Шановні трудівники села!
Прийміть найщиріші привітання з нагоди вашого професійного свята. Працівники полів та ферм, керівники сільськогосподарських та переробних підприємств, вченіаграрії – це люди, які визначають сьогоднішній день села.
Ваша праця – у кожній буханці хліба, у кожному кухлі молока.
Усі жителі Одеської області разом з вами радіють доброму врожаю зерна, картоплі та овочів. Зі свого боку, влада робила й робить усе, щоб працівники сільського господарства могли успішно розбудовувати виробництво та одержувати гідну оплату за свою працю.
Від усієї душі бажаю вам і вашим сім’ям міцного здоров’я, щастя, добробуту та достатку. Стабільної та успішної роботи!
Голова Одеської обласної державної адміністрації Е. Матвійчук
Від імені депутатського корпусу області та від себе особисто щиро вітаю вас із прийдешнім професійним святом.
Це свято поєднує всіх, хто живе і трудиться на землі, працює у тваринництві й на підприємствах харчової промисловості, тих, хто, не покладаючи рук, незважаючи на численні труднощі, займається розведенням і вирощуванням худоби, посівами, рослинництвом, забезпечуючи нас свіжими овочами, молоком і м’ясопродуктами.
Сільськогосподарська галузь зачіпає інтереси всіх без винятку жителів регіону, вашої продукції ми потребуємо щодня. Сільське господарство для Одещини – не тільки галузь економіки. Це спосіб життя корінного населення краю, колиска справді народного духу.
Трудівників села завжди вирізняли природна мудрість, дбайливе ставлення до землігодувальниці, стійкість, терпіння і, головне, працьовитість. Навіть своє свято ви традиційно зустрічаєте в турботах: цими днями в гаражах сільгосптехніки і на фермах теж кипить напружена робота. Не дарма ж кажуть: «Осінній день рік годує».
Низький уклін усім вам і особливо ветеранам, передовикам виробництва за самовіддану й сумлінну працю. Ви гідно продовжуєте не лише трудові, але й моральні традиції нашого селянства!
Бажаю вам міцного здоров’я, щастя, достатку й добра! Нехай оселя кожного з вас буде повною чашею!
Голова Одеської обласної ради М. ПУНДИК
Дорогі колеги!
Обласна організація профспілки працівників агропромислового комплексу України щиро вітає з Днем працівників сільського господарства України всіх аграріїв Одеської області. Хай ваша нелегка праця служить розквітові України.
Бажаю вам не зупинятися на досягнутому. Добробуту вашим близьким, міцного здоров’я, сімейного тепла та творчих підходів у роботі!
За дорученням Президії обласної організації –
з повагою
голова Одеської обласної організації профспілки працівників АПК України,заслужений працівник сільськогогосподарства України І. МАКЕДОНСЬКИЙ
Заслуговують на щиру вдячність
Цими днями в усіх селах і містах області ушановують працівників сільського господарства.
Ще раз нагадаємо, що у несприятливих умовах аграріям вдалося довести валовий збір зерна до 3,3 млн тонн, підняти середню врожайність зернових до 30,1 центнера з гектара.
Найвища врожайність – у Кодимському, Савранському та Кілійському районах. Істотний внесок у спільну зернову «скарбничку» внесли хлібороби Саратського, БілгородДністровського, Березівського, Татарбунарського, Арцизького та інших районів.
У відповідь на звернення Президента України В.Ф. Януковича селяни внесли істотні зміни в набір сільськогосподарських культур. Це вже відчувають жителі області, яким немає необхідності шукати «дефіцитну» гречку, бігати по базарах у пошуках картоплі та дешевих овочів.
Ще одна важлива подія року, що завершується, – уведення в експлуатацію свинокомплексу на 24 тис. голів за рік у Болградському районі. За ним пішла реконструкція ще чотирьох свинокомплексів на 12 – 24 тис. голів за рік, п’яти молочнотоварних ферм із поголів’ям від 400 до однієї тисячі корів. На десяти тваринницьких об’єктах будуть реалізовані інвестпроекти за рахунок коштів бізнесу та обласного бюджету.
