…Відвідуючи село, я вдивляюся йому в душу, спостерігаю за побутом мешканців, для яких воно є рідною домівкою. Недаремно поети оспівують його та називають колискою України, адже саме тут коріння нашого народу. Проте, яке майбутнє у нашого села – на цю тему дискутують чимало політиків і громадських діячів. Втім, ніхто з них відроджувати його не квапиться. Нещодавно мені випала нагода пересвідчитися в тому, що коли сільська громада об’єднується та ще й обирає собі дієвого лідера, то вона має шанс не лише на існування, а й на розвиток.
Відколи у Вікторівській сільській раді головою громади обрали досвідченого керівника Михайла Волчанського, минуло трохи більше півроку. Але завдяки порозумінню із селянами та депутатами, узгодженості дій та відкритості вже є позитивні результати. Розвиток і перспектива, яку люди створили гуртом, свідчать про те, що у населених пунктів сільради є майбутнє.
Основним завданням зпоміж інших для Михайла Костянтиновича є газифікація Вікторівки. Про те, що держава газифікує село, мешканці вже навіть перестали мріяти і вирішили гуртом зайнятися цією справою. Енергійний, легкий на підйом Волчанський ніколи не має зайвого часу, він завжди в русі. Вже влітку він переймається опаленням соціальнокультурних закладів, зокрема, школи та дитсадка, зустрічається з директором «Чорноморської газової компанії», яка виконує роботи з газопроводом до села (3,5 км) та в ньому. Важливим фактом є те, що три сторони – підрядник, сільський голова та громада – дійшли порозуміння. Підрядник виконує проект, громада дає згоду на підведення та підключення закладів, а сільська рада вишукує фінансові можливості для облаштування їх газовим обладнанням. Бо ж бувало в районі й таке: провели селяни власним коштом собі газ, а школу до мережі підключити не дозволяють – адже то вже інші, так би мовити, гроші…
По селу працює техніка, роботи тривають, і вже від цього на серці теплішає. Залишилося не так вже й багато, директор газової компанії Є.В. Галета обіцяє вікторівцям, що в експлуатацію газопровід здадуть до 1 вересня.
Як і в багатьох селах району, залишаються проблемними будинки культури, які потребують ремонту. Та попри те, що осередки культури зараз переживають не найкращі часи, про молодь тут не забувають. М.К. Волчанський звернувся до підприємців, закликав їх не бути байдужими до виховання та культурного розвитку молодих людей, які є потенційними працівниками для їхніх господарств. Тож незабаром розпочнуться роботи щодо косметичного ремонту фасаду Вікторівського БК. Осередок культури в Роздолі також потроху приводять до тями.
– Колись я брав безпосередню участь у будівництві об’єктів соціальнокультурної сфери, – згадує Михайло Костянтинович.
То мабуть неспроста саме йому випало відроджувати їх і налагоджувати їхню роботу.
Коли він ішов працювати для громади, одразу наголосив, що обіцянок не даватиме. Люди вже втомилися від пустих слів, а хто знає роботу, може впоратися зі складними ситуаціями і без балачок. Коли я запитала у сільського голови, яким чином вдалося налагодити водопостачання в селах і які сюрпризи підкидають поламки водонапірних башт чи водогонів, він лише посміхнувся і зазначив:
– Дати справі раду та забезпечити людей питною водою – це один з основних моїх обов’язків, і нічого тут немає дивного, лише щоденна робота.
Щиро радіє Михайло Костянтинович збільшенню народжуваності. Зокрема, в роздолівському дитсадку за сприяння голови Березівської РДА В.П. Арнаута нещодавно відкрито другу групу. Проте Волчанський вже вбачає перспективу відкриття третьої. Тільки заклад треба газифікувати, наразі над вирішенням цього питання і працюють представники районної влади. Попри труднощі, два дошкільні дитячі заклади добре дбають про малечу. Сумлінні працівники: Тетяна Борзенко, Надія Северенчук, Марія Сівак, Ольга Ніколаєва, Ірина Колаєва, Лариса Петручик, Олена Лебідь.
Приділяє увагу сільський голова і літнім людям, віддає шану тим, кого вже немає серед живих. Зокрема, велику роботу щодо впорядкування кладовища зробили разом із громадою, депутатами та спонсорами: сучасними матеріалами відремонтували ритуальну площадку, огорожу, очистили територію від сміття. Усі разом доклали максимум зусиль, та на особливу подяку заслуговує Анатолій Нікулін.
З непростою проблемою довелося зіткнутися мешканцям села. Через село було прокладено новий відтинок дороги регіонального значення. Його було відкрито без асфальтового покриття. Селяни задихалися від пилу, який здіймали вантажівки. На численні звертання облавтодор заборонив проїзд, на що не всі водії вантажівок зважали. Нещодавно за сприяння районної влади питання вирішилося – вкотре встановили знак «об’їзд», і проїзд перегородили.
Інша, не менш важлива, проблема зі сміттям. Сільський голова усе бідкається, що мешканці Березівки вивозять непотріб на околиці міста, створюючи стихійні звалища. І, здавалося б, чого це проблема Вікторівської сільради. Проте земля належить саме їй, і попри те, що ці 583 га було дано місту в оренду, сільському голові дорікають за антисанітарний стан цієї ділянки. М.К. Волчанський із цим миритися не згоден, порушує питання і на рівні міської влади, і на рівні районного керівництва. Він постійно звертається до березівців із проханням не засмічувати територію, надану для їхнього блага.
Сільський голова не чекає кращих днів, вважає, що треба діяти зараз і кожному щодня займатися своєю справою. Чимало проблем розв’язано у сільраді, звісно, є й подальші плани – але без пустих обіцянок.
