Перед Днем державної служби редакція звернулася до керівників низки райдержадміністрацій із прохан­ням відповісти на запитання «Які якості мусить мати сучасний державний службовець?» А про те, яких якостей бракує нинішнім чиновникам, говорять читачі нашої газети.

Дмитро Макосій, голова Ренійської райдерж­адміністрації, депутат Одеської облради:

– Можна сказати двома словами: відданістю присязі. Тільки військовики і держслужбовці дають клятву на вірність державі та народу. І якби кожен чиновник служив так, як обіцяв, ладу в країні реально було б набагато більше.

Люди владою ніколи не задоволені, і це – нормально. Але ми повинні працювати так, щоб владу поважали.

Жанна Корен, вчителька іноземної мови Бере­зівської міської ЗОШ:

– Подеколи нашим чиновникам бракує насамперед виховання, ввічливості, компетентності, іноді навіть ерудиції. Та всі ці якості мусять бути складовими професійності держслужбовця. Зазвичай що нижчий ранг службовця, то більша зверхність стосовно людей. Оскільки сьогодні влада для народу, а не навпаки, то, мабуть, чиновники повинні дивитися на людей не зверху вниз, а знизу вгору. Невміння співвіднести самооцінку з думками людей, які оточують та пере­оцінювання себе заважає розсудливо мислити. І навпаки, вміння уважно вислухати, вникнути в суть проблеми – це фундамент людяних відносин.

Василь Арнаут, голова Березівської районної державної адміністрації:

– Основне питання сьогодення – це повернення довіри людей до влади. Чиновники, котрі прагнуть зробити свій внесок для району та держави, вирішують нашарування проблем, які накопичувалися десятиліттями. Тож на мою думку, держслужбовець повинен бути корисним та замислюватися над тим, що зробив для людей. Повсякденна праця на державній службі складна, тож відповідальність просто необхідна. Авторитет влади залежить від зусиль кожного службовця, починаючи з рядового спеціаліста. Але взірцем повинен бути керівник, який розумітиме всю відповідальність, покладену на нього, володітиме ситуацією, вміло прийматиме рішення та реалізуватиме поставлені завдання. Треба не чекати на диво, а творити все своєю щоденною копіткою працею. Та головне, державний службовець повинен любити людей, бажати їм добра. Вміти перейнятися чужими проблемами, проявляти ввічливість та уважне ставлення.

Василь Чорнолуцький, голова Білгород­Дністровської районної державної адміністрації:

– Робота в апараті будь­якого державного органу, зокрема районної державної адміністрації, передбачає не тільки високі професійні якості того або іншого працівника, наявність у нього «червоного» диплома, ученого ступеня кандидата або доктора наук. Навіть за таких «регалій» людина може не забезпечити роботу на дорученій дільниці. Бо вона, робота, у державних органах, особливо в державній адміністрації, має свою специфіку. Насамперед державний службовець повинен мати високі організаторські здібності. Якщо ж організаційна складова у працівника держадміністрації відсутня, то він згодом може перетворитися на звичайного статиста.

Наступна якість, необхідна для держслужбовця, – вміння працювати у команді. Команда, яка називається районною державною адміністрацією, повинна діяти у єдиному ритмі та диханні. Один, наприклад, працює в управлінні економіки, другий – в управлінні сільського господарства, третій веде блок гуманітарних питань. Разом з тим, через певний проміжок часу ці люди повинні бути здатними трудитися єдиною командою, чітко розуміти, як можна узгодити роботу свого підрозділу з будь­якими іншими напрямами. Узгоджено забезпечувати наповнення бюджету, яким займаються провідні управління промисловості та сільського господарства. З розумінням розподіляти зароблене, витрачати бюджетні гроші на заробітну плату, харчування, лікування, ремонт і спорудження нових об’єктів. І ще одна необхідна якість для держслужбовця, яку хотілося б підкреслити особливо, – те, що працівник державної адміністрації районного рівня повинен бути всебічно ерудованою, компетентною і надзвичайно організованою людиною.

