Дорогі друзі!
Прийміть найщиріші вітання з нагоди професійного свята.
Життя та здоров’я людини – найбільша цінність держави. І саме на вас, медиків – працівників найгуманнішої професії, покладається відповідальність за збереження цього скарбу.
Ваші заслуги перед людьми, суспільством і державою неоціненні. Тому це свято разом з вами відзначають тисячі жителів Одещини, яким ви подарували радість одужання, які вірять у ваші знання, вміння і досвід, у постійну готовність прийти на допомогу.
Впевнений, що властивий вам високий моральний та професійний потенціал і в майбутньому вирізнятиме одеське медичне братство, яке об’єднує десятки тисяч лікарів та медсестер, наукових співробітників, фельдшерів і санітарок. Низький уклін вам і всенародна повага за самовідданість, вірність обов’язку і покликанню, стійкість і чуйність, за те, що даруєте людям віру і надію.
Вірю, що спільними зусиллями ми зуміємо піднести життєво важливу сферу на якісно новий рівень, наблизити її до загальновизнаних стандартів, виправдовуючи надії та сподівання земляків.
Бажаю вам і вашим родинам міцного здоров’я, щастя і добробуту.
З повагою
голова Одеської обласної ради М. Пундик
Дорогі друзі!
Прийміть мої щирі вітання з вашим професійним святом – Днем медичного працівника.
Лікар – це більше ніж професія. Це й покликання, і служіння, вищий сенс яких у збереженні безцінного національного скарбу – здоров’я людини, її здатності трудитися на повну силу, займатися творчістю, цілком реалізувати весь свій потенціал.
Сьогодні на медичних працівників покладене вирішення надзвичайно важливого завдання: сприяння у поліпшенні та зміцненні здоров’я населення шляхом підвищення якості медичної допомоги.
Впевнений, що спільними зусиллями всіх гілок влади, громадськості, ми й надалі будемо розв’язувати багато актуальних проблем нашої медицини.
Прийміть слова щирої вдячності, і хай найбільшою нагородою для вас стануть повага та визнання жителів області, вдячні обличчя пацієнтів, яким ви даруєте радість здорового життя.
Голова Одеської обласної державної адміністрації Е. МАТВІЙЧУК
Місія доброти
Перед Днем медичного працівника керівництво області вітало провідних працівників системи охорони здоров’я. Урочистості проходили в залі театру музкомедії. З вітальними словами до медиків звернулися голова Одеської облдержадміністрації Едуард Матвійчук та перший заступник голови обласної ради Микола Тіндюк.
– Зараз у нас іще багато питань та проблем, – відзначив Едуард Матвійчук. – Мета реформи, про яку говорить наш Президент, така: медицина має стати ефективною, медикам належить одержувати гідну зарплату та лікувати наших людей у нормально обладнаних палатах. До вас часто звертаються з останньою надією. Тому від імені майже двох з половиною мільйонів жителів області хочу висловити вам величезну вдячність. І виразити впевненість, що нас чекають зміни на краще.
– У медиків є особлива місія – місія доброти, – заявив у своїй промові Микола Тіндюк. – Незалежно від того, чи приходить пацієнт до поліклініки самостійно, чи лікар відвідує його вдома, – ви завжди йдете назустріч людям. Тому дозвольте від імені керівництва та депутатського корпусу облради побажати вам успіхів. Як справедливо говорив Едуард Леонідович, питань та проблем у вашій галузі ще дуже багато. Я згоден з ним, лише додам таке: питань багато, але відповіді знаходити потрібно. Гадаю, що і облдержадміністрація, і облрада знайдуть необхідні відповіді, що система охорони здоров’я буде розвиватися, а працівники цієї сфери відчують і моральне, і матеріальне задоволення від своєї професії. Зі святом вас, любі!
За багаторічну сумлінну працю, високу професійність, вагомий внесок у розвиток охорони здоров’я та з приводу професійного свята ряд медичних працівників регіону було удостоєно нагород Одеської облради та облдержадміністрації.
