Шлях Олексія Олексійовича Скокова до Байконура починався з дитячої мрії – стати військовим льотчиком.
Народився він у багатодітній сім’ї, де разом з ним виховувалися ще семеро братів і сестер. Тато серед інших 25-тисячників був організатором Янівської МТС, згодом – делегатом першого з’їзду механізаторів. Нагороду – велосипед і грамоту – йому вручив сам Й.В. Сталін. Грамота у родині зберігається і донині. І навіть коли батько уже був головним механіком, він влітку брав відпустку і працював з синами на комбайні. Земляки називали їх екіпажем Скокових. Один син був штурвальним, другий – помічником-бункерним, старша донька – вагарем, ще дві доньки доставляли у поле обід, який готувала мати. Мама – інвалід громадянської війни, вона разом з батьком була серед захисників Одеси під час австро-угорської навали. А у 1952 році екіпаж Скокових став переможцем на жнивах у Іванівському районі.
Завдяки працелюбності Олексій успішно закінчив школу і за пропозицією військового комісара був направлений на навчання у Двінське (Даугавпілське) військове радіотехнічне училище Військово-повітряних сил на факультет спецпризначення з експлуатації літаючих керованих радіоапаратів.
Під час навчання в училищі співпрацював з редакцією газети Прибалтійського військового округа. А до цього у нього вже був досвід співпраці з районними газетами. Своє захоплення газетярською справою Олексій Олексійович несе крізь усе своє життя: і донині є позаштатним кореспондентом районної газети «Вісті Кодимщини».
Ставши офіцером, відбув служити на Центральний військово-космічний випробувальний полігон, розташований у пекучих степових пустелях Казахстану.
Пам’ятною подією для О. Скокова став запуск на орбіту Землі першого штучного супутника Землі, здійснений 4 жовтня 1957 року за допомогою ракети-носія «Спутник» (Р-7) з 5-го науково-дослідного полігону Міністерства оборони СРСР «Тюра-Там» (що згодом отримало відкрите найменування «Космодром Байконур»). Все училище спостерігало за польотом, а враження Олексія Олексійовича були опубліковані на шпальтах центральної газети «Красная Звезда».
Він також став свідком польоту в космос першої людини-космонавта Юрія Гагаріна – 12 квітня 1961 року. Більше того, він входив до бойового розрахунку пункту радіолокаційного управління.
– Наш пункт 12 квітня 1961 року знаходився у повній бойовій готовності, – згадує Олексій Олексійович. – І тільки після успішного запуску стратегічної ракети наш командир полковник Гонтаренко повідомив нам, що наш бойовий розрахунок дублював запуск ракети, на борту якої знаходився перший у світі космонавт Юрій Олексійович Гагарін, і оголосив нам подяку. Через деякий час до нас у гості завітав і сам Юрій Гагарін. Він був простий у спілкуванні, щиро дякував нам, сказавши, що у його успіху є і наш вагомий внесок.
Загалом у період із 1960-го по 1990 рік їхній розрахунок запустив більше 10 космонавтів і понад 1000 ракет різного призначення. Все це відбувалося під грифом «цілком таємно», і про нерозголошення цієї таємниці давалась підписка на 30 років. Олексію Олексійовичу вислали документи на підтвердження його служби на Байконурі після його переписки довжиною у 25 років. За участі тодішнього Президента Росії Володимира Путіна нарешті Олексій Олексійович отримав пенсію, яка відповідає його внеску в оборону Союзу Радянських Соціалістичних Республік.
Згадує ветеран, як у 1964 році до них на космодром приїхала делегація іноземних керівників, і під час запуску стратегічної ракети Президент Франції генерал Шарль де Голль сказав, що він ще раз переконався в силі, могутності і непереможності російського народу. Тоді Олексія Скокова переповнювало почуття гордості і він впевнений, що такі ж почуття переживали і його друзі.
Були і трагічні події військової служби. З болем розповідає про загадкову подію, що була у жовтні 1960 року. При підготовці ракети за 15 хвилин до запуску стався вибух. Тоді загинула значна частина бойового розрахунку. Серед них і головком ракетних військ, головний маршал артилерії Нєдєлін. У центрі міста Байконур височить меморіальний комплекс, куди занесені всі прізвища полеглих з бойового розрахунку. Сам Олексій Олексійович брав участь у складі аварійно-рятувальної команди. В результаті цього рятувальники отримали опромінення. З вдячністю згадує конструктора, Героя Соціалістичної Праці Сергія Корольова, за клопотанням якого рятувальники пройшли лікування у центрах реабілітації і санаторіях СРСР.
Свою військову службу Олексій Олексійович завершив у військкоматах Одеського округу.
– В ці дні, коли відзначається 50-річчя відтоді, як вийшов на орбіту Землі космічний корабель, пілотований Юрієм Гагаріним, я хочу віднайти тих, хто разом зі мною брав участь у запуску тієї ракети. Моя адреса: 66000, місто Кодима, вулиця Шевченка, 77, телефони (04867) 2-50-23, (095) 195-98-91, – повідомляє свої координати О. Скоков.
Олексія Олексійовича знаю давно як надійного друга районки, як прекрасну людину, люблячого чоловіка і батька. І пишаюсь тим, що знайома з таким мужнім і сильним волею чоловіком, в якому відчувається якийсь внутрішній сталевий стрижень, для якого найвища радість життя – відчувати себе потрібним.
