Криза підточує не лише економічні підвалини суспільства, але і його мораль. У цьому довелося переконатися службам соцпрацівників і правоохоронців, які провели рейд по 3106 неблагополучних сім’ях області, де живе 6829 дітей. Про це повідомила на прес-конференції начальник кримінальної міліції у справах дітей ГУ МВС України в Одеській області Тетяна Семикоп.
Життя дітей роблять важким, часом нестерпним, дорослі, які бездумно та невідомо для чого живуть на землі. Таких не пригнічує почуття обов’язку, не обтяжує відповідальність за тих, кого вони породили на світ. За даними відділу КМСД виявлено 281 випадок застосування насильства в сім’ї. До адміністративної відповідальності за невиконання батьківських обов’язків притягнуто понад дві тисячі громадян. Зібрано факти, згідно з якими 63 осіб слід позбавити батьківських прав. Суди вже задовольнили шість таких позовів. Порушено й кримінальні справи за злісне невиконання обов’язків щодо догляду за дитиною. Трапляється, дорослі втягують підлітків у злочинну діяльність.
А скільки ситуацій у практиці хоча б останніх років? Можна, напевно, писати енциклопедію з видів та витончених способів насильства у певних сім’ях. Неповнолітні бачать, як батьки сваряться, пускаючи при цьому в хід кулаки, викрикуючи погрози впереміш із лайкою, як віднімають один у одного гроші, спиваються, влаштовують гулянки в гурті сумнівних осіб. Когось не годують, комусь підсувають під матраци крадені речі, змушують передавати покупцям пакети з наркотою. Деяких залучають до злодійських вилазок. А когось відправляють клянчити у перехожих гроші, на які потім дорослі бенкетують.
33 центри роботи з молоддю все одно не встигають врегулювати ці «дитячі» проблеми. Але є й сім’ї, де люди втратили роботу, або де помер годувальник, став інвалідом, потрапив до місць позбавлення волі. І це перенесло домашній побут за межу бідності. У таких випадках не складають протоколи, а допомагають знайти роботу через центр зайнятості, дають психологічні консультації. Тому що критерій низького матеріального достатку – не єдиний у визначенні неблагополучності.
Так, в.о. начальника служби у справах дітей м. Одеси Олена Табакова розповіла, що психологічний клімат, згубний для дитини, спостерігається й у середовищі забезпечених людей. Це – варіант латентної неблагополучності. Там суперечки про виховання можуть перейти в непримиренні конфлікти між батьками, дійти до рівня, коли одна сторона шантажує в сім’ї свого опонента спільними дітьми. Бувають спроби забрати в матері дитину, сховати її в родичів. З таких родин не тікають, щоб під вуличним контейнером знайти і їжу, і нічліг. Але там панує атмосфера, що спонукає дитину замкнутися в собі й довірити одкровення комп’ютеру, а самовираження – нездоровим фантазіям. Це погіршує самопочуття й буває причиною психічних патологій.
Нерідко насильство застосовується проти слабкої статі. За даними КМСД, жертвами гендерних зазіхань стають жінки та дівчатка в 9 випадках із 10. Спираючись на цей факт, директор юридичного департаменту центру «Ла страда Україна» Марина Євсюкова відверто заявила, що наше суспільство занадто толерантне стосовно до тих, хто скоює насильство в сім’ї. Адже воно давно вийшло з площини приватних стосунків і міжнародним правом кваліфікується як грубе порушення прав і гідності людини. Державі слід було б будувати свої захисні функції, виходячи з цього!
Вона також упевнена, що мовчати про ці знущання неприпустимо. Працює гаряча лінія захисту прав дитини, чинна по всій території України. Дзвінки на неї диспетчери приймають безкоштовно: це 0-800-500-355або 386з мобільного. Є також молодіжні організації, у яких діти самі надають підтримку одноліткам, які потрапили під гніт батьківської агресії.
Не менш важливе питання – про закріплення житла за дітьми – порушила начальник служби у справах дітей облдержадміністрації Людмила Швирьова. Дитина буде мати право на житлоплощу незалежно від квартирних маніпуляцій, проведених дорослими. Тепер на квартирний облік ставлять підлітків з 16 років. І питання забезпечення його житлоплощею будуть під контролем не лише соціальних, але й комунальних служб та органів місцевого самоврядування. Адже саме робота з сім’єю – той засіб, який рятує дитину від безпритульності. А суспільство – від зайвих проблем.
