Свято Весни,
або Новий рік по-китайському
Новий рік – свято багатьох народів, але особливо цікаво і яскраво його зустрічають у Китаї наприкінці січня або початку лютого. А все тому, що у китайців існує особливий відлік днів за місячним календарем. І Новий рік перетворюється у свято Весни. Святкової ночі по всьому Китаї лунає грім, злітають у небо вогняні ракети. Люди виходять на вулиці, щоб подивитися на парад з фігурами драконів, хлопавками і тріскачками, костюмовані вистави, театральні сценки і циркові атракціони. А потім у новорічне небо летять повітряні змії, щоб розповісти Нефритовому імператорові про те, як пройшов Новий рік у людей.
Цей рік за східним календарем – рік Кота або Кролика (Зайця). Сьогодні ми даруємо вам, наші читачі, казку про зайчика.
Сонячний зайчик
(казка)
Наближалися новорічні свята. Біля величезної міської ялинки веселився народ. Дідусь Мороз роздавав подарунки – іграшкових білих зайчиків усім діткам, які співали йому пісеньки. Але одна маленька дівчинка Леся, яка переплутала слова своєї новорічної пісеньки, невпевнено витягла із протягненого Дідусем Морозом мішка дивного жовтого зайця.
Спочатку подарунок їй не дуже сподобався. Леся розгублено проговорила:
– Чому мій зайчик жовтенький, як лимончик?
Вдома вона з байдужістю повісила рюкзачок з подарунком у коридорі й забула про нього.
Награвшись іншими іграшками, дівчинка заснула на старенькому бабусиному диванчику. Ось тут-то усе і почалося...
Зненацька Леся опинилася в незвичайному місці. Це був казковий зимовий ліс. Біле сніжне покривало зими іскрилося діамантовим холодним блиском на усіх лісових деревах, на всьому видимому просторі навколо дівчинки. Їй було зовсім не холодно. Але чому усе здавалося таким застиглим, нерухливим і безжиттєвим?
– Агов, є тут хто-небудь?! – крикнула Леся.
Замети заворушилися і з-під них, змахуючи сніжний пил, показалися збентежені білі зайці. У них були гарні пухнаті шубки і дуже сумні червоні оченятка.
– Скажи, ти не сонечко? – відчайдушно пропищало найменше зайча.
– Ні, я – Леся, – здивувалася дівчинка.
– Шкода, – сумно зітхнули лісові жителі. – Якщо найближчим часом сюди не проникне сонячне тепло, ми всі загинемо від голоду серед цієї білосніжної краси.
Раптом за Лесиною спиною щось засмикалося, спробувало вирватися з її рюкзачка, який опинився на дівчинці.
– Я тут! Я вас усіх врятую! Випустіть мене! – кричав чийсь радісний голосок.
Леся відкрила рюкзачок і звільнила жовтого зайчика.
– Я сонячне проміннячко! Хай живе тепло! Нехай прокинеться природа, і все оживе!
Ліс, немов під чарами, перетворився, випарувалися сніг і холодний блиск, заграли живі барви природи, заспівали птахи, зазеленіли трави, підняли голівки квіти. Усі почали бенкетувати і веселитися...
Раптом дівчинка відкрила очі й побачила знайому домашню обстановку. До кімнати увійшла її мама.
– Вибач, мене, доню, я сьогодні затрималася на роботі, ти не нудьгувала?
– Ні, – посміхнулася Леся, – адже тепер я не одна, зі мною мій найкращий сонячний зайчик!
Анжеліна ВИНОГРАДОВА, Одеська гімназія № 7, 4-А клас
Мы –пассажиры
Марина ДРУЖИНИНА
– Что здесь ходите, лошадки?
– На автобус ждем посадки!
– Так уйдите же с дороги!
Берегите гривы, ноги!
Ждут автобусов лошадки
На посадочной площадке!
Постучал в кабину еж:
– Эй, водитель, как живешь?
– Хочешь яблок и конфет?
Хочешь бублик на обед?
Что ж ты фыркаешь, сопишь,
На меня не поглядишь?
И сказал водитель строго:
– Я смотрю лишь на дорогу!
Видишь, я веду трамвай!
Ты меня не отвлекай!
Мышка вышла из трамвая
И спросила попугая:
– Как мне обойти трамвай?
– Спереди! И не зевай!
– А троллейбус и автобус, –
Квакнула лягушка, –
Все обходят только сзади,
Милая подружка!
Прочти эти стихотворения своему маленькому братику или сестричке
Я бегу
Лев Яковлев
Я потому всегда бегу,
Что по-другому не могу.
Бегу на речку во всю прыть –
Ершей для кошки наловить.
Сгребаю сено на лугу –
И я бегу! Бегу! Бегу!
Бегу я, потому что
Стоять на месте скучно.
Воздушный шарик
Владимир Бондаренко
У Егорки шарик был,
Им он козлика дразнил.
Козлик рожками боднул –
Шарик лопнул и вздохнул.
Дорожные загадки
В поле лестница лежит,
Дом по лестнице бежит.
(Поезд)
Полотно, а не дорожка,
Конь не конь – сороконожка
По дороге той ползет,
Весь обоз один везет.
(Тепловоз)
Чудо-птица, алый хвост,
Прилетела в стаю звезд.
(Ракета)
Летит птица-небылица,
А внутри народ сидит,
Меж собою говорит.
(Самолет)
Я в любое время года
И в любую непогоду
Очень быстро в час любой
Провезу вас под землей.
(Метро)
Этот конь не ест овса,
Вместо ног – два колеса.
Сядь верхом и мчись на нем,
Только лучше правь рулем.
(Велосипед)
Встало с краю улицы
в длинном сапоге
Чучело трехглазое
на одной ноге.
Где машины движутся,
где сошлись пути,
Помогает улицу людям перейти.
(Светофор)
Не летает, не жужжит,
Жук по улице бежит.
И горят в глазах жука
Два слепящих огонька.
(Автомобиль)
Не живая, а идет,
Неподвижна – а ведет.
(Дорога)
Над рекой, поперек,
Великан врастяжку лег.
Через реку по спине
Он ходить позволил мне.
(Мост)
На море, в реках и озерах
Я плаваю, проворный и скорый.
Среди военных кораблей
Известен легкостью своей.
(Катер)
