Новий імпульс в українській медицині

Критичний стан справ в українській охороні здоров’я давно перестав бути таємницею. Сьогодні стає дедалі очевиднішим, що без серйозної якісної модернізації під загрозою опиниться життя і здоров’я не окремих громадян, а всієї української нації. Діяти слід негайно, і Президент чудово це розуміє.

Всі знають, що вітчизняна медицина сьогодні переживає не найкращі часи. Нічого дивного, адже українська охорона здоров’я досі нагадує уламок іще радянської системи, яка пишалася власною безкоштовністю і не звертала уваги на ефективність. Численні пацієнти добре навчилися давати хабарі, діяти через родичів і знайомих, щоб розраховувати на якісну медичну допомогу.

Модернізація всієї системи охорони здоров’я і медичного обслуговування – одне з основних завдань влади. Можна сказати, що це лакмусовий папірець, здатний стати випробуванням міцності вертикалі й послідовності дій Президента. Наявність у Віктора Януковича політичної волі свідчить, що сьогодні країна має реальний шанс на здійснення запланованих змін, без яких говорити про нормальне життя мільйонів українців не випадає.

Ключі до модернізації медичної сфери полягають у взаємодії пацієнтів, лікарів і держави. Нагадаємо, що сьогодні рівень передчасної смертності в Україні втричі перевищує аналогічний рівень у країнах ЄС, а смертність від туберкульозу в 20 разів! Такі сигнали мусять підштовхнути державну машину до ефективніших дій.

Але не лише пацієнти зможуть виграти від поліпшення якості медичного обслуговування. Лікар завдяки модернізації охорони здоров’я одержить гарантовано високу заробітну плату, за рахунок ліквідації міжбюджетних бар’єрів при наданні медичної допомоги будуть збільшені асигнування на медицину. Логічною ініціативою видається оплата праці медиків на підставі єдиної тарифної сітки з доплатою залежно від обсягів та якості надаваних медичних послуг.

Не останнє питання – що одержить держава від модернізації охорони здоров’я? Відповідь лежить на поверхні: ефективне використання людських ресурсів і розвиток потенціалу нації. Крім того, модернізація охорони здоров’я дасть змогу підвищити ефективність використання державних коштів.

Уже не вперше Президент дає зрозуміти чиновникам, що медицину треба модернізувати за будь­яку ціну. Ефективна програма модернізації медичної галузі передбачає роботу за трьома головними напрямами. Перший – це структурна реорганізація системи медичних установ України. Другий – зміна механізму фінансування галузі. І третій – нова система керування якістю медичних послуг.

Планується, що медицина буде представлена ​​в Україні інституціями сімейних лікарів і госпітальними округами. Задум непоганий, якщо зважати на ефективність аналогічних схем у багатьох європейських країнах. Досвід Чехії, Данії або Німеччини свідчить про правильність обраного шляху.

Надання медичних послуг здійснюватиметься через інституцію сімейних лікарів і госпітальні округи. Допомога громадянам стане доступнішою, скорішою і безперервнішою. Крім того, сімейному лікареві не потрібно буде давати хабар, оскільки кожен з них буде зацікавлений у кількості своїх пацієнтів.Один госпітальний округ дасть змогу обслуговувати 200 тисяч чоловік. Чинні лікарні будуть перепрофільовані, виходячи з критеріїв їхньої безпеки та зручності для пацієнта. Найвищим рівнем стануть університетські клініки, де провадитимуться перспективні дослідження. І хоча модернізація за визначенням не може здійснитися блискавично, її значення складно переоцінити – зміни у сфері охорони здоров’я спрямовані на перспективу розвитку нашої країни, її входження до цивілізованої Європи.

Віктор КОРОЛІН, журналіст

Головлікар – інтелігент і професіонал. А як інакше?