Іван Поджаров, голова Кілійської райдерж­адміністрації, депутат Одеської облради:

– Насамперед держслужбовець повинен бути господарем свого слова. Сказав – зроби. Не змо­жеш зробити – не обнадіюй лю­дей. Це дисциплінує, підвищує відповідальність. Держслужбовець не має права виходити за межі законодавства і посадових інструкцій, але при цьому повинен виявляти ініціативу, пропонувати нові ідеї та шляхи їх реалізації. Сучасному держслужбовцеві потрібно багато знати. Ця людина – завжди на очах. Люди помічають, як він поводиться і на роботі, і після роботи, у колі друзів, рідних. Тому держслужбовець у всьому мусить бути взірцем.

Василь Домну, пенсіонер, м. Рені:

– У нас чомусь споконвіку чиновники є окремою кастою. Вони ведуть «активний спосіб життя». Але які питання вирішують? У нашому місті практично немає роботи на залізниці, не рухаються портові крани, розбиті дорогі, десятиліттями не ремонтуються тротуари. Ось результат «бурхливої діяльності». Чиновники повинні бути не просто ближчі до народу, вони повинні бути з народом і за народ. Це мусить проявлятися у розвиткові економіки, у підвищенні добробуту як працюючих, так і пенсіонерів.

Наталя Бянова, голова Іванівської районної державної адміністрації:

– Бути державним службовцем – велика честь і велика відповідальність. Від його діяльності значною мірою залежить соціальний та економічний розвиток, авторитет держави, адже праця кожного із нас відображає діяльність держави. На державних службовців покладено відповідальну місію – захист інтересів громадян України, підвищення їх добробуту, зміцнення демократичних принципів у суспільстві.

Від професійності та наполегливості державних службовців залежить успіх започаткованих реформ, ефективне вирішення проблем суспільства. Кожному службовцю мусять бути притаманні такі якості, як порядність та чесність, а в роботі має бути більше конкретних справ, ніж розмов. Компетентність, ініціативність, творче ставлення до виконання обов’язків та бажання служити людям додадуть авторитету кожному державному службовцю.

Наталя Кожухаренко, голова Татарбунарської район­ної державної адміністрації, депутат обласної ради:

– Насамперед – порядністю, скромністю, аналітичним розумом і високою організованістю. Це ті якості, за які можна поважати, цінувати людину і які напевне забезпечать зростання по кар’єрних сходах. Молодим працівникам, держслужбовцям­початківцям я б порадила це засвоїти й виховувати в собі такі якості, якщо їх іще немає.

А за взірець поставлю живий зразок справжнього держ­службовця – першого зас­туп­ника голови райдерж­адмі­ністрації Анатолія Миколайовича Чиханцова. Інтелігентний, позбавлений в абсолюті пихи та зарозумілості. З чудовим знанням предмета, про який веде мову, і, що вкрай важливо, здатністю вислухати і зрозуміти іншого. Звичайно, не зобов’яжеш держслужбовця любити людей. Чиханцов людей любить. Звідси й 100­відсоткова віддача в роботі. Дуже гідна людина.

Державний службовець… Значний зміст закладений у ці два слова. Вони до багато чого й зобов’язують.

Сергій Духанін, житель села Олексіївки, Білгород­Дністровський район:

– Деяким сучасним чиновникам бракує сміливості та чесності. Від них хотілося б побільше правди і справедливості. Щоб вони зважали на становище простих людей, справді їм допомагали, а не дивилися тільки у свій бік, побоюючись взяти відповідальність на себе.

Обережність окремих чиновників перевершує всі межі. Я чув такий вислів: держава для людей. Так от, дуже б хотілося, щоб держава насправді була для народу, а не народ для держави. Щоб державні службовці вникали у потреби простої людини. Хочеться побажати їм відкритості побільше, адже вони, чиновники, компетентні у своїй галузі, і можуть підказати людям правильні ходи. Мені особисто не доводилося зустрічатися з явищем, коли по довідку або документ ганяють кілька разів, вимагають коробку цукерок або ще щось. Але інші розповідають, що деяких чиновників потрібно обов’язково піддобрити, тоді одержиш скорий результат. Є чиновники, які звикають до чергової шоколадки тощо. А це соромно, принизливо.

