Останнім часом в Україні відбувається значна активізація боротьби з корупційними злочинами та притягнення до відповідальності їхніх фігурантів. Нова влада рішуче взялася за наведення порядку та законності в країні. При цьому кримінальні справи проти високопоставлених осіб порушуються поза залежністю від їхньої партійності або політичної орієнтації.
Статистика порушення справ за фактами зловживань свідчить про відсутність у них якого-небудь політичного підґрунтя. І суспільство мусить розуміти, що наведення порядку в країні – запорука її майбутнього цивілізованого розвитку. При цьому зазначимо, що кримінальні справи, порушені за фактом незаконних дій декількох колишніх високопоставлених чиновників, які сьогодні опинилися в опозиції, є лише малою частиною від загальної кількості порушених справ.
Тому будь-які заяви про те, що до відповідальності притягуються винятково колишні високопоставлені чиновники, які сьогодні перебувають в опозиції, елементарно не відповідають дійсності. Фактично це – політичне шулерство. Щоб переконатися в цьому, достатньо ознайомитися з наведеними нижче цифрами.
За даними правоохоронних органів, загалом у 2010 році за фактами скоєння злочинів порушено 358 кримінальних справ. З них 166, або майже половину, порушено за фактами скоєння посадових злочинів чинними на той час керівниками та чиновниками різного рівня.
Зокрема, порушено кримінальних справ стосовно посадовців:
– органів влади і місцевого самоврядування – 60;
– органів внутрішніх справ – 29;
– державної податкової адміністрації – 17;
– органів судової влади – 16;
– органів виконання покарань – 9;
– органів юстиції – 8;
– митних органів – 6;
За матеріалами СБУ і Генпрокуратури, кримінальні справи порушено проти цілої низки високопоставлених чиновників, включаючи заступника міністра охорони природного довкілля, службовців держінспекції щодо контролю за цінами, включаючи її начальника, керівників органів внутрішніх справ, суддів, працівників прокуратури та податкової служби. Боротьба з корупцією стала однією з основних тенденцій внутрішньої політики України в 2010 році.
Схоже, що передвиборне гасло попереднього Президента «Бандити сидітимуть у в’язницях» стало виконуватися тільки при Президентові нинішньому. Якщо попередня влада порушувала справи переважно проти своїх опонентів, то при владі нинішній політичне забарвлення правопорушників не враховується.
Закон, як відомо, один для всіх. А беззаконня, ким і коли б воно не чинилося, мусить бути покаране. Стосовно діючих чиновників, зрозуміло, закон має бути особливо суворим, адже з них особливий звіт, вони – влада. Однак і перебування в опозиції не може бути індульгенцією від притягнення до відповідальності «за колишні заслуги». Відповідати повинні всі, хто порушив закон. Адже інакше суспільство ніколи «не знайде кінців», і ми так і будемо нескінченно ходити по замкнутому колу, неспроможні його розірвати.
Якщо ми справді хочемо перемогти корупцію, то ініціативу команди Президента Януковича потрібно лише вітати. Хтось мусив зробити перший крок і почати «притягувати» і «своїх», і «чужих». Бо насправді «своїх» і «чужих» у питаннях дотримання законів немає і бути не може. І цей крок сьогодні зроблено.
Президент поставив за мету вивести Україну до двадцятки найрозвиненіших країн. Чи можливо це, якщо країна у найкоротші терміни не переможе корупцію? Звісно, ні! Тому все, що відбувається сьогодні, потрібно сприймати не з погляду «кон’юнктури моменту», а з погляду середньострокових і довгострокових перспектив держави. Економічні реформи без реформи свідомості, без перемоги над корупцією не відбудуться і не будуть ефективними. Успішні реформи здійснюються комплексно – в усіх сферах громадського життя і в усіх напрямах розвитку.
