Історія показує, що спроможність здійснювати перетворення у масштабах країни властива далеко не кожному керівникові держави. Але ті з них, які виявляються здатними здійснити радикальні перетворення в інтересах суспільства, назавжди залишаються в народній пам’яті.
Не треба далеко ходити: практично весь період незалежного розвитку України наші вожді в кращих традиціях Радянського Союзу воліли імітувати перетворення, а не реально здійснювати їх. Спокій та високий рейтинг були для них важливішими за інтереси держави та її громадян. Особливо показовим у цьому плані виглядав Віктор Ющенко, який прийшов до влади завдяки наявності в суспільстві масштабного запиту на серйозні перетворення. Але Віктор Андрійович віддав перевагу піти у внутрішню еміграцію, фактично залишивши країну наодинці із власними проблемами.
Для нашої влади зберігати подібне ставлення до управління країною, залишатися малоефективною та несучасною – означає поставити Україну на грань знищення як незалежної держави. Добре відомо, що українська незалежність неодноразово ставала жертвою недалекоглядності державної еліти, її нездатності бачити далі власного носа. Після президентських виборів 2010 року українцям, мабуть, вперше за роки незалежності запропонували реальну програму перетворень. І нехай Віктора Януковича не можна назвати красномовним політиком, натомість Глава держави послідовно прагне змінити Україну на краще. Не словами – Віктора Федоровича важко назвати блискучим промовцем - він куди більше звик до реальних справ. Його життєвий досвід свідчить про те, що Янукович не боїться випробувань, готовий долати труднощі.
Є й ще одна якість, властива Віктору Януковичу, яка проявилася зовсім нещодавно. Глава держави не схильний спочивати на лаврах, він реально оцінює ситуацію, що склалася в Україні. Виступаючи у Верховній Раді із щорічним президентським Посланням, Янукович відзначив, що із задуманого минулого року вдалося виконати у найкращому разі третину. При цьому Глава держави не став шукати «стрілочників», щоб перекласти відповідальність. Він повважав за краще визнати власні помилки, фактично підкресливши свою зацікавленість у діалозі зі своїми опонентами. Українська опозиція поки що не дала гідної відповіді Президентові. Однак залишається надія, що наші політики зможуть піднятися над внутрішньопартійними інтересами заради забезпечення провадження реальних реформ.
Принаймні, ми можемо спостерігати перші кроки, початі владою для зміни ситуації. Економіка нашої країни поступово виходить із кризи, зростає наповнюваність Державного бюджету. Скорочення апарату державного управління дозволить спрямувати значні кошти на реалізацію соціальних програм. За наполяганням Президента Верховна Рада ухвалила Закон «Про попередження та протидію корупції», який викликав стурбованість багатьох нечесних чиновників. Цей крок, необхідний для провадження цивілізованої політики, зустрів схвалення світової спільноти, а найголовніше – забезпечив можливість реального, а не декларативного наступу на корупцію, яку Віктор Янукович назвав найнебезпечнішим суспільним злом.
Сьогодні громадяни України одержали можливість порівнювати реальні справи та гучні обіцянки і декларації. Віктору Януковичу вже вдалося продемонструвати нову якість державної політики, а якщо йому виявиться під силу за допомогою реформ зламати хребет кланово-олігархічної системи, то ім’я нинішнього Президента буде золотими літерами вписано до історії нашої країни. Але амбіції Глави держави не обмежуються винятково популярністю – він прагне досягти становлення України як квітучої європейської держави.
