Айболить для села,
або Як вилікувати сільську медицину
Непривабливий вигляд багатьох сільських закладів охорони здоров’я свідчить про глибоку кризу, яка охопила медичну галузь. Її реформування, що розпочалося з сільської місцевості, проходить дуже болісно. Сьогодні невеличкі села залишилися без фельдшерської допомоги. Як бути хворим, особливо немічним, які потребують щоденного лікування, коли ФАП розташований за десятки кілометрів, а райлікарню відокремлює багатокілометрове бездоріжжя?
Нині точиться багато розмов про наближення системи охорони здоров’я до європейських стандартів, і що нашу медицину, особливо сільську, врятують сімейні лікарі. Проте медики як не їхали, так і не бажають їхати працювати в село, де немає не лише цивілізованих умов для їхньої праці, комфортабельного житла, а й необхідних препаратів для лікування хворих. І не дивно, що жителі Любашівського району, обговорюючи в рамках програми «Народний бюджет» свої проблеми, одностайно проголосували за щонайшвидше проведення капітального ремонту своїх фельдшерськоакушерських пунктів.
Сьогодні, як зазначив у своєму звіті на одній з недавніх сесій районної ради головний лікар ЦРЛ Григорій Якович Бурлака, на території району функціонують 36 лікувальнопрофілактичних закладів. І найбільше, що сьогодні його хвилює, – це забезпечення їх кадрами. «Голод» на кваліфікованих спеціалістів відчувається вже дуже давно. Так, в ЦРЛ потрібні три лікаряанестезіолога, інфекціоніст, ортопедтравматолог та хірург, в Троїцьке, БобрикПерший, ПознанкуПершу та ЯсеновеДруге – лікарі загальної практики сімейної медицини. У двох ФП немає фельдшерів, а сім ФАПів не укомплектовані акушерками.
У сусідньому Ананьївському районі з молодими медкадрами також біда. Нині 40 відсотків медпрацівників становлять пенсіонери, а більше десяти відсотків – люди передпенсійного віку. Це, на думку головного лікаря ЦРЛ Анатолія Степановича Койчева, стане головною перешкодою для перепрофілювання наявних фахівців у лікарів загальної практики сімейної медицини. Тим більше, що приливу «свіжої крові», тобто молодих спеціалістів, не передбачається…
Щоправда, тонкощі вирішення проблем медичної галузі сільську спільноту мало цікавлять. Отримання якісної і доступної медичної допомоги – головний клопіт глибинки. Зневірені люди погоджуються і на сімейних лікарів, і на фельдшерів. Тільки б вони були і працювали в кожному селі. Свій лікар краще – до іншого в райцентр чи сусіднє село можна і живим не доїхати. Нагальною проблемою залишається ремонт ФАПів, відкриття в селах аптек, бажано соціальних. Отоді, на думку простих людей, сільська медицина поступово спинатиметься на ноги. А коли будуть гарні дороги, медик матиме пристойну оселю і зарплатню, а також транспорт, то зовсім «вилікується». Державі залишається лише підкріпити реформування охорони здоров’я відповідним фінансуванням.
Юрій ФЕДОРЧУК,власкор «Одеських вістей»,Любашівський, Ананьївський райони
Одна з численних граней
Наскільки вагоме місце у нашому суспільстві займає соціальний захист молоді? Питання непросте, адже нині напрямом підтримки майбутнього країни переймаються не так багато людей та організацій. Проте мені випала нагода побувати в навчальному закладі, де керівництво розуміє необхідність такої підтримки, і побачити її втілення у конкретні справи на власні очі. Це – Одеський національний політехнічний університет. Він є доволі популярним і відомим не лише в області та країні, а й за кордоном. Поруч з великими можливостями, які відкриває цей заклад для десяти тисяч студентів та учнів, велика робота провадиться і щодо їхнього соціального захисту, зокрема оздоровлення та відпочинку. За останні роки навчальні заклади з різних причин разом з оздоровчими базами швидко втратили й можливість дбати про здоров’я молоді, тож тих, що витримали, залишилися одиниці. В ОНПУ завдяки наполегливій праці та сильній позиції ректора Геннадія Оборського протягом року працює санаторійпрофілакторій (головний лікар Світлана Волкова), який за один заїзд на 24 доби приймає сотню студентів або учнів із навчальних підрозділів. Заклад розташований недалеко від моря. У числі медперсоналу працюють лікарі майже всіх спеціальностей, яким у поміч стає необхідне медичне обладнання.
– Цілком здорової молоді дуже мало. Всі діти, які потрапляють до стін оздоровчого закладу, мають хронічні хвороби: наприклад, недуги хребта становлять 80, шлунковокишкового тракту – 30 відсотків. А з двох десятків вузів такі оздоровчі заклади мають лише чотири, – розповідає заступник головного лікаря, лікарфізіотерапевт вищої категорії Вадим Волков.
На момент мого візиту до санаторіюпрофілакторію там перебувала і група учнів з Березівського ВПУ ОНПУ (директор Валентина Шевченко), яке є структурним підрозділом університету. Діти охоче поділилися своїми враженнями.
– Мені ніколи не доводилося бувати у санаторії, – розповідає Ірина Дорофенко, яка приїхала опановувати професію із Великомихайлівського району. – Ми не лише отримали можливість поправити стан здоров’я, а й побачити багато цікавого. Важливе місце відводиться триразовому збалансованому харчуванню. Наш день повністю розписаний, ми насолоджуємося морськими краєвидами, дихаємо свіжим повітрям, до того ж маємо чудову нагоду оздоровитися, щодня приймаємо лікувальнопрофілактичні процедури. Більше того, беремо учать у екскурсіях.
Та не лише екскурсії і краєвиди захопили увагу відпочивальників, не менш добре враження справили уважні медпрацівники, які створили приємний мікроклімат.
– Ми намагаємося підтримати молодь з усіх боків, охопити якнайбільше: обстеження, рекомендації, лікування, дієтичне харчування тощо. У нас дружні стосунки та взаєморозуміння. Зокрема, березівські діти дуже вдячні й добре поводяться, – підкреслила головний лікар Світлана Сергіївна.
Виявляється учні БВПУ оздоровлюються тут вже не перший рік. Цьогоріч в два заїзди вдалося оздоровити близько сотні дітей. Директор училища Валентина Шевченко разом з вихованцями радіє такій можливості та дякує за піклування Г.О. Оборському. Проте це лише одна з численних граней роботи керівництва навчальних закладів.
Наталія САМОЙЛЕНКО,власкор «Одеських вістей»
