(З життя видатних людей)
М.К. ЗАНЬКОВЕЦЬКА
(1860 – 1934)
Народна артистка
Разом з КарпенкомКарим Заньковецька побувала у Толстого. Він показав їй свій кабінет, свої позацензурні надруковані за кордоном твори. Знаючи, що Марії Костянтинівні пропонують перейти на російську сцену, Толстой не радив їй цього робити.
На відміну від Толстого, більшість видатних діячів російської культури завжди радила Заньковецькій перейти на російську сцену. Артистку навіть офіційно запрошували вступити до трупи імператорського драматичного Александрінського театру з великою платнею і всілякими привілеями. Однак Марію Костянтинівну це не спокусило, вона продовжувала йти своєю хоч і тернистою, але рідною стежкою. Підтримувала її безмежна любов до своєї батьківщини, до свого знедоленого народу. Минули роки, настала нова епоха, і звільнений від кайданів народ справедливо назвав Марію Заньковецьку першою народною артисткою Радянської України.
Гастролі в Олександрівську 1
Після вистави «Глитай, або ж Павук» на сцену піднялася під командою боцмана група матросів і солдатів. Боцман звернувся до Заньковецької:
– Уклінно дякуємо вам, всім товаришам акторам за прекрасну виставу.
…З Олександрівська вирішили плисти у Херсон. Подали пароплав «Імператриця Марія». Моряки, що прийшли на пристань проводжати акторів, обурились:
– Яка така може бути імператриця на Дніпрі?
І тут же замазали слово «імператриця» чорною фарбою, а білою написали: «Заньковецька».
1Олександрівськ – тепер м. Запоріжжя.
Заручини зі сценою
У Полтаві трупа почала готувати «Невольника» – п’єсу, написану Кропивницьким за мотивами поеми Т.Г. Шевченка. Заньковецька виконувала роль Ярини з непідробним драматизмом. Кропивницький був вражений. Він зняв із руки перстень і, надіваючи його Марії Костянтинівні на палець, урочисто сказав:
– Заручаю тебе, Марусю, навіки зі сценою…
Хустина Олени
В Москві на гастролях театру Кропивницького йшла п’єса «Глитай, або ж Павук». Роль Олени виконувала Заньковецька. На виставі був Л.М. Толстой. Вражений її грою, він послав свого сина Левка за куліси з проханням подарувати йому ту хустину, яку Олена – Заньковецька зриває з голови в сцені божевілля. Дуже радів, коли одержав цей подарунок. Хустина й зараз зберігається в музеї Л. Толстого.
Геть самодержавство!
Хіба можна викреслити з її життя день 18 жовтня 1905 року в Ніжині, коли вона з відкритим лицем виступила перед озвірілою бандою погромників і голосно кинула їм виклик:
– Кого ви збираєтесь убивати? Убивайте мене – ось я стою перед вами беззбройна і кричу: «Геть самодержавство, хай живе справжня народна конституція!..» Чого ж ви зупинились?.. Робіть свою чорну справу.
П’яна банда заціпеніла перед відвагою маленької жінки. Студенти, які саме нагодилися, розігнали погромників.
