Як і торік – перші
Центральна садиба товариства «Савранський завод продовольчих товарів» розташована в селі Осичках. Перше враження від офісу або контори, як раніше називали адмінбудівлю господарства, – це сучасне приміщення, тут затишно і тепло.
За обсягами виробництва ТОВ «Савранський завод продовольчих товарів» – найбільше господарство району. Воно має понад 9 тисяч гектарів землі, що орендовані в населених пунктах Савранського та Любашівського районів. Для ефективного господарювання товариство має п’ять дільниць, які розташовані в Саврані, Осичках, Байбузівці, Ясеновому та Шайтанівці. Тобто тут є до чого руки докласти.
За врожайністю сільгоспкультур цього року господарство покращило свої попередні показники. Так, отримано озимої пшениці по 55 центнерів із кожного гектара, що майже на десять центнерів вище минулорічного. Кукурудза також вродила краще. Її зібрано майже 100 центнерів з гектара. Урожайність ячменю становить 45 центнерів. За підсумками роботи серед агроформувань району «савранські заводівці», як і торік, посіли перше місце.
Варто зазначити, що за сім років існування товариство значно збільшило земельний клин і оновило машиннотракторний парк. Тепер поля обробляють сучасною технікою. Як розповідає директор товариства Юрій Ружицький, навесні придбали самохідний обприскувач. Він має 36метрову широту захвату, що дає можливість за добу обробити 300 гектарів поля. Господарники розуміють: при застосуванні такої техніки є значна вигода.
Із розмови з Юрієм Миколайовичем зрозуміла: він за розширення агроформувань. Пояснює це тим, що потужна технічна база та придбання необхідних агротехнічних засобів і пального за оптовими пільговими цінами сприяють здешевленню виробництва продукції. Та й реалізація її великими партіями також вигідніша для потенційного покупця. Зрештою, світова практика показує переваги колективного обробітку землі. Співрозмовник упевнений: Україна також прийде до цього. Як і до прозорого ведення бізнесу, без тіньового його присмаку із подвійною бухгалтерією та «конвертною» зарплатнею. Саме такі «чисті» відносини у товаристві із своїми працівниками. Оформлення на роботу тут провадиться відповідно до чинного законодавства, всі нарахування згідно з заробітком із збереженням всіх соціальних гарантій. За таких умов було цікаво дізнатись, який у господарстві середній заробіток технічних працівників. Виявляється, дві тисячі гривень, а в розпал сезонних робіт – підвищується до п’яти тисяч гривень. За таких умов і працювати хочеться. Принаймні такої думки водій бензовоза Валерій Челядник та механізатор Володимир Танасійчук, яких ми застали на полі. Співрозмовники не приховували своїх заробітків. Відверто сказали, що отримують до 4 тисяч гривень на місяць.
– Я в товаристві працюю з часу створення Осичківської дільниці, – розповідає Валерій Іванович. – Живу тут, у селі, і маю гарну роботу. Мене влаштовує мій заробіток. Стараюсь добре працювати, щоб не підвести керівництво. Скажу так: Юрій Миколайович – хороший і порядний господар.
– Рік тому влаштувався сюди на роботу, – коротко про себе розповів Володимир Танасійчук, який нині працює на самохідному обприскувачі. – Раніше доводилось на заробітки і до Києва їздити, і дальнобійником на контейнерних перевезеннях працювати. Сім’я моя тут, в Осичках живе. Тепер задоволений з того, що маю де заробити і не полишати надовго сім’ю.
Вдячні Юрію Ружицькому і ті, кому він подає спонсорську допомогу. В цьому переліку – школи, дитсадки та ФАПи усіх населених пунктів, де товариство орендує землі. І хоча нинішні сільгоспвиробники здебільшого роботу біля землі називають аграрним бізнесом, все ж і за таких умов Ю. Ружицький не втратив порядності і хліборобської щедрості.
Тетяна СТОРЧАК,власкор «Одеських вістей»,Савранський район
Робота дає сили
– Я такої думки: часи існування колгоспів були найкращими, – любить повторювати ветеран праці Іван Мефодійович Курманенко. – Тоді всі люди мали роботу, не байдикували. Всі були зайняті або на полі, або на фермі. Усі були добрішими один до одного, сумлінно ставилися до роботи, були відповідальними. Коли хтось починає паплюжити ті часи, мені стає боляче. Бо це ображає нас, старше покоління. Шкодую я за тими часами…
Має право цей поважний чоловік на свою думку, адже за майже 80 років довелося йому зазнати всього. Народився у невеликому селі Краснопіль Фрунзівського району, в сім’ї колгоспників. Змалечку допомагав матері у городній бригаді, трудився з татом у полі. Тодішні діти виховувалися виключно у праці, тому й не було такої ганебної поведінки молоді, як це трапляється сьогодні.