Завдяки фінансуванню з Державного та обласного бюджетів, ставку банківських кредитів з цією метю знижено до 15 – 19 відсотків, а їхня загальна сума зросла у 2,3 раза і досягла 630 млн гривень.
Долю врожаю, як відомо, сьогодні вирішують механізатори. Вони успішно опановують складну закордонну техніку, зі знанням справи використовують її можливості.
До речі, у жнивах брали участь 3,5 тисячі комбайнів, третина з яких – нових закордонних марок.
Особливо успішно працювали механізатори Василь Дубрава з Котовського району, Володимир Красотюк з Балтського, Павло Згозін – з Великомихайлівського, Іван Балабан – з Арцизького, Дмитро Митєв – з Ізмаїльського, Юрій Агеєв – з Любашівського.
Урожай плекали великий загін учених, фахівців сільського господарства. І тут потрібно, насамперед, сказати про головного агронома агрофірми «Кодима» Миколу Мрочка, завдяки його заслугам та керівника господарства, депутата облради Миколи Сорочана, тут одержують понад 40 центнерів зерна з гектара і посідають протягом багатьох років перше місце в області.
Серед відзначених на урочистостях були і його колеги Ігор Головатюк із Ширяївського району, Олександр Чалий – з Іванівського, Людмила Петрова – з Біляївського, Віталій Мандриченко – із Саратського та багато інших.
На щиру вдячність заслуговують тваринники, які у важкі кризові часи не покинули ферми. Це Тетяна Потапова з Роздільнянського району, Катерина Уварова (Овідіопольський район), Сергій Марараш (Тарутинський район), Валентина Узун (Арцизький район) і багато інших.
Це про них з великою теплотою говорила Герой України Зінаїда Гришко:
– Для цих людей робочий день починається о 4 годині ранку. Будьякого дня, за будьякої погоди. Але вони виходять із труднощів із честю.
Уже виросла нова плеяда молодих керівників агропідприємств усіх форм власності. Вони впевнено ведуть свої колективи, забезпечуючи високі досягнення на полях і фермах, зміцнюючи соціальне забезпечення своїх односільчан. Серед них – Сергій Паращенко – керівник агрофірми «Бургуджи» Арцизького району, Віктор Кожухаренко – керівник фермерського господарства «Вікторія» Татарбунарського району, Микола Топал – керівник фермерського господарства «Світоч» Тарутинського району і багато інших, чия праця теж була відзначена нагородами.
…Але й у свята ми пам’ятаємо про проблеми села. Головна з них пов’язана з несприятливими погодними умовами осені, що закінчується. Понад три місяці в області не було необхідних опадів. Це вже негативно позначається на посівах озимих культур. У зв’язку із цим вчені й фахівці відпрацьовують нову тактику, щоб наступного року забезпечити необхідну кількість зерна та іншої продукції.
Степан СЕРБІНОВ,«Одеські вісті»
Збагнути цінність батьківщини
На початку 90х Павло Михайлович Аксентій та його дружина Нонна Валентинівна засукали рукави і взялися вивчати агрономію. А потім застосовували знання на практиці. Перший врожай томатів вразив навіть професіоналів – це одразу надихнуло і додало упевненості в роботі. Почали збільшувати кількість орендованих полів. Та зупинилися на 30 га. На них працюють і по сьогодні, збираючи з кожного гектара до 50 – 70 центнерів городини.
Саджали різні овочі, але, врештірешт, зупинилися на «борщовій» лінії: капуста, морква та буряк. Адже, щоб там не трапилося, а борщ наші господині варитимуть за будьяких умов.
– Чому фермери часто терплять невдачі? – пояснює Нонна Валентинівна. – Бо, передусім, закуповують неперевірене, дешеве насіння. На жаль, дуже багато на нашому ринку підробок та фальсифікатів. Або культура просто не підходить для нашого краю. Підтвердження цих слів – на експериментальній ділянці, де вирощується капуста. Справді, поруч із рослинами, на яких красуються тугі, міцні качани, зовсім інші – розміром з яблуко, або взагалі без зав’язку. Можна тільки пожаліти тих фермерів, які, не перевіряючи, засіяли масиви подібним насінням.
