Відволікати, відволокти

Наша мова використовує це дієслово тільки в прямому значенні. Скажімо, ось у такій конкретній ситуації: хтось не має сили, щоб підняти лантух з картоплею та віднести його від місця наповнення, тому відволікаєтягар просто по землі. Або: Один так упився, що його додому буквально відволокли(з живих уст).

Сучасні ЗМІ надають розглядуваному дієслову і переносного значення, «відволікаючи»не лише щось конкретне, а й абстрактне. Не треба цього робити! Навіть перекладний тритомник такого не дозволяє, пропонуючи для відтворення поняття спрямувати діяльність чи увагу людини на щось інше, дієслова: відвертати, одводити, відхиляти, відтягувати, розпорошувати.

Конкретизуємо це в паралелі:

рос. укр.

отвлекать внимание відвертати увагу

(Потім інша думка

відвернула його увагу –

Підмогильний)

отвлекать от чего? одводити (…спитав батька,

щоб одвести дочку від

тяжких думок (Головко)

отвлекать что от кого? відхиляти (Життя відхиляє

думки від самого себе

(Підмогильний)

отвлекать силы противника відтягувати сили ворога

на себя на себе

Не отвлекайтесь! Не розпорошуйте уваги!

Не отвлекай меня! Не відривай мене

[від роботи],

не перебивай мені!

отвлечь боль відтягти (послабити) біль

отвлечься от темы відхилитися від теми

отвлеченное понятие абстрактне поняття

отвлеченные представления далекі від [реальної]

дійсності уявлення

Відвідувати, відвідати

Ми б нічого не писали про це звичайне дієслово, якби не телебачення. Звідти якось (та ще й не раз!) пролунало:

- Відвідайте наших вареничків!

Ми здогадалися: автори настільки не знають української мови, що сприйняли дієслово відвідати за рос. отведать. Спеціально для них – міні-паралелька:

рос. укр.

отведывать, куштувати, скуштувати,

отведать кушати, покушати (Хто лихом

жартує, той його куштує –

приказка)

Від’їжджати = від’їзди́ти,

приїжджати = приїзди́ти

Такі рівності фіксує словник Грінченка. Але їх не визнають на преса, ні ефір, воліючи лише першу частину, очевидно, через співзвучність з рос. отъезжать. Що ж до народної мови і класичної української літератури, то вони здебільшого віддають перевагу другій частині рівності (Одні від’їздя́ть, другі приїздя́ть – Стороженко;Приїздіть іще! – з живих уст). Мабуть, це для того, щоб не мозолити язика отим не дуже милозвучним -ждж-.