Сторінки біографії

Ширяївський район розташований у центральній частині Одеської області. Як адміністративна одиниця утворений 1935 року, а доти перебував у складі Петровірівського району. Центром ра­йону є селище Ширяєве. Воно має славну багатовікову історію, адже засноване ще наприкінці ХVІІІ століття (1794 р.).

Район займає територію 150,2 тис. га, і май­же 90 відсотків з них – це сільсько­господарські угіддя. Межує з Ананьївсь­ким, Любашівським, Мико­лаївським, Березівським, Велико­михайлівським, Фрунзівським та Іва­нівським районами Одеської області. До найближчої залізничної станції Затишшя – 35 км, відстань до обласного центру – 120 км.

Через район протікають річки Великий Куяльник, Середній Куяльник, Малий Куяльник, Суха Журавка.

Тут функціонують одна селищна та 18 сільських рад, що об’єднують 72 населених пункти, в яких мешкає до 28 тисяч чоловік.

Пріоритетна галузь – сільське господарство, яке дає 98 відсотків валової продукції. Нині в районі діє понад 240 агроформувань різних форм власності. Серед промислових підприємств два харчових – це ПП «Сегрос» і ТОВ «Ширяївський хлібозавод». Продукція ПП «Сегрос», яке засноване в грудні 1997 року, користується попитом далеко за межами області. У Ширяєвому є районна друкарня.

Освітня та соціальна сфери включають 28 шкіл, 31 клубний та 32 бібліотечні заклади, дитячу музичну школу та районний музей. Населення обслуговують одна ра­йонна та дві дільничні лікарні, 3 амбулаторії, 29 ФАПів.

На території району прокладено 343,3 км доріг місцевого значення. Природні поклади піску та глини є хорошою сировиною для виробництва цегли і черепиці.

Голова районної державної адміністрації Наталія Куртогуз: «Приємно працювати для людей»

– Дуже відповідально, але разом з тим і приємно працювати для людей. Прагну зробити щонайбільше корисного для рідної Ширяївщини. І тут маю надійну підтримку команди однодумців.

Минулого року до мене, як до голови районної державної адміністрації та депутата обласної ради, звернулися близько двохсот громадян. Це офіційно у прийомні дні. Не за статистикою, було, звісно, більше зустрічей. Вдалося людям допомогти практично у всіх випадках, коли йшлося про соціальні, земельні питання та надання матеріальної допомоги.

Найважливішим на сьогодні вважаю продовження газифікації населених пунктів. Адже природний газ змінює на краще життя сільчан. Минулої осені введені в експлуатацію два газорозподільні пункти, і довгоочікуваний «блакитний вогник» прийшов у домівки жителів Жовтня та Старої Єлизаветівки.

Значного поліпшення потребують умови, в яких навчаються наші діти. В 2011 році ми придбали два шкільних автобуси для Макарівської та Олександрівської загальноосвітніх шкіл. На кошти обласного бюджету продовжили капремонт НВК «Олімп», розпочатий 2010 року. За рахунок районних джерел капітально відремонтовані спортивні зали в Червонокутській та Олександрівській загальноосвітніх школах. Працівники та учні Мар’янівської ЗОШ розпочали рік, маючи гарно впорядковану їдальню. У трьох сільських школах відремонтовано опалювальні системи та виділено фінансування на капремонт каналізації.

Визначною подією для села Катерино­Платонівки стало відкриття дитячого садка. Про це прохали молоді батьки і зверталися по допомогу. Райдержадміністрація і районна рада пішли їм назустріч. Тепер в селі після реконструкції приміщення місцевої школи створено навчально­виховний комплекс.

Минулого року вдалося також профі­нансувати капремонт терапевтичного від­ділення. На 180 тисяч гривень придбано медобладнання для сільських фельдшерсько­акушерських пунктів.

І в Ширяєвому, і в селах району на капі­тальний ремонт доріг використано з різних джерел фінансування до 8 мільйонів гривень.

Варто сказати, що потребують уваги і за­к­­ла­ди культури. Торік використано 240 тисяч з місцевого бюджету для ремонту сільських будинків культури у Миколаївці та Копійковому. В центрі селища перед Будинком культури встановлено пам’ятник Тарасу Шевченку. А неподалік – облаштовано дитячий майданчик.

