«Капітан

під зеленими вітрилами»

В мальовничому селі Ли­пецькому Котовського ра­йону, що вільно розляглося в долині річки та опанувало навколишні круті пагорби, 60 років тому в сім’ї лісника Володимира Петровича та колгоспниці Анастасії Юхи­мівни Піть народився хлоп­чик, якого назвали Валентином.

Звичайно, батько мріяв, щоб єдиний син у сім’ї пішов його стежиною і теж присвятив своє життя лісу. Але хіба могли сподіватися батьки, що їхній син стане керівником передового підприємства лісового господарства в області? Вони просто виховували його відповідальним, чесним та працелюбним юнаком. Ці якості і лягли в основу характеру Валентина Володимировича. Вони допомагали йому завжди, допомагають і зараз.

Після закінчення школи в 1969 році почав свій трудовий шлях у лісовому господарстві: робітник лісництва, дільничний технік­лісовод, випускник лі­со­гос­подарського факультету Української сільськогосподарсь­кої академії, помічник лісничого, лісничий Красноокнянського лісництва. 25 років роботи в одному колективі на підприємстві, яке по­сідало друге місце в Радянському Союзі за результатами створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісових смуг і здобутки якого відзначалися на ВДНГ СРСР.

Не дивно і те, що свою дружину Тетяну він зустрів у сім’ї лісника. Побачив одного разу на лісовому кордоні блакитнооку красуню­студентку та й надалі вже не уявляв свого майбутнього без неї. Дітей та онуків виплекали за 37 років щасливого життя таких, якими можна і варто пишатися: кремезного, наче дуб­велетень, сина Юрія та тендітну, як берізка, дочку Валентину. А потім пішли, як маленькі грибочки, вже й онуки…

Велика і щаслива родина під­тримує Валентина Володи­ми­ровича завжди, додає сил та наснаги. Завдячуючи їй і вершить він свою благородну справу озеленення степів Одещини.

30 листопада 2011 року Валенти­ну Володимировичу виповнило­ся 60 років. Відмінник лісового господарства України, заслужений лісівник України, нагороджений численними відзнаками голови обласної ради, голови обласної державної адміністрації, голів ра­йонних державних адміністрацій, Міністерства лісового господарства УРСР, Держкомлісгоспу Украї­ни, Державного агентства лісових ресурсів України, обласного управ­ління лісового та мисливського господарства.

Нагороджений вдячністю людей та повагою: за небайдужість до справи, за нелегку працю під спекотним сонцем та пронизливим вітром, за людяність.

З 1995 року Валентин Володи­мирович очолює великий колектив державного підприємства «Одесь­ке лісове господарство», впевнено та успішно веде цей «корабель під зеленими вітрилами» до нових звершень. Як завжди, лісівники під його керівництвом до­сяга­ють найвищих відсотків при­живлюваності лісових культур, в лісгоспі – одні з найкращих в Україні лісовий та декоративний розсадники.

42 роки праці в лісовому госпо­дарстві увінчані 4 тисячами гектарів створених лісів, десятками мільйонів вирощених дубів, ясенів, кленів, сосен, акацій, що забуяли своїми зеленими шатами завдяки йому – Лісівнику та Людині з великої літери!

З ювілеєм Вас, шановний Вален­тине Володимировичу!

О. СКРИПНИК, перший заступник начальника Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства

Святкували

усім селом

Останнім часом в Утко­носівці серед місцевих жителів спалахнула не на жарт суперечка – скільки ж насправді років їхньому населеному пункту? Відповідно до деяких історичних джерел, існують дві дати заснування села: 1752 і 1811 роки. Орієнтуючись на останню дату, цього року в Утконосівці на храмове свято села припала дуже навіть «кругла» дата – його 200­річчя.

21 листопада глядацька зала Будинку культури була переповнена, люди стояли навіть у проходах. Приїхали привітати цього дня утконосівців і високі гості: народний депутат України ­

Ю. Крук, голова Ізмаїльської районної ради В. Антонюк, голова Ізмаїльської райдержадміністрації С. Павлухін, депутат обласної ради С. Мазур. Вони побажали жителям села процвітання.

У зв’язку із храмовим святом не міг не привітати односільчан і настоятель Утконосівської Свято­Михайлівської церкви

отець Миколай. Утконосівці завжди вирізнялися своєю працьовитістю й шануванням віри, сказав він, і якщо далі дотримуватися цих традицій, то, безсумнівно, ще не раз зустрінуть чергову ювілейну дату.

Слід відзначити, що урочистість пройшла на дуже гідному рівні.

Величезний ювілейний торт внесли до зали із двомастами запаленими свічками, які одночасно задули запрошені на сцену переможці сільського конкурсу «Людина року».

Були оголошені результати конкурсів «Зразковий дім» і «Вулиця зразкового порядку». Найкращими господарями осель були визнані: В. Арнаут,

Н. Кіру, Ю. Кулава, Г. Михайлова, І. Бабаян, А. Смокін, Ф. Баліка,

Д. Делігіоз. Найкращою ж вулицею села була визнана вулиця Кірова.

Говорили цього вечора про перспективи села. У ньому досить висока у порівнянні з іншими населеними пункта­ми народжуваність. Так, тільки цього року на світ з’явилося

42 малюки. Організатори заходу запросили на сцену «свіжоспечених» батьків і вручили їм цінні подарунки. Цікаво, що в 2011 році в Утконосівці узами шлюбу поєдналися 17 пар. Були відзначені також подружні пари, що відсвяткували свої «золоті» ювілеї: родини Тудоран, Кулава й Дудник (сімейний стаж останніх становить 56 (!) років). І тут організаторам вдалася неординарна ідея – одночасно з «золотими» ювілярами на сцену запросити ще дві пари – молодят і дітей. І вони всі разом під звуки вальсу закружляли в танку.

Олег КОЛЄВ, Ізмаїльський район