Шановні працівники ветеринарної медицини Одещини!
Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем працівника ветеринарної медицини України!
Професія ветеринарного працівника – одна з найдавніших та найгуманніших. Своєю щоденною працею працівники ветеринарної медицини забезпечують охорону здоров’я тварин і стоять на сторожі здоров’я людини, оберігаючи його від небезпечних хвороб, контролюючи якість продукції тваринного походження, правила їх переробки та зберігання.
Сьогодні все більше значення має зростання конкурентоспроможності української сільгосппродукції, її відповідність світовим стандартам, забезпечення її просування на міжнародні ринки. Тому, шановні працівники ветеринарної служби, на вас лежить велика відповідальність за втілення в життя вимог сьогодення.
Дякую вам за піклування про ваших вихованців, про екологічний та епідеміологічний добробут країни. Шана та повага за вашу послідовність у зусиллях, за терплячість і наполегливість, за майстерність і творчий пошук, за милосердя і теплоту!
Голова Одеської обласної державної адміністрації Е. МАТВІЙЧУК
Шановні працівники ветеринарної медицини!
Прийміть нащиріші вітання з професійним святом і нашу вдячність за вашу важливу, часом небезпечну працю!
Адже піклуючись про здоров’я братів наших менших, ви одночасно дбаєте про ветеринарносанітарну безпеку і охорону довкілля, запобігаєте поширенню небезпечних інфекцій і вірусних захворювань серед людей.
Не менш важливою є праця ветеринарів для розвитку сільського господарства, поліпшення якості та безпеки харчових продуктів тваринного походження.
А лікуючи домашніх улюбленців, ви тим самим захищаєте і психологічне здоров’я їхніх господарів.
Упевнений, що кожен із вас, обравши цю шляхетну професію, є не лише фахівцем у своїй справі, а й надзвичайно доброю та чуйною людиною, якій притаманні найкращі людські риси.
Тож бажаю вам, шановні ветеринари Одеського регіону, міцного здоров’я, натхнення і оптимізму, подальших успіхів у роботі, родинного щастя та затишку.
Зі святом вас!
Голова Одеської
обласної ради
М. Пундик
Любі колеги!
Обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України щиро вітає з Днем працівників ветеринарної медицини України усіх працівників ветеринарної медицини Одеської області. Нехай ваша нелегка праця служить процвітанню України.
Бажаю вам не зупинятися на досягнутому, добробуту вашим близьким, міцного здоров’я, сімейного тепла і творчих підходів у роботі!
За дорученням президії обласної організації –
з повагою
голова Одеської обласної організації профспілки працівників АПК України
І. Македонський
У них усе порівну
Під’їхавши у Полянецькому до садиби Чалапків, побачили, що ворота в їхньому обійсті не закриті. Авжеж – бо до них усе йдуть і йдуть по підтримку та пораду односельці. Справа в тім, що Микола Михайлович та Анастасія Леонтіївна – ветеринари.
Він родом із села Чемерпіль, що на Кіровоградщині, вона – з Арцизького району. А зустрілися у 70х роках під час навчання в Ісаївському зооветеринарному технікумі. По його закінченні Анастасія за направленням приїхала до села Полянецького. В ті роки тут була велика птахоферма, де цілорічно утримувалося до 100 тисяч курей. Ось тут і розпочала свою трудову біографію.
Як пригадує Микола Михайлович, у місцевому колгоспі було чисельне поголів’я свиней (три тисячі) та великої рогатої худоби (чотири з половиною тисячі), тому ветеринари були потрібні. Отож, попрацювавши трішки у рідному селі, приїхав до брата, що мешкав у Полянецькому і також працював ветлікарем. Тут Микола і залишився. На четвертий десяток літ повернуло відтоді, багато що змінилося у житті подружжя Чалапків. Та незмінною залишилась професія.
– Що вплинуло на вибір вашого фаху? – цікавлюся у співрозмовників.
– Мав за приклад старшого брата. А дружина – сестру, яка також ветеринар. Отож, у нас ціла династія. Після технікуму я ще й інститут заочно закінчив, – розповідає Микола Михайлович.
А ще Чалапки вважають, що професія поєднала їх.
– Це порядні, добросовісні люди, високопрофесійні. В них молодь багато чого може повчитися. Насамперед вірності професійному обов’язку, адже бути ветеринарним лікарем на селі – не такто й легко, – таку оцінку колегам дає начальник управління – головний державний інспектор ветеринарної медицини району Віктор Благодир.
Роботи у подружжя багато. В обслуговуванні – чотири населені пункти Полянецької сільської ради. Територія – одна з найбільших у районі. Їздити на виклики часом доводиться і велосипедами, якщо не випадає нагоди дістатися іншим транспортом.
Микола Михайлович обслуговує ще й поголів’я свиней у місцевому господарстві – ЗАТ АПК «Саврань».
– Мені цікаво тут працювати. В господарстві – понад сто голів свиней породи «ландрас». Її завезли з Арцизького району. За рік тварини набирають у вазі до двох центнерів. Тому цю породу вигідно тримати. Господарство реалізує сільчанам поросят. Купують охоче, бо вже перевірили, що свинки добре ростуть, – розповідає ветлікар.
До розмови долучилася Анастасія Леонтіївна. Та й зізналася, що професія – її життя. Іншої долі не уявляє. І це зрозуміло, адже вона завжди поруч із чоловіком. У них усе порівну.
Тетяна Сторчак,власкор «Одеських вістей»,Савранський район