Цю поліклініку, розташовану біля парку імені Шевченка, одесити добре знають. Багатопрофільна спеціалізована лікувально­профілактична установа, яка обслуговує жителів Приморського району і не лише їх. Як розповіли мені відвідувачі, персонал поліклініки вирізняється не тільки професійністю, але й людяністю, небайдужістю. Буває так, що вирушаючи за викликом, дільничний терапевт бере із собою не лише стетоскоп, а ще якісь продукти харчування і навіть баночку із супом або борщем. Він знає, що йде до самотньої хворої людини, яка потребує не тільки медичної допомоги… А трапляється, що лікареві, який виписав хворому рецепт, самому доводиться спуститися в аптеку і купити ліки, бо у пацієнта, який прийшов на прийом, просто немає грошей.

Напередодні професійного свята головний лікар Одеської міської поліклініки № 2 Марина Олександрівна Ясиновська, а також голова профспілкової організації, завідувачка фізіотерапевтичного відділення Ізея Михайлівна Дацкостали гостями нашої редакції.

– Ми подаємо допомогу за двадцятьма лікарськими спеціальностями, – говорить Марина Олександрівна. – Працюють у нас 51 лікар і 59 співробітників середнього медичного персоналу. Серед них 22 лікарі та 30 медсестер мають вищу категорію. Понад 42 тисячі дорослого населення, переважно Приморського району, – наші пацієнти. У штаті нарівні з фахівцями, які мають колосальний лікарський досвід і стаж роботи, трудяться їхні молоді колеги. Це дільничні лікарі Алла Ткаченко, Еллона Ширик, лікар­інфекціоніст Рената Доценко, уролог Ігор Трищенко, завідувач хірургічного відділення Сергій Катовенко, травматологи Євген Михайлов і Сергій Філяновський, ЛОР­лікар Світлана Столярова, лікар узо­діагностики Валерій Садовничий, гастроентеролог Оксана Рокунець­Сарачан, лікар кабінету функціональної діагностики Наталія Овтіна та багато інших…. Намагаємося зберігати переємність. Старші передають свій досвід молодим.

– У вашій лікувальній установі є денний стаціонар. З багатьох інших поліклінік така форма лікування давно зникла. Як Вам вдалося її зберегти?

– У нас денний стаціонар дуже затребуваний. Мені здається, самі хворі не дозволили б його закрити.

– Денний стаціонар працює з 1990 року, – доповнює колегу лікарка з понад 40­річним стажем Ізея Дацко. – Хочу зауважити, що це дітище Марини Олександрівни.

– Марино Олександрівно, а в чому перевага денного стаціонару перед лікарнею?

– Стаціонар замісної технології, або денний стаціонар, знову стає досить актуальним. Можна сказати, що свої позиції лікарні поступово здають. Тепер, як правило, там перебувають хворі тільки в гострій стадії захворювання. Денний стаціонар вигідніший і з економічної, і з психологічної точок зору. Людина живе у звичних для себе обставинах, ночує вдома, при цьому одержує повний обсяг лікування – крапельниці, масаж, фізіотерапію, фітотерапію…

Ще одна особливість: кожен хворий може обирати лікуючого лікаря­терапевта. Достатньо написати лише заяву на ім’я головлікаря поліклініки.

– Ви говорили про переємність. А чи існують якісь традиції у вашій поліклініці?

– Одна з них – це забуті останнім часом лікарські консиліуми. У нас є правило: не соромитися попросити поради у колег, коли чогось не розумієш. Соромно лише одне – на шкоду здоров’ю хворого робити вигляд, що все знаєш. А ще раз на місяць ми проводимо збори, на яких кожен з лікарів може поділитися якимись цікавими відомостями, будь­якою новою інформацією на медичну тему.

– Колектив поліклініки переважно жіночий?

– Ні. Приблизно порівну чоловіків і жінок.

– А ким простіше керувати, з ким легше працювати?

– Ніколи не поділяю працівників за принципом приналежності до чоловічої чи жіночої статі. А працювати завжди легше із професіоналами.

– Марино Олександрівно, на що найбільше йде часу у головлікаря поліклініки?

– В умовах недофінансування (грошей з Держбюджету вистачає тільки на зарплату) багато часу доводиться витрачати на вирішення різних господарських питань.

