що тут взагалі немає ні магазину, ні ринку, і люди були змушені скуповуватися в іншому селі. Тепер такої потреби немає, бо у чітко визначені дні у Нові Бутори привозять найрізноманітніший крам. Ми дуже вдячні Людмилі Анатоліївні за все і щиро раді, що на виборах її знову підтримала переважна більшість людей.
Володимир Пасатецький,
інвалід другої групи, Кодимський район
Кажуть, що кожен кулик своє болото хвалить, але я і справді люблю своє село, його працьовитих і дбайливих людей. Бо тут, у селі Загнітків, проросло коріння мого роду, тут прокладена моя трудова стезя. Сотні кілометрів пройшов мій автобус від краю до краю, долаючи відстані по району і по країні. А працював я водієм колгоспного автобуса. Тепер на заслуженому відпочинку, маю більше вільного часу і чимало проблем зі здоров’ям. А тому відрадно, що у нашому селі функціонує сільська амбулаторія, куди можна звернутися у будь-який час. Нещодавно тут зроблено капітальний ремонт, замінено вікна, прокладено новий водопровід і налагоджено водопостачання, придбано нове медичне обладнання, відкрито стоматологічний кабінет, який є одним з найкращих у районі. Є у нас і свій сільський стоматолог. Так що за здоров’ям не доводиться їхати до райцентру за 35 кілометрів. Невідкладну медичну допомогу можна отримати у селі. Ось так піклується про здоров’я сільської громади наша сільська рада. І за це ми їй щиро вдячні.
Валентина Нікітенко,
виконавча директорка громадської
організації «Комінтернівська
лікарняна каса»
У громадян нашої країни є різні варіанти подбати про своє здоров’я. Для заможних – платна медицина, для бідних – державна. Та є ще у нас страхова медицина. У різних районах вона розвинена по-різному.
У Комінтернівському районі за попередньої влади цьому питанню особливого значення не надавали. Громадська організація місцевої лікарняної каси навіть приміщення тоді не могла випросити. З приходом на посаду комінтернівського селищного голови Андрія Валерійовича Калашникова до нас таки дослухалися. Селищна рада виділила нам приміщення, стала допомагати з його ремонтом. Відгукнулася й районна рада, надавши нам фінансову підтримку.
Члени нашої організації платять певні внески. Коли хтось захворіє, йому надається допомога на придбання ліків. А вони зараз досить дорогі. Тож люди вдячні селищній раді за підтримку їхньої громадської ініціативи, спрямованої на створення страхових гарантій в охороні власного здоров’я.
Людмила Марченко, завідувачка дитячого садка «Сонечко»,
село Мар’янівка
У нашому селі понад шість років не працював дитячий садочок. Приміщення було, але воно потребувало капітального ремонту і відповідно великих капіталовкладень. Зрозуміло, що таких коштів ні в місцевої громади, ні в батьків не було. Завдяки клопотанням колишнього сільського голови, нині, на превеликий жаль, покійної, Ірини Сергіївни Мужайло, наш об’єкт включили в перелік тих, що брали участь в тендері. І ми виграли його. Таким чином за кошти Фонду соціальних інвестицій було зроблено капітальний ремонт приміщення, який коштував біля півмільйона гривень.
Вже пізніше стараннями тієї ж Мар’янівської сільської ради дитсадочок було газифіковано, в подвір’ї облаштовано ігровий дитячий майданчик.
Нині наш садочок відвідує 53 дитини. У нас працюють три групи: молодша (ясельна), середня та старша. Більшість наших вихованців мешкають у Мар’янвці, декілька діток підвозять із Ширяєвого.
Тепер і батьки, і діти задоволені.
Частим гостем у нашому «Сонечку» буває нинішній сільський голова Володимир Олександрович Сауленко, якого, до речі, обрали на цю посаду вдруге. Володимир Олександрович, як і раніше Ірина Сергіївна, цікавиться нашими справами, нашими потребами і в міру своїх фінансових можливостей допомогає нам.
Для батьків дуже добре те, що вони платять за утримання дитини лише 30 відсотків, сімдесят доплачує держава.
