Дорогі жінки Одещини!
Вітаю вас із чудовим святом – Міжнародним жіночим днем!
Усе найдобріше та найцінніше в цьому житті для нас завжди пов’язане з жінкою – ніжність, любов, сімейне вогнище, народження та виховання дітей. Вона – взірець щирості та піклування. Ми вдячні вам за все те, що може бути створене лише теплом жіночих сердець.
Ви домагаєтеся успіху в найрізноманітніших сферах діяльності – у владі та в бізнесі, у науці, мистецтві та спорті. Але у вас завжди достатньо сил, щоб зберігати мир та гармонію в родині і серцях чоловіків. Ви бороните духовні цінності та моральні основи суспільства.
Хай у ваших родинах завжди панують любов та порозуміння, хай вас не полишає впевненість у завтрашньому дні, здійснюються найясніші надії та сподівання! Доброго вам здоров’я, щастя й добробуту, успіху в усіх справах та святкового весняного настрою!
Голова Одеської обласної державної адміністраціїЕ. Матвійчук
Любі жінки!
У ці прекрасні весняні дні, коли пробуджується та оновлюється природа, від усього серця вітаю вас зі святом 8 Березня – Міжнародним жіночим днем!
Ви справедливо вважаєтеся символом світла та добра, краси та відданості, берегинями сімейного вогнища, джерелом нашого натхнення та замилування.
Величезне спасибі вам за гідну, самовіддану працю на всіх ділянках розвитку економіки та соціальної сфери регіону, неоціненний внесок у фізичне та духовне здоров’я дітей, виховання молодого покоління, яким ми можемо цілком слушно пишатися.
Здоров’я та щастя всім вам. Миру та добробуту у вашому домі.
Успіху вам у ваших справах.
Голова Одеської обласної ради М. Пундик
Любі Жінки!
Щиро вітаю вас з Міжнародним днем 8 Березня!
Віки і тисячоліття світової історії осяяні вашою мудрістю та ніжністю, чарівністю та красою. І тільки завдяки вашій життєвій силі, насназі та довготерпінню з віку у вік продовжується рід людський на землі.
Матір, сестра, кохана – жіночий першопочаток супроводжує нас до останнього подиху. І якщо краса порятує світ, то це буде ваша краса.
У цей святковий день бажаємо всім жінкам довічного щастя, шаленого кохання та постійного добробуту. І нехай виконуються найзавітніші мрії, адже бажання кожної жінки – закон.
Начальник Головного управління праці та соціального захисту населення Одеської ОДА І. МАРКЕВИЧ
Не пройде повз біду
Цю молоду, миловидну жінку знає чи не кожний житель Орджонікідзевської сільської ради. Оксана Бондаренко – сільський депутат. І хоча вона обрана на цю «народну» посаду вперше і не має досвіду, проте вже встигла чимало зробити для громади.
Вона не пройде повз чиюсь біду, не стоятиме осторонь питань, що хвилюють оточуючих. Після виборів взялася за розв’язання проблеми жителів вулиць Миру і Терешкової. А саме – ремонтом та впорядкуванням грунтової дороги, яка веде до школи і в негоду може паралізувати життєдіяльність сільчан. Адже тут не можна ні проїхати, ні пройти, ні обійти.
Докладає Оксана Іванівна зусиль і до відкриття в Орджонікідзе відомчого дитячого садочка в адміністративному приміщенні ШВЦ111. Оскільки сама мати трьох діток, то може будьде довести, наскільки важливий для малюків цей дошкільний заклад. Вона також щиро дбає про самотніх літніх громадян і про багатодітні родини не лише по своєму округу, а й по сільській раді загалом.
Ця жінка завжди у вирі життя громадськості. Жодне масове свято в селі не минає без участі Оксани Бондаренко. До того ж вона і є ініціаторкою проведення більшості цих свят. І, як приватний підприємець, завжди подає посильну благодійну допомогу на їх проведення.
– З такими помічниками, як Оксана Бондаренко, можна все вирішувати – як найнагальніші проблеми, так і організацію дозвілля сільчан, – відгукується про свою колегу Орджонікідзевський сільський голова Тетяна Дяченко.
Попри зайнятість громадськими і буденними справами, підприємницькою діяльністю, Оксана Іванівна не полишає увагою рідних діток. Разом зі своїм чоловіком Русланом Анатолійовичем виховує їх у любові і злагоді, прищеплює такі риси, як чесність і щирість. Порівну ділять успіхи – як особисті, так і депутатські. Отож усією родиною вітали матусю із нагородженням її за активну роботу Грамотою районної ради.
Ольга ІВАНЕНКО, Ширяївський район
Життя як мелодія
Хвилюючим і сповненим вражень виявився перший день весни для молодої художниці Віри Попової. Саме цього дня, першого березня, в ТРЦ «Riviera» відбулася її перша велика виставка під назвою «Мелодія життя». Назва виставки має на увазі те, що життя кожної людини звучить як мелодія: у кожної у своєму ритмі й стилі, але завжди чудова!
– Я почала писати картини минулої весни, тому всі зібрані тут роботи – це як мелодія мого життя. Кожна з картин – це окрема нота або окремий звук зі своїм відтінком, – розповіла Віра Попова.
Представлені картини дуже різні за формою і змістом. І оскільки виставка присвячена початку весни – символу зародження нового життя, роботи несуть у собі, значне жіноче начало.