Наталя Бондаренко
Таке життя…
Фельдшерка Шевченківського ФАПу Галина Никифорівна Костанжі вже більше сорока років піклується про хворих. Вона переконана, що ця професія дається Всевишнім, адже щоб бути медиком, треба насамперед дуже любити людей. Особливо трепетно вона ставиться до появи нового життя. Сама ж у день професійного свята народила донечку Олечку, яка увібрала материнську схильність до цієї професії і згодом також обрала шлях медика.
Досі Галина Костанжі добре пам’ятає і вступ до Одеського медичного училища №1, і практику в пологовому будинку № 2. Після опанування фаху Галині довелося переїхати до Запорізької області, де два роки вона працювала у травматології, але потім перейшла до свого рідного відділення – пологового. Жінка бралася за будьяку роботу, адже медик повинен вміти подати всю потрібну допомогу. Довелося побувати у різних ситуаціях, навіть боротися за людське життя. Родиною переїхали до Шевченкового, села з гучним минулим: тут була найперша в СРСР МТС. Чоловік працював саме на цьому підприємстві. А от для Галини одразу в амбулаторії місця не знайшлося. Вона пішла працювати до місцевого дитсадка. Та вечорами, коли зверталися люди по допомогу, вона не могла відмовити і ходила на виклики. Пізніше Галина Никифорівна пішла працювати до пологового відділення райлікарні. Згодом вона перейшла до свого сільського ФАПу, залишилася там єдиною фельдшеркою. Отаке життя: спочатку не було їй місця, а нині немає заміни. Рятівниця – так називають її люди, адже ніколи не відмовить у допомозі.
В даному разі відіграє роль, скоріш за все, не обов’язок та клятва Гіппократа, а ніби бездонна глибина моря – велика любов жінки до людей, з пам’яттю про те, що кожна мить життя подарована Богом для добрих справ. Саме цього бракує багатьом молодим фахівцям...
Розповіла Галина Никифорівна один з недавніх випадків, в якому саме від неї залежало, чи буде жити людина. Коли вона примчала до хворої, то не помітила в тієї ознак життя: зіниці розширені, артеріального тиску майже не було. Але все ж почула той слабенький пульс і всіма знаннями і навиками та медикаментами, що були в неї, повернула до життя людину.
– Медпрацівник не мусить відчувати страху, він повинен прагнути допомогти, – говорить фельдшерка.
Нині важко працювати, підкреслює жінка, багато вірусних хвороб, алергій, інсультів, є й неблагополучні сім’ї, де весь час слід турбуватися за дітей. Та допоки Галина Никифорівна працює та має змогу подавати допомогу, мешканці спокійні, вона для них є уособленням людини в білому халаті.
Наталія САМОЙЛЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Березівський район
Павлівно, подмухайте!
– Павлівно, Павлівно я коліно поранив, – з такими вигуками поспішає до своєї медичної сестри Людмили Андреєвої малеча любашівського дитсадка «Сонечко», ненароком подряпавши під час веселої гри ніжку чи ручку. Коли вона починає мастити потерпілого зеленкою, той, благально дивлячись їй у вічі, просить подмухати на ранку, щоб не пекло.
Випускниця Котовського медичного училища Людмила Павлівна Андреєва, успішно закінчивши фельдшерське відділення, влаштувалася працювати в дитячу консультацію центральної районної лікарні. Здобуті знання та перейнятий від старших колег досвід вона ефективно підкріплювала на практиці. Робила щеплення, різноманітні процедури, відвідувала маленьких пацієнтів удома. Пропрацювавши п’ятнадцять років у ЦРЛ, Людмила Павлівна перейшла до дитячого садка «Сонечко», де своєю чарівною усмішкою та лагідними руками вже вісім років привертає любов і повагу своїх маленьких друзів, а їх у неї – аж 180.
Її робоче місце дбайливо облагоджене, тут є необхідні медикаменти для подання найпершої скорої допомоги, а також різні вітаміни. Кислосолодкими пігулками забезпечується кожен вихованець дитсадка у весняноосінній період. Щозими медсестра Л.П. Андреєва проводить профілактичне кварцювання приміщень. Особливо багато клопотів має у літній період.
