Активні дієприкметники минулого часу
(доконаний вид)
Для російських дієприкметників (причастий) минулого часу характерними є суфікси -вш-і -ш-.Українська мова таких суфіксів не знає. Щоправда, за більшовицьких часів радянська пропаганда живосилом накинула народові термін перемігший соціалізмз дієприкметником російського зразка. Тепер того соціалізму немає, отже, й у номенклатурній 1граматиці потреба відпала. Ми повертаємось до нормальної, Богом даної української граматики, а вона каже: відповідниками причастий на -ший, -вшийу нашій мові є слова на -лий.До них входять як дієприкметники (возмужавший – змужнілий,обедневший –збіднілий,взбесившийся – знавіснілий,обрадовавшийся – зраділий,обленившийся – зледачілий,прибывший – прибулий,ослабевшее хазяйство – підупалегосподарство тощо), так прикметники (прошедший – минулий,устоявшиеся представления – сталіуявлення, поспевшие арбузы – стиглі кавуни і т.д.).
Проте бувають випадки, коли ні серед дієприкметників, ні серед прикметників на -лийне знаходимо відповідників до рос. причастий на -ший, -вший.Тоді чинимо з активними дієприкметниками (причастиями) минулого часу те саме, що з теперішнім часом, – вдаємося до описової конструкції з підрядним реченням. Наприклад, фразу «Собрание, не состоявшеесяв четверг, состоится в пятницу», перекладаємо: «Збори, що (які) не відбулисяв четвер, відбудуться в п’ятницю».
Кілька застережень до описових
конструкцій
Дуже легко відрізнити оригінальний український текст, особливо журналістський, від перекладного і самоперекладного. І найпершими викривають тут автора дієприкметники. Саме вони є тим простим і зручним текстом, з допомогою якого можна визначити рівень опанування мови. Якщо автор не вживає протиприродних дієприкметників, а вміє замінювати їх на рівнозначні за змістом прикметники чи іменники, – це вже великий плюс. А якщо він навчиться будувати ще й поправні українські (а не самоперекладацькі!) фрази з описовими зворотами на місці невластивих дієприкметників, – репутація пристойного знавця мови йому готова.
Що слід розуміти під визначенням «поправна» (нормальна) українська (а не самоперекладацька!) фраза?» В цьому ліпше розібратись на прикладах.
І. РОС. ТЕКСТ: «Он поминутно оглядывался злыми, пьяными глазами на проходящих».
САМОПЕРЕКЛАДАЦЬКА ФРАЗА: «Він щохвилини оглядався злими, п’яними очима на тих, що проходили».
ПОПРАВНА ФРАЗА: «Він щохвилини оглядався злими, п’яними очима на тих, хто проходив повз нього».
ІІ. РОС. ТЕКСТ: «Над ней за кормой летели острокрылые мартыны… и, далеко отстав, кружились и дрались над плывущей хлебною коркой».
САМОПЕРЕКЛАДАЦЬКА ФРАЗА: «Над нею за кормою летіли гострокрилі мартини… і, далеко відставши, кружляли й билися над шкоринкою хліба, що пливла».
НОРМАЛЬНА ФРАЗА: «Над нею за кормою летіли гострокрилі мартини… і, далеко відставши, кружляли й билися над шкоринкою хліба, що пливла по воді».
Різниця між фразами, що ми їх назвали самоперекладацькими, і віднесеними до нормальних (поправних) не треба дошукуватись довго: вона помітна з першого погляду. В перших – речення обрубано на останніх тактах мелодії, ніби, даруйте за різкість, мовцеві раптом заціпило; в других – мелодію доспівано до кінця.
Але ж для цього додано слова, яких немає в первісному тексті! Чи дозволене таке свавільне поводження з оригіналом?
Ну, по-перше, слова повз ньогоіпо водіаж ніяк не порушили змісту, по-друге – не таке воно вже й свавілля. Відомо ж бо, що українські дієслова руху «люблять» мати при собі вказівку на напрямок або місце такого руху. Це добре дає про себе знати, коли доводиться перекладати рос. дієслова категоричної дії типу уходить, уводить, увозить.Ось приклад: «Они были раздеты, голодны и не могли уйти,и не имели средств выехать» – «Вони були голі, голодні і не могли піти звідси,і не мали чим виїхати» (О. Кундзич, переклад з «Войны и мира» Л. Толстого). Тут теж бачимо додане слово звідси,але як без нього обійтися? Або ось переклад С. Ковганюка з О. Толстого («Хождение по мукам»): «Нет, уйди,Катя!» – «Ні, іди собі, Катю!» Так каже Даша сестрі Каті. Вона не могла сказати: «Іди звідси» або «Йди од мене», – бо це було б занадто категорично, навіть брутально. Але не могла, якщо хотіла висловитися справді по-українському, сказати просто: «Йди», бо треба було б у такому разі вказати – куди їй іти. Але сказати «Іди собі!» – це й означає чемно попросити «вийти з кімнати».