– Для мене дуже важлива тема жінки та її призначення. У нинішній час жінки займаються різними справами, але зовсім рідко тими, які роблять життя гармонійним. Найголовніші жіночі функції у світі – це творчість і творення: родина, дім і улюблені люди. Жінка надихає й любить усе, що її оточує, – вважає художниця.
У затишній атмосфері інформаційного супермаркету «Atrium», де розмістилася виставка, крім відвідувачів, зібралися друзі, рідні та близькі Віри Попової. Серед них був присутній один із учителів Віри – художник Олександр Гаркавченко:
– Її теми метафоричні, більш внутрішні. Вона передає свій внутрішній світ. Це насамперед відображено у картинах про материнство та сім’ю. Віра використовує акрилові фарби, які більш декоративні, але у той же час із них можна створювати дуже мальовничі моменти і тому вони виявляються витонченішими.
Віра Попова працює у стилі, який вона називає «інтуїтивний живопис»: роботи написані за велінням серця. Більше того, у Віри немає художньої освіти, але можливо в цьому й загадка творчості, в особливій індивідуальності? Адже чимало відомих особистостей, які не тільки в живопису, але й у мистецтві в цілому були самодіяльними. Такої ж думки дотримується й Олександр Гаркавченко. Він впевнений, що такі «художникипоети» найчастіше мають більше переваг, ніж їхні колегипрофесіонали, і підкреслив, що на Віру чекає велике майбутнє.
– Я сподіваюся, що кожен, хто подивиться мої роботи і пропустить їх через призму свого життєвого досвіду, зможе відчути якісь нові відтінки в мелодії свого життя. Усі мої картини написані з Любов’ю, і для мене найголовніше, щоб люди змогли побачити те, що залишить часточку світла й тепла в їхніх серцях, – завершила Віра.
Артем Губарьков
Зустрічає хлібом-сіллю
Лілія Поліщук полюбила пісню ще з дитинства. У її родині всі співають. Мати з Тернопільщини, то виховала у доньки повагу до культурних традицій західного регіону. А від батька успадкувала Лілія традиції Полісся.
У рідному селі Дубки дівчинку із шкільних років називали артисткою. Вона брала активну участь у різноманітних шкільних конкурсах та масових заходах. І вирізнялась серед однолітків граційністю та вмінням поводитися на сцені. Невдовзі, після закінчення Одеського училища культури, Лілія стала завідувачкою місцевого клубу. Вона сповна віддавалась роботі і намагалась використовувати всі свої здібності. Прислухалась до порад старших колег, набувала професійного досвіду.
– Без допомоги добрих людей самій нічого не вдалося б досягти, – розповідає Лілія Олександрівна. – Щиро вдячна Миколі Федоровичу Прокоф’єву, у ті часи він керував колгоспом імені Котовського (нині – це приватне підприємство), до складу якого входили дубчанські землі. Він завжди допомагав із виїздом на концерти, організувати масові заходи.
І в подальшому Лілія Поліщук мала надійних старших друзів та колегнаставників. Уже двадцять років Лілія Олександрівна працює в районному Будинку культури, завідує методичним кабінетом. Зрозуміло, вона причетна до всіх культосвітніх заходів, що провадяться в селищі, і в районі, стала ведучою концертних, конкурсних і розважальних програм, різних урочистостей. Як зізнається співрозмовниця, вона завжди хвилюється перед виходом на публіку, ретельно вивчає тексти, пам’ятає всі поради її колегнаставників. Її голос звернений до кожного, хто сидить в залі.
Віднедавна її знають ще як організаторку вечорів відпочинку, ювілейних свят та весіль. Створені нею розважальні програми до вподоби замовникам.
Варто згадати ще про одну важливу роль, яку упродовж десятиліть на «відмінно» виконує Лілія Поліщук: вона зустрічає хлібомсіллю всіх шанованих гостей району. Вбрана в національний костюм, із короваєм на вишитому рушнику вона уособлює жіночну красу та щирість української душі.
Тетяна борисова,Савранський район
Ювілей
Любов до професії – з дитинства
Людмила Коваленко з дитинства долучалася до кулінарної майстерності. Її першою вчителькою була мама – Ніна Іванівна. Минули роки. Мрія Людмили Федосіївни здійснилася: вона закінчила Харківську харчову академію. І де б не працювала, вже свою майстерність передавала колегам. І завжди казала: «Цього мене навчили в академії, а цього – мама». Людмила навіть іноді жартує: «Мама – мій домашній академік! І зараз, коли я щось смачненьке вдома приготую, вона відверто або похвалить, або зробить зауваження. Щоправда, зауважень менше... А мамині добрі слова мене завжди окриляють». У вільний від роботи час наша Людочка любить слухати музику, і як вона сама одного разу зауважила – музика допомагає їй, коли на практиці здійснюються власні рецепти страв.
Десять років Людмила Федосіївна Коваленко очолює комбінат громадського харчування Одеської обласної ради. За сумлінну працю їй присвоєно звання «Заслужений працівник сфери обслуговування». У колективі користується повагою та авторитетом. Пишається своїми рідними, і особливо сином, майбутнім юристом. Хоча мріяла, що він піде її стежиною. Але у нього ще все попереду!
Дорога Людмило Федосіївно! Колектив їдальні № 2 нашого комбінату бажає Вам у ці ювілейні дні здоров’я! Збережіть на багато років красу та молодість, любов до людей і до професії. Із днем народження Вас!
