Василь Харитонович Вихренко віртуозно грає на різних музичних інструментах, як і його рідний брат, який живе на Вінниччині. Чудовий край з лісами, озерами, повними риби, грибами та вінницькими яблуками. Від маминих пісень черпали вони, будучи дітьми, любов до природи, рідного краю. Заслухувалися, особливо на святах у селі, коли звучала музика з незвичайних сопілочок. Хотілося спробувати пограти на них. Зрізали з очерету зрілі стебла, вирізали дірочки й дуділи, уявляючи себе музикантами. Коли виріс, обраний життєвий шлях було визначено – лише музика, причому народна. Щоб, коли граєш, бачив безкрайнє пшеничне поле з повним колоссям, блакитне небо та птаха, що летить по ньому.
Мрія стала реальністю. Закінчив Вінницький педагогічний інститут, музичний факультет. Музикант від Бога Вихренко грає на різних музичних інструментах однаково добре – і на струнних, і на клавішних, і на духових... Сьогодні він – вчитель музики та співу, керівник Балтського хорового колективу «Будьмо!» Неспокійна, творча й дуже скромна людина.
Одного разу, приїхавши до брата, Василь Харитонович побачив, як той власноруч майструє сопілки. Придивився, подумав: а чому б і самому не спробувати? Перечитав багато літератури, сам розробив підручник із гри на цьому інструменті. Замовив у місцевому лісництві матеріал. Але з’ясувалося, що в Балтському районі дерев, із яких можна майструвати сопілки, не так багато, як у Вінницьких лісах. Там дуб і граб майже завжди поруч. Тут граб для нього лісники шукають по всьому лісі. Та й у діаметрі дерево має бути не меншим і не більшим за 30 сантиметрів. На пилорамі його пиляють на дошки, лише потім лісоматеріал потрапляє до майстра. У власній майстерні, де є циркулярка, Василь Харитонович розпилює дошки на брусочки, з яких згодом роблять сопілки, окарини, дводенцівки. Він робить власноруч із глини та обпалює телинки, з бамбуку кувиці – «флейти Пана». Ці народні музичні інструменти зникли з продажу. Їх можна побачити лише в музеях народної творчості.
– Лише одна фабрика в Україні, Кам’янець-Подільська, займалася їх випуском, зараз і вона перейшла на виготовлення меблів, – говорить майстер-музикант. – А дітям потрібно прищеплювати любов до народної музики, навчати їх грати на народних музичних інструментах.
Рідко який конкурс народної творчості в Україні проходить без участі Василя Харитоновича Вихренка. Його координати знають багато хто, і запрошують взяти участь у конкурсі, виставити свою продукцію. Переважно такі заходи проходять на Західній Україні. Нерідко покупцями інструментів майстра стають артисти, відомі музиканти. Йому запам’ятався випадок, коли на одному з конкурсів-продажів до його лотка підійшов Заслужений артист України Олег Скрипка та поцікавився інструментами. Це надихає.
У його маленькій майстерні є все потрібне для появи на світ чудових інструментів. Шкода, що на папері неможливо передати чарівні звуки сопілки. Майстер на моє прохання продемонстрував своє вміння грати, вклавши у виконання мелодії часточку душі та величезну любов до народної музики. Мене зачарувала то повільна, як плавна вода, то швидка, як вихор, прекрасна музика.