Типовим зразком перекладацької безтямно обрубаної фрази в сучасних українських засобах масової інформації є широко вживане визначення «країни, що розвиваються». Так і кортить тут «доспівати мелодію», сказати от хоч би «країни, що стали на шлях самостійного розвитку». Занадто довге для терміну? «Країни, які ще тільки розвиваються; країни в процесі розвитку;? – до української складні ніби ближче, але теж досить неоковирно. Потрібен новий чіткий термін на зразок «країни третього світу», «малорозвинені країни», що не змушував би українців «танцювати од російського» та вигадувати невластиві нашій мові активні дієприкметники теперішнього часу або компонувати недоладні описові конструкції.
Властивістю цих описових конструкцій, тобто підрядних речень, є те, що вони приєднуються до головного з допомогою сполучного слова. Найчастіше в такій ролі виступає займенник що(іноді який– див. розділ «Займенники»), і він часом гальмує фразу або рясно повторюється. Особливо його гальмівна роль показує себе, коли російський дієприкметник (а це буває частенько) стоїть наприкінці речення. Наприклад: «Он посмотрел на вошедшего». Ми зазвичай перекладаємо: «Він подивився на того, що зайшов», – і неабияк загальмуємо виклад. Як такого уникнути? У російському тексті часто буває, що цього «вошедшего» у попередній фразі вже названо на ім’я. Тож ліпше повторити це ім’я, аніж писати довге-предовге й не дуже виразне «того, що зайшов». Не треба мати особливого музичного слуху, щоб відчути неестетичність такого кінця речення.
А ось зразок поправного перекладу (О. Толстой, «Хождение по мукам», переклад С. Ковганюка): «…да босая девочка испуганно перебегает дорогу, таща кривоногого, переваливающегосябратика» – «… та боса дівчинка злякано перебігає дорогу, тягнучи братика, що перехильці дибаєна кривих ніжках». Переконструйована таким способом фраза не втратила свого змісту, зате позбулася потворного «що дибає» наприкінці фрази.
Інколи дієприкметник без шкоди для змісту можна замінити якимось нейтральним словом, як це робить О. Кундзич, перекладаючи «Войну и мир» Л. Толстого: «Приехавший был Бицкий, служивший в различных комиссиях» – «Цебув Біцький, який служив у різних комісіях». Або С. Ковганюк, перекладаючи «Ходіння по муках» О. Толстого: «По площади, разбрызгивая лужи, бежали люди. Позади бегущих…шли в линию преображенцы» – «Майданом, розбризкуючи калюжі, бігли люди. Позад них…ішли преображенці». Чи з «Петра І»: «Борис Петрович, ждать больше нельзя, – изменившимся голосомпроговорил Петр» – «Борисе Петровичу, ждати більше не можна, – іншим уже голосомпромовив Петро».
Часом цілком пристойно можна замінити дієприкметник на дієслово, від якого він походить: «Спешившиеся уланы сидели кучками около лошадей! –«Улани спішились ісиділи купками коло коней». («Минуле і думи» О. Герцена, переклад С. Ковганюка); «Генерал бил и бил огромными шпорами шарахающуюся лошадь…» – «Кінь харапудився,а генерал бив та й бив його величезними шпорами» («Петро І», переклад С. Ковганюка).
Дуже доречно буває іноді не будувати підрядного речення, а замінити дієприкметник на дієприслівник, як це робить Зеров, перекладаючи Чехова: «И подпасок, гонящийкоров, и землемер, едущий в бричкечерез плотину, и гуляющиегоспода – все глядят на закат…» – «І підпасок, що жене корів,і землемір, їдучибричкою через греблю, і пани, гуляючи,– всі дивляться на захід сонця…». Або в Підмогильного: «Порядочный человек, никогда не бившийсобак, мог…» – «Порядна людина, ніколи не бившисобак, могла…». Чи в того ж таки С. Ковганюка: «Он выбрался в поле, где было чуть яснее и впереди различались две идущиефигуры» – «Він вибрався в поле, де було трохи ясніше і попереду бовваніли, йдучи, дві постаті».«В полдень по улице … промчался пригнувшийсяк конской шее Григорий» – «Опівдні вулицею … промчав, пригнувшись до кінської шиї, Григорій».
Навіть з цих небагатьох прикладів можна зробити висновок, що кожен активний дієприкметник в українській мові потребує «індивідуального підходу». Самоперекладач, який навчився давати належний лад «дієприкметниковому господарству», без жодних вагань слід відносити до категорії знавців.
_____________________________________
1Прихильники такої граматики у книжці «Изучаем украинский язык», випущеній під редакцією академіка Русанівського (К.: Либідь, 1991), додають до перемігшогоще й дієприкметник бувший(стор. 100). Не слухаймося цієї поради! Там, де росіяни пишуть бывший,ми повинні писати колишній,можна давнійабо навіть булий,як радить Словник Грінченка, ілюструючи це слово прикладом зі Свидницького: «На булихтоваришок… і не поглянула»
