КроликчиКіт?
Як ви вже чули, діти, символом наступаючого року вважається Кролик… Чи Кіт? Спробуймо розібратися – і довідаємося стародавню східну легенду про «звіриний календар».
Одного разу мудрець Будда запросив до себе в гості всіх тварин. Час був холодний, а щоб потрапити до Будди, потрібно було переплисти широку річку. Кожній тварині в подарунок Будда приготував по одному року правління. Першим прийшов Пацюк – він був нагороджений за оперативність. Віл виявився другим, трохи від нього відстав Тигр. Відтоді віл і Тигр часто змагаються один із одним.
Хто прийшов четвертим – Кіт, Заєць чи Кролик, як слід не роздивилися. А оскільки вся ця історія відбулася багато років тому, то істину знайти не вдалося навіть східним народам. Тепер у різних регіонах Азії господарями четвертого року так і залишилися різні тварини.
П’ятим був Дракон, шостою виявилася Змія, сьомим – Кінь. Отут по річці пройшла смуга туману, і знову не зрозуміло, хто був восьмим – Коза, Вівця чи, може, Баран. Дев’ятою прискакала Мавпа, яка не хотіла ризикувати і уважно спостерігала за плавцями. Переконавшись у безпеці, вона увійшла у воду. Десятим став Півень (а, можливо, і Курка). Одинадцятим прибіг Собака. З ранку в нього була маса господарських справ, і ледь упоравшись із ними, він розпаленілий кинувся у воду. Кажуть, потім довго кашляв.
Останнім з’явився Кабан (або Свиня). Він не дуже поспішав, але Будда подарував йому останній рік – найспокійніший.
Казка про Павучка
Оксана ОНІСІМОВА
Одного чудового дня в лісі народився Павучок. Щоправда, погода тоді була зовсім незатишною. Настала осінь. Вітри танцювали свої танці, дощик то сплакне, то перестане, а сонечко ховалося в хмаринці, як у пуховій ковдрі.
«Треба йти додому, – подумав Павучок. – Але де я живу?»
Павучок подумав-подумав, але не надумав нічого, а спитати не було в кого.
«Мабуть, ніде, – вирішив Павучок. – Ну що ж? Тоді мені треба знайти собі дім»
І він вирушив у дорогу.
«Дім – це дуже важливо, – міркував Павучок. – Це має бути таке місце, де сховаєшся від негоди, від ворогів, і де просто тобі буде дуже добре».
Так він набрів на ведмежий барліг. Цей дім сподобався Павучкові.
«Отут я буду жити, – вирішив він. – Тут і сухо, і просторо, а з таким сусідом мені ніхто не страшний»
І Павучок став плести своє павутиння.
Але ведмедеві не потрібна була компанія. Помітивши Павучка, він закричав:
– Це що за комашка-таракашка? – згріб його лапою і викинув з барлога.
«Не пощастило, – зітхнув Павучок. – Ну нічого, піду шукати далі»
Цього разу він подорожував повітрям, доки не наткнувся на біляче дупло. «Чудовий дім, – подумав Павучок. – Сподіваюся, тут знайдеться місце для мене». І він улаштувався в куточку.
Але, коли білка побачила Павучка, вона вигукнула:
– Кошмар! У моєму житлі з’явилися комахи! Це негігієнічно!
Взяла віник і змела Павучка з павутиною в помийне відро.
Павучок хотів оселитися в гнізді у ластівок, але пташенята мало не з’їли його. Тоді він знайшов бджолиний вулик, але бджоли трудилися без відпочинку, а Павучок не міг їм допомагати. І всі дивилися на нього, як на ледащо.
Виявилося, що знайти дім зовсім аж ніяк непросто. Заєць його мало не розчавив, їжак уколов, з жабами хотів жити – так ледве не потонув.
І ось бреде він лісом – сумний, змучений, що й змерз. І думає, що на цілій землі не знайдеться місця для маленького Павучка.
Так ішов, ішов Павучок і вийшов до села. Був вечір, погода мрячна, і в одному з вікон Павучок помітив світло. Дібравшись до віконця, він побачив, що в кімнаті сидить хлопчик і майструє з паперу чудесний будинок: з ґанком, трубою і навіть ставнями на віконечках. Будинок вийшов такий гарний, що Павучок навіть охнув.
Хлопчик почухав потилицю:
– Хто тут житиме?
Замислений, він підвів очі до стелі, начебто саме там літали розумні думки, і побачив Павучка.
– О! – вигукнув хлопчик. – Ти не хотів би жити в цьому будинку? Я дуже довго будував його, і буде сумно, якщо він залишиться порожній.
– Ти пропонуєш мені оселитися тут? – не повірив Павучок.
– Я б дуже цього хотів.
– І ти не викинеш мене у сміттяне відро і не виженеш на вулицю?
– Звісно, ні! – обурився хлопчик. – Як можна так вчинити?
– Я з великою радістю приймаю твою пропозицію, – урочисто сказав Павучок, – і сподіваюся, ми станемо друзями.
Так і став Павучок жити у хлопчика. До речі, велику користь приносив: плів павутини, у які попадалися всілякі настирливі мухи й кусючі комарі.
Ялиночка росла...
У лісі на галявині
Ялиночка росла,
Стрункою та зеленою
Красунею була.
Засніженою стежкою
До нас вона прийшла
І всім слухняним діточкам
Гостинці принесла.
Горять яскраво вогники
На гілочках рясних,
І сяє безліч зірочок
Казково чарівних.
Радіють жваво діточки,
Невтомно гомінкі,
По колу ходять весело
Й співають залюбки.
