Такі от порівняння
За 20 років вийшли у світ 4274 номери «Одесских известий» – «Одеських вістей». На них витрачено 4240 тонн паперу. Для його виготовлення потрібно було б вирубати товарний ліс площею у 2 на 2 кілометри.
Якщо розстелити смуги усіх цих номерів в одну лінію, то «доріжка» з них витягнеться на 347835 км, а це 90% відстані до Місяця.
За минулі роки редакція одержала 107747 листів, у середньому по 5387 за рік.
Журналісти побували у 5200 відрядженнях. За двадцять років на кожного з них припадає 1 рік і 2 місяці відрядних. За цей час їм довелося проїхати і пройти у середньому по 21840 км. Якщо врахувати, що довжина екватора Землі дорівнює 40075 км, то вийде, що кожен наш журналіст здолав половину екватора земної кулі.
Від друкарської машинки до комп’ютера
Якщо озирнутися назад і постаратися оцінити шлях, завдяки технічному прогресу пройдений за 20 років працівниками редакції, то він виявиться досить значним.
Сьогодні складно комусь пояснити, що якщо тобі дісталася друкарська машинка з поганим характером (механізмом), неприємності будуть забезпечені. Моя, наприклад, любила застрягати на одному місці й вдруковувати одну на одну десятки літер доти, аж поки я не подивлюся на поле. Оскільки я займалася музикою, грала на фортепіано, у ноти дивитися не звикла. От і ловила мене моя друкарська машинка на цій звичці. Я гадала, що надрукувала вже пару речень, а виявлялося, що давно стою на місці... Проблемою були добрі стрічки, які давали б чітке зображення надрукованого тексту. Треба було ще й голкою акуратно чистити літери своєї друкарської машинки, а то потім важко було розібрати, яке слово ти друкував. Електричні машинки відрізнялися ще і яскравим «голосом» – вони гриміли так, що потім, після роботи, ще кілька годин у вухах стояв характерний шум… Щоправда, всі заступники редактора, та й сам редактор, беручи до рук матеріал, точно знали, хто його друкував: кожна машинка мала свій неповторний почерк.
Комп’ютери значно полегшили життя журналістів. Головним ворогом надрукуваних текстів залишилися тільки віруси, що стають усе агресивнішими і норовлять зжерти якнайбільше даних. І сьогодні немає великої різниці, працюєш ти за своїм чи за чужим комп’ютером. Уніфіковані програми, уніфіковані шрифти. Але іноді раптом так хочеться знову почути гучне звучання своєї «Ятрані», що ладна навіть пробачити їй її капосну вдачу.
Світлана КОМІСАРЕНКО,«Одеські вісті»
Вісті, про які хочеться дізнатися...
В Одеській національній науковій бібліотеці ім. М. Горького відкрито книжководокументну виставку «Одеські вісті» – «Одесские известия»: 20 років у вирі подій».
Мешканців багатонаціональної Одещини не міг не зацікавити той факт, що газета почала (і дотримується цього понині) виходити у двомовному, українському і російському, форматі. Це привертало увагу до державної мови, сприяло відродженню національної культури у пострадянському світі, запобігало спекуляціям довкола мовного питання.
В експозиції представлені перші номери газети «Одеські вісті» за 1992 рік. Особливо привертає увагу великий фотоколаж, де зібрано матеріали різних часів (починаючи з першого номера по сьогодення). Отож у відвідувачів є можливість згадати та побачити, як стверджувалася наша держава, адже газета – майже ровесниця незалежності.
Окремий розділ присвячено працівникам редакції. Тут, зокрема, можна побачити (й, звісно, почитати) матеріали і книжки нинішнього головного редактора газети Івана Нєнова. У багатьох журналістів видання не лише чималий вантаж різноманітних публікацій, а й художня проза, поетичні збірки, есеї тощо. Серед представлених на виставці книг твори Віктора Мамонтова, Владислава Кітіка, Анатолія Михайленка, Валерія Трохліба.
Увагу також привертають праці відомих українських письменників, які працювали в газеті, – Богдана Сушинського, Миколи Палієнка, Олекси Шеренгового, Володимира Рутківського.
Відроджуючи гідні громадські та громадянські позиції, газета започаткувала багато цікавих рубрик: «Пам’ять», «Листи з фронту», «Пішки до історії» та інші. Цінний матеріал став підґрунтям багатьох видань редакції: збірки «По путямдорогам фронтовым». «Святая правда о войне», «Ярмарок сміху» та альбоми з працями учасників конкурсів дитячих малюнків, заснованих газетою.
Почесна і відповідальна місія – правдиво висвітлювати факти життя країни і доносити їх до мешканців області, допомагати людям відчувати себе причетними до подій, історії і сьогодення нашої країни.
Людмила ХУДЕНКО, провідний бібліотекар відділу зв’язків з громадськістю та реклами ОННБ ім. М. Горького
