Волею долі рівно два роки тому півторарічна савранчанка Карінка Кірієвська стала героїнею публікацій як у районній газеті, так і в низці інших видань. Про неї також було знято сюжет для передачі «Критична точка», яка демонструється на телеканалі «Україна». Крім цього, інформація про дівчинку була розміщена на спеціальній сторінці в інтернеті. Її долею переймалися обласна організація профспілки працівників соціальної сфери, обласні та районні центри служби зайнятості. Листи-звернення з проханням про допомогу було надіслано керівникам держави та уряду, до різних благодійних фондів.
Батьків – Олену Шавловську та Юрія Кірієвського – вдатися до такого широкого інформування змусило нещастя, що підкралося зненацька до їхньої сім’ї. Наші читачі, напевне, пам’ятають статті, що були надруковані у 2009 році у № 3 та № 33 під заголовками «Щоб почула Карінка мамину колискову» та «Допоки живе надія…» У них ми розповідали про те, як після ускладнень, спричинених застудою, дев’ятимісячна Карінка почала втрачати слух. На жаль, цей процес був необоротний, тож усі лікувальні заходи, до яких вдавалися батьки, виявились безрезультатними. Діагноз лікарів був остаточним – сансенівральна глухота на обидва вуха. Тоді єдино можливим шляхом порятунку дитини від пожиттєвої глухоти стало слухопротезування, здійснити яке можна було лише оперативним шляхом. Однак у Київському інституті отоларингології, куди взяли на облік Каріну, таких операцій провадилося від 10 до 20 на рік. Тож дочекатися своєї черги сім’я Кірієвських могла хіба що через десяток років. Так довго зволікати вони не могли, адже із часом все меншою ставала ймовірність того, що слух дівчинці можна буде повернути. До того ж при втраті дитиною слухового контакту з навколишнім світом неможливо належним чином розвивати у неї мовленнєві навички. Тоді, зваживши всі аргументи, батьки наважилися просити допомоги, аби зібрати необхідну суму коштів для проведення позачергової операції.
Найпершими на прохання про допомогу відгукнулися колеги Олени та Юрія за роботою (подружжя працює в районному центрі зайнятості). Колектив сприйняв їхню біду, як власну, зібравши для лікування певну суму. Публікації в газетах долучили до збирання коштів і усіх небайдужих жителів району і області. Після виходу телепередачі географія тих, хто зголосився допомогти Карінці, охопила майже усю територію країни. З усіх куточків України до Олени телефонували, писали повідомлення в інтернеті, цікавилися здоров’ям її донечки, ділилися власним досвідом. Усім цим людям подружжя Кірієвських безмежно вдячне і не шкодує щирих слів на їхню адресу. Відчувши підтримку, Олена та Юрій зрозуміли, що вони не самі у своїй біді. Збирання коштів тривало майже два роки, і увесь цей час батьків не покидала надія на повернення Карінки до нормального життя. Істотно посприяв у позитивному вирішенні цього питання і Президент України Віктор Янукович, в результаті чого сподіване стало можливим.
Оперували дівчинку в листопаді минулого року. До- і післяопераційний період був складним. Але Карінка мужньо зносила всі медичні процедури, обстеження, лікування. Трималися з усіх сил і батьки. Тремтячим голосом Олена розповідає про те, як вперше її донька за допомогою вживленого слухового імплантанта почула навколишній світ. Незнайомі доти звуки бентежили і, разом з тим, зацікавлювали дівчинку. Тоді ж вперше її вухо вловило мамин голос, відповівши на нього уважним, осмисленим поглядом.
Попереду у Карінки – тривалий період адаптації. Протягом року її слуховий апарат кілька разів буде коригуватися спеціалістами. З кожним разом діапазон та частота звуків, які сприйматиме дитина, розширюватиметься. Поступово наладяться і мовленнєві функції. А поки що Карінка та її батьки вчаться жити у новому, незнаному досі світі, сповненому різних звуків, наймилішим з яких є мамин голос, що милозвучно заколисує Карінку щовечора перед сном.