– Наша медсестричка невпинно дбає про санітарногігієнічний клімат і раціональне харчування дітей, слідкує, щоб усі вчасно пройшли медогляд, – з теплотою розповідає завідувачка дитсадка Стефанія Петрівна Кокота. – Вона контролює заняття фізкультурою з дітьми спеціальної групи, яких у нас 27. Знаходить спільну мову з батьками дітей, проводячи необхідну санітарнопросвітницьку роботу з профілактики різних захворювань.
На подвір’ї дитсадка під літнім сонечком бавилися дітлахи. Раптом гра ненадовго урвалася тихим зойком маленької дівчинки, яка легенько подряпалася. А побачивши дитсадівського Айболита, відразу підбігла і підставивши колінце, попросила: «Тільки дмухайте, Павлівно!»
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський район
Госпрозрахунок на користь здоров’ю
Свій 55-й день народження відзначила Одеська міська госпрозрахункова консультативна поліклініка
У час свого створення, в 1956 році, поліклініка на вулиці Жуковського, 30 була першою госпрозрахунковою медичною установою в усьому Радянському Союзі. Вона належить до небагатьох поліклінік, чию діяльність відзначено Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Про це з гордістю розповідає головний лікар Анатолій Шубін, який понад чверть століття очолює колектив. Великодосвідченому фахівцеві та організаторові охорони здоров’я, який носить високе звання заслуженого лікаря України, вдається і в умовах жорсткої конкуренції забезпечувати стабільну та ефективну роботу своєї установи.
Із самої миті своєї появи госпрозрахункова поліклініка виділялася фахівцями високого класу. Консультантами тут працювали й працюють провідні спеціалісти міста – академіки, професори, доценти. Серед лікарів більшість мають вищу та першу категорії, водночас колектив постійно поповнюється молодими фахівцями, які поруч із досвідченими колегами стають професіоналами.
У лікарів поліклініки постійно народжуються рацпропозиції, багато з яких вже реалізовано в медичній практиці. Працівники поліклініки випускають монографії, беруть участь у міжнародних конференціях, засіданнях наукових товариств.
– Ми намагаємося впровадити у себе все нове й корисне, і водночас охоче ділимося з колегами своїми наробітками, – розповідає Анатолій Шубін. – У одеситів госпрозрахункова поліклініка користується давньою та заслуженою популярністю. Щороку вона приймає тисячі й тисячі пацієнтів. Людей приваблює на лише висока кваліфікація персоналу, але й те, що вартість послуг тут нижча, ніж у приватних клініках, а учасникам та інвалідам війни, ветеранам праці консультативна допомога подається безкоштовно. Подають тут допомогу і пільговому контингенту – за направленням соціальних служб.
Були випадки, коли люди, що переїхали на постійне мешкання до інших країн, спеціально приїжджали сюди лікуватися до «своїх» лікарів. Чимало є родин, три, або й чотири покоління яких користуються послугами поліклініки. Ці люди знають: у «госпрозрахунковій» усе підпорядковано головній меті – пацієнтові належить одержати якісну допомогу.
Разом з тим медики провадять із пацієнтами і профілактичну роботу.
– Наші лікарі, прагнучи видати найточніші рекомендації, цікавляться не лише тим, на що людина скаржиться, але й тим, де і в яких умовах вона живе, працює, – говорить А. Шубін. – І крім рекомендацій щодо приймання медикаментів, ми радимо людям, як їм поводитися, щоб поліпшити здоров’я, що можна робити, а чого не можна.
Деякі пацієнти навіть ображаються: він недавно переніс інфаркт, а йому радять інтенсивні прогулянки! Невтямки людині, що саме в русі, в активності запорука її видужання. І для цього не потрібно жодних витрат: адже в нашому місті є таке багатство, про яке жителі інших регіонів можуть лише мріяти, – море. Просто пройтися узбережжям, вдихнути свіже морське повітря – і ось вже готовий «зачин» для здоров’я.
– Кожен із нас повинен розуміти, – стверджує головний лікар поліклініки, – що жодні гасла, жодні витрати, жодні зусилля влади не дадуть ефекту, якщо ми самі не почнемо стежити за станом свого здоров’я, позбуватися шкідливих звичок, звикати до корисних. Вперед, по здоров’я, друзі! І якщо в результаті спільних та особистих зусиль у нас, медиків, стане менше роботи, повірте, цьому ми будемо лише раді...
Олександр ГАЛЯС
