Написати до газети мене підштовхнула розповідь жителів села Колонтаївки. Виниклу проблему їм допоміг розв’язати прокурор району Едуард Григорович Дзебко. А суть проблеми була в тому, що сільська рада, порушуючи всі норми та закони, вирішила у центрі села з будівлі колишньої лікарні зробити склад, зерносховище. Крім того, я вже знав, що в селі Павлівці він допоміг людям одержати зароблені гроші з не дуже порядного підприємця.
Проаналізувавши усе мені відоме, я вирішив ближче познайомитися із прокурором району. Прокуратура зустріла спокійними робочими обставинами. Е.Г. Дзебко, навіть не знаючи, з якого приводу я до нього прийшов, чемно запросив до свого кабінету. Зазвичай в установах подібного роду вас зустрічають поглядом типу «ага, попався» або «ну що тобі ще треба». Тут же у всьому вигляді господаря кабінету було бажання вислухати і допомогти відвідувачеві.
Засоби масової інформації (переважно телебачення) частіше підносять нам як основних борців з криміналом міліцію і Службу безпеки. Але ми мало знаємо про тих, хто контролює законність дій з боку не тільки правоохоронних органів, але й органів виконавчої влади. А ця, найчастіше невдячна функція, саме й покладена на органі прокуратури.
Едуард Григорович Дзебко закінчив Одеський університет ім. І.І. Мечникова і, перш ніж стати прокурором району, пройшов усі щаблі службових сходів, що передують нинішній посаді. Я не сказав би, що розмова наша точилася легко, тому що прокуратура – це не та організація, про яку можна розповідати все. Щоправда, про дві резонансні справи Едуард Григорович все-таки розповів. У розкраданні державної власності були обвинувачені чиновники селища Лиманського і Роздільнянської міськради. Загальна сума розкрадань склала 350 тисяч гривень. З бесіди із прокурором я зненацька для себе зрозумів, що є чимало проблем, які можна розв’язати саме за допомогою прокуратури, не доводячи справу до суду. І ще ми найчастіше забуваємо, що прокуратура виступає на боці потерпілих, будь це окремий громадянин чи колектив.
У Е.Г. Дзебка підростає дочка. Вона вже закінчила другий курс коледжу при юридичній академії. Її мрія – іти стежкою батька. А це добре. Нам потрібні покоління лікарів, вчителів, юристів. Тому що досвід, накопичений попереднім поколінням, завжди передається наступному.
Наприкінці розмови я все-таки не стримався від провокаційного запитання про те, як зміна влади впливає на роботу прокуратури. Відповідь була короткою і лаконічною: «У нас влада одна – це закон».