І, ніби на підтвердження слів головлікаря, пролунав телефонний дзвінок. Марині Олександрівні терміново довелося зайнятися розв’язанням чергової проблеми. Тому розмову продовжила Ізея Дацко.

– На жаль, бюджетних грошей на придбання ані медикаментів, ані нової апаратури ми не одержуємо. Але є люди, причому зовсім різного статку, які вносять пожертвування. За рахунок цих коштів ми ремонтуємо наші приміщення, купуємо найнеобхідніше для роботи устаткування. Головне для тих, хто нам подає допомогу, – бачити, що їхні гроші витрачені з користю для пацієнтів…

– Ізеє Михайлівно, Ваша думка про рівень вузівської підготовки майбутніх лікарів?

– Жоден навчальний заклад не може випустити цілком підготовленого сформованого фахівця. Важлива практика, безпосередня робота з пацієнтами.

І ще: справжній лікар повинен бути духовно розвинутий, мати високу культуру і моральні якості. Прикро буває бачити людину з дипломом лікаря, яка торгує на промтоварному ринку, – на наші зарплати нелегко прожити. Трапляється, що молоді лікарі намагаються заробити, поєднуючи медицину і торгівлю. Нещодавно ми звернулися з листом до Прем’єр­міністра й попросили хоча б на 20 відсотків збільшити наше фінансування.

– Ізеє Михайлівно, а що б Ви могли сказати про головного лікаря вашої поліклініки? Кажуть, що до Марини Олек­сандрівни приходять медпрацівники і з інших поліклінік, коли їм самим потрібна медична допомога?

– Це правда. Крім того, вони і своїх близьких приводять. Це свідчить багато про що. Марина Олександрівна має дивовижну вдачу. У ній поєднуються найкращі людські та лікарські якості. Вона багато читає, завжди у курсі всього нового, передового в медицині. Чудово поєднує традиційні форми лікування і фітотерапію. Її люблять за інтелігентність і відданість своїй справі. Про таких, як вона, говорять: «Лікар від Бога». Лікарям­початківцям є на кого рівнятися.

Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»

лист у номер

Щире спасибі!

Шановна редакціє!

14 травня мені зробили операцію на серці. Хочу висловити подяку кардіологічному центру Одеської обласної клінічної лікарні, розташованої у селищі Котовського. Величезне спасибі лікареві кардіологові Наталії Володимирівні Найдьоновій, хірургові Павлу Васильовичу та усьому персоналу за їхню чуйність, за добре ставлення до пацієнтів і, звичайно, за їхні золоті руки.

Михайло КРАВЧЕНКО, село Приморське, Татарбунарський район

Будь-яку хворобу можна подолати

Ще в далекому 1944 році я зазнав поранення в ногу. Рана зажила, але через якийсь час з’явилася пухлина. У шпиталі її видалили, але виявилося, що вона злоякісна. Порекомендували звернутися до обласного онкодиспансеру.

До діагнозу, який мені поставили лікарі, поставився не як до смертельного вироку. Впевнений, будь­яку хворобу можна подолати, тим більше коли поруч люди, які щиро дбають про тебе. Умови, які створені для хворих у відділенні передпухлинних захворювань, дуже хороші: чистота, затишок. У просторому холі телевізор, акваріум з декоративними рибками, на стінах гарні, у багетних рамах, картини. Ця обстановка впливає благотворно на настрій пацієнтів.

Щире піклування про своїх хворих проявляє весь медперсонал онкоцентру, зокрема терапевт Світлана Валентинівна Любарська, кардіолог Олена Миколаївна Бестамчук. Окрему подяку хочу висловити хірургу В’ячеславу Максимовському і анестезіологу Галині Черненко, які провели успішну операцію.

Також свою щиру вдячність висловлюю медичній сестрі Оксані Володимирівні Дудник і сестрі­господарці Тетяні Олексіївні Гуцол.

Дмитро ЧАРКІН, ветеран ВВВ, полковник у відставці,м. Одеса