Дорогі друзі!
Ви представляєте одну з найгуманніших професій на Землі, несете світло, тепло і піклування. Ваша праця спрямована на підвищення якості життя громадян, забезпечення його високих стандартів. Завдяки вашій роботі незахищені категорії населення можуть повною мірою реалізувати надавані державою можливості.
Працюючи в реабілітаційних центрах, дитячих будинках, центрах допомоги, відділах соцзахисту, ви щоденно вкладаєте свою енергію в інших людей, підтримуєте своїх земляків у найскладніших життєвих обставинах, допомагаєте їм повірити в себе, знайти нові сили. Ваша робота потребує особливих якостей – працьовитості, щирої душі, душевної чуйності та уміння співпереживати.
Добро завжди повертається сторицею. Впевнений, що ви відчуваєте у відповідь тепло людей, яким приходите на допомогу. Спасибі вам за вашу нелегку працю, розуміння її важливості, постійну готовність прийти на допомогу. Від усього серця бажаю вам щастя, здоров’я і добробуту, невичерпної енергії та оптимізму!
Голова Одеської обласної державної адміністрації
Е. МАТВІЙЧУК
Дорогі друзі!
У порівнянні з іншими професійними святами День працівника соціальної сфери має не таку вже довгу історію. У нашій країні цю дату відзначають трохи більше десяти років. Але ж таке поняття, як соціальна робота, існує набагато довше.
Соціальна сфера – це сфера, де, крім професійних знань (юридичних, медичних тощо) потрібна велика людська чуйність. Це допомога людям або цілим групам людей, що втрапили в тяжкі життєві ситуації. Працівники соціальної сфери – це ті, хто щодня зіштовхується з людськими проблемами. У критичній ситуації багатьом людям складно контролювати свої емоції, тому часто вам доводиться приймати першу хвилю роздратування чи горя. Не вигоріти і не зачерствіти на такій роботі під силу тільки справжнім гуманістам. Водночас просте співчуття не мусить замінювати реальну, діяльну допомогу.
Низький уклін за ваше терпіння та милосердя, за вміння налагоджувати зв’язки між людьми не тільки за службовим обов’язком, але й за покликом совісті. Хай ніколи не висихає джерело добра у вашому серці!
Голова Одеської обласної ради М. ПУНДИК
Шановніпрацівникисоціальноїсфери!
Знагодипрофесійногосвята–Дняпрацівникасоціальноїсфери–приймітьщирівітаннятанайкращіпобажання,атакожвдячністьзавашупліднуневтомнупрацю.
Зичимо вам здоров’я, щастя, родинного затишку та подальших добрих справ заради України.
За дорученням президії,
голова обкому профспілки працівників держустанов О. САФРОНОВ
Професійне свято творців добра і милосердя
Традиційно у першу неділю листопада своє професійне свято відзначають працівники соціальної сфери нашої держави. Вони опікуються проблемами соціальнотрудових відносин, оплати праці, упровадження в життя державних гарантій соціального захисту населення, виплати пенсій, грошової то побутової допомоги малозабезпеченим громадянам, дітям та людям з інвалідністю.
Напередодні професійного свята ми звернулися до начальника Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації Ірини Маркевич з проханням поділитися своїми думками щодо реалізації пріоритетних напрямів соціальної політики держави та перспектив її розвитку у нашому регіоні.
– Ірино Вікторівно, Ви людина з величезним досвідом роботи в установах праці та соціального захисту населення. З яким настроєм Ви зустрічаєте своє професійне свято, якими думками переймаєтесь?
– Настрій у мене, як завжди, урочистий, бадьорий.
На моє переконання, соціальна робота – це найпочесніша, найделікатніша галузь. Саме через призму професійних й людських якостей її працівників громадяни оцінюють авторитет влади, рівень турботи держави про людину.
Професійне свято – добра нагода ще раз оглянути зроблене, визначити нагальні завдання на перспективу.
Почну із заробітної плати. Саме вона для більшості громадян є головним джерелом добробуту сім'ї. Тож на серпень поточного року середньомісячна зарплата економічно активних громадян зросла у порівнянні з відповідним періодом минулого року на 16,1 відсотка і становила 2407 гривень на місяць. Скорочуються борги із виплат заробітної плати.
Рівень безробіття в області цього року становить 6,4 відсотка від чисельності економічно активного населення. Це найнижчий показник у порівнянні з іншими регіонами нашої держави. У поточному році створено робочі місця для 38042 осіб. Це значно більше ніж планувалося за програмою.
– Ірино Вікторівно, а які показники визначають рівень соціального захисту населення в області?
– На сьогодні ми своєчасно і в повному обсязі виплачуємо допомоги всім категоріям громадян, які згідно з чинними законодавством таких допомог потребують.
Грошові виплати сім'ям з дітьми, дітямінвалідам, інвалідам з дитинства та іншим на сьогодні складають понад 965 мільйонів гривень.
Існує ще адресна допомога багатодітним сім'ям, сім'ям, у яких є психічно хворі діти, громадянам, які опинилися у скрутному матеріальному становищі, ветеранам війни і праці.
Понад 28 тисячам громадян призначені субсидії на оплату житловокомунальних послуг, скрапленого газу, твердого палива.
Загальна сума виплат на субсидії становить 34,3 мільйона гривень.
Заходи щодо підвищення рівня соціального захисту населення області та їх фінансування визначені у регіональній програмі «Милосердя в дії». Нам вдалося у поточному році значно поліпшити забезпечення ветеранів війни, інвалідів, інших категорій громадян санаторнокурортними путівками, автомобілями як засобом протезування тощо.