За увагу, зважений, раціональний підхід до неї, земля почала віддячувати щедрими врожаями. Тоді перед фермерами й постало питання зберігання продукції. Вирішили будувати овочесховище. Взяли в борг, обмежили себе, дітей в усьому, але збудували перше овочесховище площею в 1500 квадратних метрів. Сьогодні закінчують будівництво третього.
До речі, про дітей.
Батьківська турбота виражається в особистому прикладі, коли й без слів стає зрозуміло, що хочуть сказати дорослі. Син уже 16річним взявся за сад. Займався ним без підганяння та нагадувань. Потім вступив до сільгоспінституту. Після лекцій не розважатися поспішав, а у поле. Тому й першу свою машину придбав 18річним за самостійно зароблені кошти. Донька успішно закінчила юридичну академію. Маючи при цьому суворе попередженнянаказ від матері: знайти такого чоловіка, який теж працював би в господарстві. Так і сталося: моряк Віталій Ніколаєв з хиткої корабельної палуби рішуче ступив на поля українського чорнозему.
Продукцію ПП «Аксентій» із задоволенням купують на ринках області, її закуповує мережа супермаркетів «Таврія». І те, що на полицях крамниць овочі, наприклад, з Єгипту, Павло Михайлович вважає ганьбою для України.
Однозначна думка фермера і стосовно агротехнічних методів:
– Треба йти у ногу з прогресом, користуватися науковими розробками, бути в курсі передових технологій.
Є дуже багато такого, чому просто необхідно навчатися у колег. Це Павло Михайлович зрозумів після першої ж поїздки у 2000 році за кордон. Повернувся – одразу почав впроваджувати побачені технології. В господарстві змінили систему поливу, агротехніку. Так з’явився трактор, який створює на полі гребені, на яких і вирощують культури. Сьогодні автопарк підприємства, окрім стареньких ЮМЗ, ДТ75, складається з сучасної техніки та механізмів передових закордонних виробників.
Зза кордону почали приїздити вчені та фермери. Результати побаченого їх вражають. Наприклад, американський бізнесмен, власник м’ясокомбінату та мережі із 38ми магазинів, покуштувавши продукцію Павла Михайловича, небагатослівно промовив:
– Я так смачно ще не їв…
Польський фермер допитувався у господині, чому рецепт стандартний, спеції для страви – їхні, польські, але в усій Польщі (яка територіально розташована зовсім поруч) не знайти такої смакоти.
Все дуже просто: родючий чорнозем дає таку силу смаку плодам та овочам, вирощеним на ньому, а відтак і продукції тваринництва.
– Ви просто не розумієте, яким багатством володієте, – позаздрили закордонні гості.
Саме час спитати про ставлення фермерів до скасування мораторію на продаж землі. Думка Павла Аксентія однозначна:
– У землі повинен бути господар, який ставитиметься до неї з любов’ю та повагою. Обдурити один одного люди можуть, землю – не обдуриш. Не можна від землі тільки брати, як роблять деякі гореорендарі, треба й вкладати в неї. Тоді варто чекати й віддачі. Вважаю недопустимим, коли землю дають в оренду на декілька років – треба мінімум на двадцять. Щоб не було спокуси «витягнути» із землі всі сили і покинути її.
В одній із перших своїх закордонних поїздок познайомився з баварським фермером. Вийшов він – поважний, сповнений почуття власної гідності, показує свої поля:
– Тут господарював мій дід, потім – батько, тепер – я!
І стільки в його словах самоповаги! А наші люди, які працюють на землі? Коли дочекаються такої ж поваги з боку держави та оточення? Коли ми вже збагнемо всю цінність Богом нам дарованої батьківщини…
Лариса ДЗЮБЕНКО,Овідіопольський район
