Про впорядкування селищного парку газета вже писала. Місцеві жителі хочуть бачити його окультуреним, чистим, таким, де можна було б відпочити, особливо влітку. Повернутися до порушеної теми спонукало бажання нашої читачки Ірини Міхєєвої. Нагадаю, при опитуванні до Дня журналіста Ірина Яківна сказала конкретно, що написала б про наш парк. Вона хотіла б, щоби це громадське місце було незасміченим, квітучим. Щоби тут було приємно провести час і дітям, і дорослим, а не тільки паслися кози.

Зелена зона у центрі Саврані умовно поділена на кілька частин. Від вулиці Леніна тут розташовані пам’ятники загиблим воїнам в роки Великої Вітчизняної війни, воїнам­афганцям. Упорядковують територію біля них учні Савранської школи, а також прибиральник від селищної ради. Ретельніше до цього ставляться в основному перед святами, знаменними подіями. Іншій частині парку такої уваги не приділяється. І тут справді пасуться кози, ходять кури, а цими днями бачила прив’язаного бичка.

Тож, що треба зробити, аби парком були задоволені відпочивальники? До розмови запросила перехожих.

Віктор та Олександр, одинад­цятикласники Савранської шко­ли (хлопці сиділи на літньому майданчику, куди приїхали на мопеді):

– Ми тут часто буваємо, зуст­річаємося з друзями. Ще нам подобається місце біля річки – Острів кохання. Але від центру він далеко. А тут Будинок культури поруч, дискотека. В парку є лавка, де продається свіжий квас та пиво. От смакуємо квасом і разом з тим оглядаємо, куди можна викинути пластикові склянки? Напевне, зробимо так, як і інші, – на землю. Гляньте, ніде жодної урни немає. Тому наше прохання до тих, хто відповідає за цей парк, – поставте урни чи ящики для сміття. Про дерев’яні лавки не говоримо, бо їх все одно, на жаль, переламають.

Олексій Степанович Кузь, від­повідальний секретар районної ради ветеранів війни і праці:

– Мешкаю поблизу парку, ходжу тут щоденно. Тут все на моїх очах. Не можна сказати, що парк занедбаний. Прибирають листя, обкошують траву. Місцева влада подбала про освітлення. За це спасибі, бо глибокої осені та взимку, коли рано темніє, ввечері повертатися людям з роботи, особливо жінкам, трохи моторошно. Але кількох стовпчиків з ліхтариками вже немає. Дуже прикро, що можуть й інші «кудись» дітися, як це сталося з частиною огорожі та бордюрами. Працівники держустанов позаминулого року садили деревця. Дбайливо біля кожного саджанця закопали кілочок. Не довго все те затрималося. Жаль, що серед нас є такі люди, що не цінують чужу працю.

Валентина П’янковська, пен­сіонерка:

– Знаю від знайомої Галини Іванівни Благодир, нині покійної, що парк цей посаджений випускниками 1936 року. Спасибі тим людям, які зуміли виростити і залишити в спадок цю зелену красу. Тепер нема такого бережливого ставлення до природи. Скільки насаджують саджанців, а жоден не прижився. То кози з’їли, то вандали вирвали, ті, що шкодять скрізь у центрі – ламають огорожі, трощать лави, вибивають скло. Я пам’ятаю нашу Саврань квітучою, скільки кущів троянд на центральних вулицях було. Куди це все поділося? А хочеться бачити більше квітів.

Олена, мешкає в Одесі:

– Влітку приїжджаю до рідні в Саврань. Звісно, хотілося б десь прогулятися, відпочити. В парку для відпочинку нічого немає. Біля пам’ятників є вцілілі лавки, але це майже на очах у всіх. Бажано було б посидіти в тіні дерев десь в глибині парку, прийти з дітками і побавитися на гойдалках. Дитячий майданчик в Саврані один – біля хлібозаводу, але він буває переповнений малюками. У парку ж добре козам, курям, о то вже бачу й бички пасуться. Звернула увагу, що замало тут квітів. І ще один «пікантний» момент: в парку громадський туалет вже не перший рік без дверей. До того ж він розміщений біля дороги і ним користуються. Гадаю, тут без коментарів все зрозуміло.

Сподіваємося, місцева влада візьме до уваги висловлені по­бажання щодо впорядкування парку. До того ж сесією селищної ради у червні ухвалено рішення «Про правила благоустрою се­лища Саврань». Вони включають умови впорядкування територій підприємств, установ, організацій та місць загального користування, догляд за зеленими насадженнями, санітарне прибирання територій тощо. За порушення дотримання правил благоустрою передбачена адміністративна відповідальність. За завдані збитки навколишньому середовищу штрафи для громадян становлять від 340 до 1360 гривень. У порівнянні з тими, які були раніше, суми зросли в десятки разів. Можливо, це вплине на свідомість порушників, і вони перестануть смітити, ламати дерева, огорожі, викидати побутові відходи в гро­мадських місцях? У нас, на жаль, немає такого «вандалостійкого» металу, з якого обладнаний дит­майданчик в одному з міст, про який нещодавно розповіли у ви­пуску теленовин. Вкотре хочеться достукатися до людської свідомості і закликати берегти, а не нищити навколишню красу та творіння рук людських.