Трапля́тися чи става́тися?
Самоперекладаючи рос. случаться, случиться, сучасні журналісти послуговуються лише дієсловом траплятися, трапитися. Це неправильно. Бо рос. случатьсямає ще й інше значення: происходить. Тому:
1) там, де рос.случаться, случиться криє в собі момент випадковості, ми справді послуговуємося дієсловом траплятися, трапитися: Наталці траплялися женихи (Котляревський); Іди, Меласю, поки люди трапляються (приказка); Траплялося, часом тихенько заплаче (Шевченко);
2) там, де чітко окресленого моменту випадковості немає, вживаємо інші дієслова: ставитися, сподіятися, скоїтися, доводитися, бувати Порівняймо:
рос. укр.
что с тобой случилось? що з тобою сталось?
случилась бедасталося (сподіялося,
скоїлося) лихо
случалось ли у Києві бувати
бывать в Киеве? доводилось?
случается и такое буває й таке
Насамкінець народне прислів’я:Що сталося, те вже не відстанеться (рос. Назад дороги нет).
Убезпечувати чи страхувати?
У ставленні до цих дієслів є два підходи: український і російський. Розглянемо їх по порядку.
Український – це дієслово убезпечувати, убезпечити,яке означає: вберігати, охороняти, боронити, захищати себе чи своє майно від того, що йому загрожує чи може загрожувати. Як-от читаємо в Я. Качури: Козацький одяг, добра шабля і слава цілком убезпечили його від усяких несподіванок; або чуємо в народній пісні: А тебе, мій Нечаю, не убезпечаю: держи коня, держи в сідлі для свого звичаю.
Від убезпечувати, убезпечити витворено віддієслівні іменники убезпечення, убезпека, що теж криють у собі поняття уберігати, захищати, охороняти, боронити себе і своє майно від прикрих несподіванок.
Виходячи з цього, широко практикованого в народній мові вжитку слова, працівники Інституту мовознавства ВУАН ввели у «Словник ділової мови: Термінологія і номенклатура» (1930 рік) терміни убезпеченнята убезпекаяк еквівалент рос. страхованиеі страховка. Коли ж ВУАН переформували на АН УРСР, українськомурозвиткові ділового мовлення настав кінець – почалося «зближення» мов. Убезпеченнятаубезпекубуло визнано «штучними» словами, попри весь їхній глибинний зв’язок з народною мовою, і в канцеляріях запанували страхуваннятастраховка.
Оце і є російський підхід.
А далі – воля автора. Як йому справді залежить на українському підході, то він віддасть перевагу першому з винесених у заголовок дієслів, якщо ж автор і досі не може вийти з-під російського «страху» (згадаймо лишень страхделеґатів та страхаґентів), то хай там і сидить. Тільки хай усе ж таки пам’ятає: Словник Грінченка, скомпонований на суто народній основі, рос. «страхів» не фіксує.