Олег Іспанюк, голова Савранської районної державної адміністрації:

– Без сумніву – професійністю та порядністю. Сьогодні населення очікує від чиновників насамперед ефективного та повноцінного надання їм управлінських послуг, і при тому компетентного та якісного. Непрофесійності не мусить бути серед держслужбовців будь­якого рівня. Адже надати послугу не професійно – отже, спонукати до недовіри до всієї влади і знівелювати роботу всього апарату. Такого допускати не можна. Враховуючи це, державний службовець повинен володіти теоретичними і практичними знаннями, уміннями і навичками, а також мати відповідні етичні та моральні якості. Водночас він мусить бути порядним, а це, насамперед, означає вміння брати на себе відповідальність, відповідати за свої слова та вчинки, а не переводити стрілки на когось. Від цього залежить результативність нашої спільної роботи. На мою думку, професійність і порядність – ті стовпи, на які повинен міцно спиратися весь державний чиновницький апарат.

Людмила Чумак, приватний підприємець, селище Саврань:

– Мені часто доводиться звертатися до різних державних установ на районному рівні. І не раз переконувалася, що не крісло красить людину. Приємні враження склалися від роботи працівників податкової інспекції. Здається, що саме слово «податкова» вже навіює острах. А насправді – відповідальні та компетентні посадовці. Коли потрібно, роз’яснять, порадять, подадуть допомогу. Одне слово, колектив приємний і атмосфера, яку вони створили для своїх клієнтів, налаштовує на добру співпрацю. До речі, у мене навіть був намір написати до газети про савранських податківців. Рада, що трапилася нагода мовити про них добре слово.

Траплялися й дуже неприємні речі. Із етичних міркувань не називатиму відділ райдержадміністрації, через некомпетентність працівників якого довелося мені чимало пережити. Тож чиновникам промахів у роботі допускати не треба. У руках держслужбовця, образно кажучи, – життя людини. Головним мусить бути не папірець, а фахове вирішення справи. Перш ніж приймати рішення, потрібно сім разів відміряти. На досвіді переконалася – чиновникам часом не вистачає компетентності. Я їм бажаю бути компетентними.

Микола Котенко, м. Арциз:

– Відповідаю, навіть не замислюючись, – чесності та справедливості. Хіба що за найменшим винятком є серед них чесні і справедливі. Я завжди почуваюся «не у своїй тарілці», коли звертаюся через необхідність до чиновника. У них же не обличчя, а маска. Не розмовляє з тобою, а прорікає, ніби послугу тобі робить. І дивиться на тебе не інакше як зверхньо. Та хоча б питання твоє розв’язувалося при цьому. А мій брат, який живе в Одесі, говорить, що у них в обласному центрі, взагалі все розв’язується через добрячу винагороду. Інакше будуть по бюрократичному колу ганяти доти, доки не зрозумієш, що якщо «ручку не позолотиш», то залишишся при своїх інтересах. Принизливо все це. А що робити?

Елементарної уваги до людини бракує багатьом нашим чиновникам. Точніше – до простої людини. Вони ж нас упритул не бачать. І це при тому, що їм знань своєї справи частенько бракує. Я переконувався в цьому, і не раз. За конкретними випадками. Але розповідати про них не стану. Адже все одно я цим нічого не зміню.

ЛюдмилаЧабан,вчителькаІванівськоїЗОШІ–ІІІступенівіменіБ.Дерев’янка:

– Державний службовець – це, перш за все, представник влади, її обличчя. Мабуть тому пересічні громадяни оцінюють його не тільки за діловими якостями, вміння працювати з людьми, а й за зовнішнім виглядом. Так чи інакше, він повинен відповідати своєму статусу. Виходячи з цього, вважаю, що в державних установах, тобто в органах, яким ми підпорядковуємося, мають працювати фахівці з досвідом роботи «на виробництві» – в школах, в фінансових установах.

Валентина Нефтеримова, бухгалтерка Іванів­ського ринку «Привоз»:

– Оскільки основна сфера діяльності державного службовця – робота з людьми, то, ймовірно, такі риси, як чесність та порядність, мусять стояти на першому місці. Найбільше на імідж районної влади впливають реакція на звернення громадян, на порушення законів, швидке та чітке вирішення питань. Коли це буде виконуватися, тоді буде довіра до державного службовця, а отже, до влади.