Звичайно, є ще чимало проблем. Зокрема, коштів, що виділяються на утримання цього дошкільного закладу, бракує. Але ми розуміємо, що нині економічна криза, тож намагаємось вкладатися в ту сорочину, яку маємо. Адже є чимало сіл, у яких зовсім немає дошкільних дитячих закладів. А у нас, дякуючи Мар’янівськй сільській раді, є своє «Сонечко».
Підготували: Віктор Мамонтов, Олена Марченко, Олександр Небогатов, Лариса Півторак, Любов Кузьменко,«Одеські вісті»
Лебідонька з Ясенового
Після виборів колектив Ясеновської сільської ради, очолюваний Василем Федоровичем Герасименком, залишився працювати в незмінному складі ще на один термін. До того ж усі сільрадівські працівники отримали ще й депутатські мандати. Втретє посіла відповідальну посаду секретарки Наталя Миколаївна Волинець.
Ця миловидна жінка знає майже все про кожного з-понад 2 тисяч мешканців сіл Ясеново-1 і Ясеново-2, що підпорядковані сільській раді. Бачила розквіт села, а сьогодні болісно сприймає негаразди, які воно переживає. Але тішить, що саме завдяки зусиллям дружнього колективу сільської ради село газифіковане і почало новий виток свого розвитку. Дійде черга і до відбудови дитячого садочка та газифікації сільського Будинку культури, де на свята радує сельчан та гостей фольклорно-вокальний колектив «Лебідонька». Цьогоріч він святкуватиме свій 5-річний ювілей, а ініціатором його створення була, як ви вже здогадались, наша героїня — Наталя Волинець.
На її думку, Ясеново може перетворитися на унікальний центр зеленого туризму. Тут свято зберігають та примножують культурну спадщину. Радують око природні ландшафти, прадавні хати, старовинна церква Покрови Пресвятої Богородиці, та діє єдиний в районі сільський історико-краєзнавчий музей.
Для секретарки сільської ради Наталії Миколаївни немає перерв та канікул, бо село — це, насамперед, проблеми людей, які йдуть до сільради (а частенько і до неї додому) в пошуках розради, поради, захисту та справедливості. Чимало клопотань та скарг вислуховує секретарка мало не щодня. Переймається багатодітними родинами, малоімущими та обездоленими. І для кожного відвідувача у Н.М. Волинець знайдуться порада, щире, тепле слово та посильна допомога.
Саме за доброту, ніжність, турботу та відповідальність поважають її і старі, і малі.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
Найліпший в області
секретар
Побутує думка, що секретар сільради – професія жіноча. І справді, чоловіків на цій посаді раз, два – і нема. Один із них – Іван Рустикович Куртєв, секретар Долинської сільради Ренійського району.
Багато сільських голів по-доброму заздрять Вікторові Дмитровичу Фетелі, сільському голові с. Долинського: він цілком може зайнятися розв’язанням проблем громади, залишивши всю рутинну роботу з документами на свого секретаря. А секретар у нього – знахідка!
Іван Рустикович людина хоч і молода, але встиг накопичити багатий життєвий досвід і солідний багаж знань. Закінчив Ізмаїльський технікум механізації та електрифікації сільського господарства. Після служби в армії вирішив працювати в міліції. Починав сержантом, а незабаром був призначений дільничним інспектором у своєму рідному селі Долинському. Молодого міліціонера, який зарекомендував себе з найліпшого боку, односельці обрали депутатом сільської ради. Проте служба і громадська робота не стали перешкодою для подальшого навчання – Іван заочно закінчив Академію внутрішніх справ у Києві, здобувши вищу юридичну освіту.
– Щоб виконувати обов’язки секретаря сільської ради, потрібно знати цивільне право, нотаріат, мати великий досвід роботи як з документами, так і з людьми, – говорить Іван Рустикович. – Половина мого робочого часу йде на прийом громадян – кожного треба вислухати, докладно розібратися в його проблемі, розтлумачити законодавство. Поряд із цим у документах мусить бути ідеальний порядок, чого я завжди прагну.
Торік за високу якість роботи Іван Рустикович був удостоєний премії обласного конкурсу молодих фахівців у номінації «Найліпший працівник органів місцевого самоврядування».
Антоніна ФОМІНА,Ренійський район