Згідно з реєстром в області налічується понад 553 тисячі громадян, які мають пільги на оплату житловокомунальних послуг, паливо, на проїзд, послуги зв’язку , на оздоровлення тощо .
– Обурення громадян викликав законопроект «Про гарантії держави з виконання судових рішень», який Верховна Рада прийняла у першому читанні. Як Ви прокоментуєте цей документ?
– У наступному році планується збільшити видатки на соціальні пільги і гарантії в обсязі, що на 1,7 мільярда гривень більшому, ніж у 2011 році.
Передбачається підвищити пенсії інвалідам війни, пенсійні виплати інвалідамліквідаторам на ЧАЕС, членам сімей загиблих воїнів у ВВВ і деяким іншим категоріям громадян. Уряд підписав меморандуми з окремими громадськими організаціями про взаємодію і співробітництво, запроваджено механізм постійного діалогу. Тож підкреслюю, мова про скасування пільг не йдеться.
Що ж до системи соціального захисту в цілому, то, окрім матеріальної допомоги, надання пільг та субсидій, вона має включати у собі ще й соціальний супровід, тобто допомагати людині пристосовуватись до нових умов, надати їй необхідні соціальні послуги. Це так звана безперервна соціалізація особистості завдяки якій вона зобов’язана вміти допомагати сама собі .
– Залишається побажати усім працівникам соціальної сфери України впоратися з такими важливими завданнями.
– Дякую! В свою чергу я дуже вдячна всім тим, хто самовіддано працює у соціальній сфері. Особливо відзначу: Наталію Павлівну Сахневич, головного спеціаліста відділу політики зайнятості та демографії управління праці Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації; Наталію Олександрівну Звягінцеву, директора БілгородДністровського дитячого будинкуінтернату; Віру Радіївну Іванову, головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку одержувачів пільг управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради; Христину Федорівну Кафтя, начальника відділу з питань праці та соціальнотрудових відносин управління соціальної політики Іллічівської міської ради та багатьої інших.
Користуючись нагодою, щиро вітаю всіх працівників установ праці та соціального захисту населення, моїх щирих друзів і колег з професійним святом. Бажаю всім міцного здоров’я, справжнього людського щастя, добра і достатку, нових здобутків в ім'я народу і держави.
Станіслав ОРИШАКА
Подарувати часточку доброти
Працівники соціальної сфери – категорія особлива. Тут не зможе працювати людина, байдужа до чужих проблем, без відчуття жалю та милосердя. Праця соцпрацівників непроста, важка. Адже вони обслуговують самотніх старих непрацездатних людей. А в них – проблеми.
Світлана Снєгєрєва – соціальний працівник села Успенівки.18 років трудиться соціальним працівником територіального центру щодо обслуговування пенсіонерів і самотніх непрацездатних громадян. За старанність і сумлінне ставлення до своїх професійних обов’язків кілька років тому Світлану Федорівну Снєгєрєву було нагороджено Почесною грамотою голови облдержадміністрації та золотою відзнакою, чим дуже пишається.
На її дільниці живуть 12 підопічних. Щодня відвідує вона «своїх дідусів і бабусь», приносить їм продукти харчування або медикаменти, прибирає квартиру, допомагає з вугіллям і дровами, оплачує комунальні послуги. А з кимось – просто поговорить, підтримає добрим словом, усмішкою. Чи багато потрібно самотній літній людині, обділеній увагою й співчуттям через відсутність рідних людей?
У самотності свій сум і смуток, невисловлений словами. Ось і старається соціальний працівник стати другом для своїх односільчан, поговорити відверто про життябуття, розпитати про здоров’я. А турбот у неї безліч: важкохворим необхідно випрати постільну білизну, приготувати їжу, допомогти розтопити грубку.
– Слава Богу, у мене зараз усі пенсіонери ходячі, – розповідає Світлана Федорівна. – Але все одно працюю практично без вихідних. У неділю у нас, в Успенівці, базарний день. От і доводиться купувати продукти спочатку для підопічних, а потім – для себе.
Світлана Федорівна зауважила, що часто у спілкуванні з пенсіонерами їй допомагають доброзичливість і життєлюбність. Тому і намагається жінка всіх підбадьорити, хоча і самій частенько доводиться нелегко. Уже кілька років у родині Світлани після обширного інсульту паралізований чоловік, який також потребує щоденної турботи і лікування у стаціонарному відділенні центральної районної лікарні. Як і багато сільських жителів, родина Снєгєрєвих має підсобне господарство, без якого сьогодні важко вижити селянам. Справлятися з домашніми турботами Світлані Федорівні допомагають донька і зять, які живуть в одному будинку з батьками.
– У мене чудові онуки, чудовий чоловік, золоті діти, душевний зять. Що я без них робила б? Навіть не знаю. Вони допомагають мені не пасувати перед життєвими обставинами, дбайливо ставляться, оточують ласкою і зігрівають теплом своїх сердець. Так і живемо всі разом, розділяючи радість і турботи, намагаючись до людей ставитися з душею. Та і як інакше жити? Тому прагну часточку доброти рідних подарувати своїм підопічним. Щоб душі їхні зігрілися…
Дивлячись у променисті очі цієї навченої життєвим досвідом жінки, мимоволі подумалося, як мало серед нас сьогодні таких людей. І як добре, що всетаки вони є! Без їхнього милосердя та величі душі збідніло б наше життя.
Вікторія ІОЖИЦЯ, Саратський район
