Дорогі друзі!
Прийміть щирі вітання з вашим професійним святом! Кожен зодчий колись обрав не тільки професію, але насамперед долю, спосіб життя зі своїм розумінням прекрасного і бажанням його щоденного втілення. Слід тільки згадати неоціненний внесок архітекторів у культурну спадщину людства з найдавніших часів і до наших днів, як розумієш, що це – справжнє мистецтво, де потрібне натхнення.
Хочу побажати, щоб воно ніколи вас не полишало, щоб спроектовані вами архітектурні творіння завжди втілювалися в життя. Бажаю також, щоб у ваших творах тісно спліталися сила каменю і неповторна краса природи з її ідеальними формами. Сьогодні ми можемо пишатися не тільки архітектурою минулого, але й сучасними рішеннями і яскравими ідеями, відтвореними архітекторами нашого регіону.
Дозвольте подякувати вам за унікальні будинки та споруди, за творчий підхід і політ думки. Творіть на славу і на віки. Бажаю успіху у кожному з ваших починань – адже воно може стати шедевром світової архітектури.
Голова Одеської обласної
державної адміністрації
Е. Матвійчук
Шановні архітектори, зодчі та будівничі!
Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем архітектури України!
Сьогодні важко навіть уявити одеські краєвиди без старовинних та сучасних шедеврів архітектури, які незмінно радують око городян та гостей міста.
Кожна нова будівля – це не тільки щоденна копітка праця, а й справжній витвір мистецтва. Саме ви зробили наш край таким, яким він є сьогодні: своєрідним, унікальним, сучасним. При цьому ви дбайливо зберігаєте та відновлюєте його історичний вигляд.
Бажаю вам міцного здоров’я, родинної злагоди, творчих здобутків та запевняю у щирій вдячності мешканців області та наших гостей.
З повагою,
голова Одеської обласної ради М. ПУНДИК
Професійність і романтика
– У світі є три ідеали – етичний, естетичний та істина. За істину відповідає наука, за етику – увесь пул професій, починаючи від соціології, за естетику – усі художні дисципліни. На архітектурі замикаються всі три еталони. Ми і вчені, і соціологи, і художники.
Саме з цих слів розпочалося моє знайомство з молодим архітектором Стефаном Гуртовим. Ми зустрілися у будинку архітектурнохудожнього інституту Одеської державної академії будівництва й архітектури, де він уже кілька років працює викладачем.
– Стефане Анатолійовичу, який Ваш улюблений будинок в Одесі?
– Філармонія. Вона мені подобається високою якістю виконання. У ній є й строгість, і хороша стилізація. Вважається, що це венеціанська готика з певними алюзіями на палац дожів.
Із сучасних будинків позитивно ставлюся до торговельного центру «Європа» і готелю «Лондон».
– Змалюйте наше місто як архітектор.
– Південна Пальміра – це той приклад, який необхідний професіоналові, адже персональний контакт відбувається з архітектурою власного міста.
Як професіонал, звичайно відслідковую малоцікаві, з погляду непосвячених, деталі: розрізняю стилі, розділяю часову стратиграфію. З сумом дивлюся, як щось руйнується.
Проте одесити посправжньому люблять місто і вважають його своїм, на відміну від львів’ян.
– Корінні жителі Львова ставляться до нього поіншому?
– Я відчув, що вони сприймають Львів як музей, який одержали у спадщину. Його потрібно підтримати, розвинути, прикрасити, зберегти і передати наступному поколінню. Я не помітив у них такого родинного нерву до власного міста, як в одеситів. Львів’яни навіть не люблять гуляти по центру, бо там завжди багато туристів. Вони центром заробляють.
– Що Ви особисто можете запропонувати Одесі?
– Що можу, то вже пропоную. Це готель «Венеція», споруджений за моїм проектом. Наразі споруджується дитячий розважальний центр. Ну а різноманітні котеджі рахувати не будемо.
– Уявімо, що у Вас є можливість змінити Одесу…
– Я б прозонував наше місто: локалізував би історичний центр від дозвілля городян. Щоб люди, плануючи відпочити, не прагнули до цитаделі історичного ядра, а ташувалися в доречніших для цього місцях.
– Яких відомих архітекторів Ви наводите за взірець своїм студентам?
– Це п’ять видатних майстрів, які випадають зі стильової і тимчасової обойми. Те, що зробили вони, не може повторити ніхто: каталонський архітектор Антоніо Гауді, росіянин Костянтин Мельников, угорський архітектор Імре Маковєц, іспанець Сантьяго Калатрава, австрієць Фріденсрайх Хундертвассер.
– А як визначаються найдостойніші з достойних?
– Таким присуджується премія Прицкера. Це архітектурна Нобелівка. Торік нагородили чудового романтика від нашої професії, швейцарського архітектора Петера Цумтора. Дуже цікавий британець Норман Фостер, Френк Гері. Ці люди і формують сучасний ландшафт нашого ремесла та навколишнього світу.
– Архітектура – чоловіча професія чи жіноча?
– Усі професії, на мій погляд, споконвічно чоловічі. Архітекторівчоловіків за останнє сторіччя я можу перелічити близько п’ятдесяти, а жінку можу назвати лише одну. Із сучасних одеських архітекторів відомі прізвища Беленка, Белікових старшого і молодшого, Карнаухова. Усі чоловіки.
– Чи правда, що архітектори зазвичай створюють пари у своїй професії?
– Дуже часто. Тільки з моєї студентської групи вийшло чотири подружні пари. У таких сім’ях спостерігається дуже цікавий гендерний розподіл. Чоловіки зазвичай екстер’єрщики, які створюють об’єкти, а жінки займають нішу декораторського мистецтва.
– Чого бракує Одесі, на Ваш погляд?
– Незважаючи на весь романтичний пафос нашої професії, ми є обслуговуючим персоналом. Коли у суспільстві або у конкретного замовника виникає потреба у чомусь, ми, власне, виконуємо це. Ну, наприклад, не можна сказати, що місту так вже було потрібне колесо огляду. Але його спорудили. Воно стало цікавим атракціоном, улюбленим городянами. Не завжди необхідність у тому чи іншому об’єкті прогнозована. Але у більшості випадків архітектори відчувають це, незважаючи на те, що запроектований об’єкт може дуже відрізнятися від спорудженого.
– Дякую за розмову.
Христина ВІЄР,«Одеські вісті»