Свій трудовий шлях Іван Мефодійович розпочав 55 років тому. І до сьогоднішнього дня, незважаючи на свій поважний вік, трудився у рідному сільськогосподарському товаристві «Правда». Він з тієї категорії людей, які не звикли «перебігати» з одного робочого місця на друге. Він як очолив багато років тому колгоспну майстерню, так і зараз там працює.
– Таких, як наш Іван Мефодійович Курманенко – одиниці, – говорить головний агроном ТОВ «Правда» Михайло Слісаренко. – Ото вже совісний чоловік! Принцип «якнебудь» у нього не проходить. Все робиться з господарської точки зору. Якщо вже береться за ремонт якогось механізму, то виконає його професійно. Скільки за свої літа він відремонтував техніки! Може виготовити на своїх верстаках будьяку деталь, і вона точно підійде до агрегата.
З часів існування колгоспів відбулося багато змін, але й донині у «Правді» залишилася діюча ремонтна майстерня з її безцінними верстаками. І хоча зараз купується немало сучасної, продуктивної техніки, та послуги професіонала, майстра на всі руки, залишаються потрібними. Жоден виробничий процес у господарстві не обходиться без участі працівників майстерні. Це не лише ремонт техніки, а й налагодження механізмів на фермі, виготовлення інвентаря з дерева, виконання робіт з електрифікації тощо. Можливо, робота працівників майстерні не зовсім помітна у діяльності сільськогосподарського товариства, та саме завдяки їм створюються умови для всіх без винятку трудівників.
Іван Мефодійович – небагатослівний чоловік. Не любить говорити про себе, та очі його одразу теплішають, як розглядає фотознімки дітей, онуків і правнуків. Син і донька живуть у Бердянську, мають свої сім’ї, подарували дідусю з бабусею трьох онучок. Не можуть натішитися старенькі своїми двома правнуками. Обоє, хоч і маленькі (8 і 10 років), та досягли значних успіхів у спорті. Правнук – чемпіон Європи з карате, а правнучка нещодавно привезла з Вінниці золоту медаль у змаганнях з художньої гімнастики. Діти цілком віддаються спорту і прагнуть до нових вершин.
– Я теж іще здаватися не збираюся, – говорить, посміхаючись, Іван Мефодійович. – І хоча мені майже 80 літ, скільки носитимуть ноги – буду працювати! А як же інакше? Без щоденної роботи навіть не уявляю свого життя. Вона ж мені й дає сили з радістю зустрічати кожен новий день. Оце зараз я у відпустці, бо сезон польових робіт майже завершено. А незабаром знову запрацює моя рідна майстерня – треба ж готувати техніку в поле!
Олена ХАРЧЕНКО,власкор «Одеських вістей»,Фрунзівський район
Вони примножували славу
Понад п’ятсот ветеранів праці, колишні керівники різних виробничих ділянок, представники сільської молоді, люди похилого віку, інваліди зібралися у відремонтованому Будинку культури, де їх привітно зустріли керівник господарства, депутат обласної ради Гнат Васильович Братінов, Кулевчанський сільський голова Микита Статиров.
Понад 220 жителів Кулевчі нагороджено урядовими нагородами, серед них – орденоносці Олена Хомівна Іщенко, Михайло Васильович Бочевар, Гафія Георгіївна Станкова та інші. Зі словами вітань звернувся до трудівників керівник базового сільгосппідприємства Гнат Васильович Братінов, який побажав землякам розквіту, міцного здоров’я, поліпшення добробуту та нових трудових звершень. Усім, хто цього року йде на заслужений відпочинок, керівник фермерського господарства подякував за самовіддану працю і підніс коштовні подарунки.
Як підкреслив у своєму виступі сільський голова Микита Микитович Статиров, це – представники покоління кулевчан, які своїми руками будували виробничі об’єкти в колишньому колгоспімільйонері, школу, сільську амбулаторію, добротні будинки і дороги. Лише за декілька місяців за підтримки фермерського господарства в Кулевчі багато чого зроблено для матеріальної бази об’єктів соцкультпобуту, ремонту водопровідної магістралі, поліпшення санітарного стану. Це дало населеному пункту змогу стати переможцем у районі й посісти друге місце в області за підсумками конкурсу сільських і селищних рад у розвитку соціальної інфраструктури та впорядкуванні території. Трудівникам, які примножували славу й велич села протягом багатьох десятиліть, був присвячений концерт, підготовлений артистами сільського Будинку культури на чолі з директоркою Марією Савеліївною Качановою. Музичними подарунками тішили присутніх у залі аграріїв малята танцювальної групи «Акварель», солістивокалісти, танцювальний колектив «Малинки», вокальний ансамбль «Георгана» та ін. Ушановування аграріїв продовжилося за святково накритим столом.
Вікторія ІОЖИЦЯ, Саратський район