Є над чим працювати цього року. Побувавши практично на всіх сходах жителів сіл та селища і почувши їх бажання під час обговорення ініційованого губернатором Едуардом Матвійчуком проекту «Народний бюджет», вдалося включити до бюджету області спорудження стадіону в Ширяєвому. Потребують капремонту районний Будинок культури та Жовтнева школа­інтернат. Також, врешті­решт, вирішиться питання довгобуду лікарняного корпусу ЦРЛ. Буде виготовлено документацію на завершення його будівництва.

Нинішнього року за рахунок коштів районного бюджету планується газифікувати Жовтневу, Старомаяківську та Новоєлизаветівську школи, відкрити дитсадки в Олександрівці та Новоєлизаветівці. Для забезпечення населення якісною питною водою плануємо будівництво та ремонт сільських водогонів. І на карті газифікації району цього року з’явиться ще одна «зірочка» – підведемо газ до с. Новоандріївка.

Голова районної ради

Віктор Погорєлов:«Приносити користь тим, хто поруч»

З 1998 року виборну посаду голови районної ради обіймає Віктор Іванович Погорєлов. Він має і досвід, і знання як управлінця, так і господарника. Більше десяти років Віктор Іванович очолював у селі Миколаївці місцевий колгосп. Та й нині мешкає у рідному селі. До речі, тоді, ще головою колгоспу, не пошкодував коштів на газифікацію села. За що й понині земляки вдячні йому. Віктор Іванович найбільше цінує у людині працелюбність та бажання принести користь тим, хто поруч.

– Ми нещодавно відзначили 25­річчя ветеранської організації і вшанували її активістів. Переважна більшість наших ветеранів – це люди неспокійної душі, доброго серця і високого громадянського обов’язку. Долі цих людей дуже різні, але всі вони вписали свою сторінку в історію району та області. Пережили війну, відбудовували села і міста, ростили врожаї.

Шануємо наших земляків, що в роки війни проявили героїзм і удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Це Олександр Горобець, Микола Жуган, Степан Колесніченко, Яків Кольчак, Іван Кондратенко, Тихон Кучеряба, Леонід Лавренюк, Микола Сташек та Сергій Шевельов. Їхні портрети розміщені на Алеї Слави, що в центрі селища, біля Будинку культури.

Знаю трудівників сільського господарства, котрі за вагомі здобутки мають високі нагороди. Доярка­п’ятитисячниця Лідія Миколаївна Лопатинська удостоє­на звання Героя Соціалістичної Праці, а її послідовниця Тамара Миколаївна Чорнобривченко стала кавалером ордена Леніна. Механізатор­буряківник Семен Дем’янович Гуртовенко отримував рекордні врожаї – 500 центнерів коренів з гектара. Комбайнер Михайло Ілліч Поплітухін своєю «Нивою» намолочував не менше тисячі тонн зерна. Любив землю і по­синівські до неї ставився заслужений агроном України Володимир Власович Чернега.

І нині є добрі господарники. Один із найкращих керівників­аграріїв – директор ПСП «Маяк» Микола Йосипович Захар’єв. У нього цільове господарство, що розвивається та працює за новітніми технологіями як в рослинництві, так і тваринництві. М. Захар’єв допомагає утримувати інфраструктуру села. При його допомозі проведено газ та воду.

Звісно, справжніми господарями на своїх територіях повинні бути сільські голови. І саме від них у більшості випадків залежить вирішення нагальних проблем. На сьогодні результативно працюють Жовтневий сільський голова Лілія Степанівна Зибо, Новоандріївський сільський голова Анатолій Васильович Ткач, Миколаївський сільський голова Михайло Йосипович Смачинський.

Якщо говорити про проблеми, то найперше пов’язані вони з тим, що район сільськогосподарський. Нині, на жаль, є чимало чинників, котрі стримують розвиток сільського товаровиробництва. Серед них – низькі закупівельні ціни на продукцію як рослинництва, так і тваринництва, та невизначеність земельного питання. Адже робочі місця в сільській зоні можна створити тільки працюючи на землі. До речі, тут у нас є деякі напрацювання. В окремих господарствах займаються не лише рільництвом, а й садівництвом, вирощуванням овочів та ягід.

У тісній співпраці з районною державною адміністрацією працюємо над виконанням програми «Народний бюджет». У нас є реальні можливості здійснити заплановане і не підвести людей, які довірилися владі.

Бліц-опитування

За що я люблю свій рідний край?

Євгенія Кравцова, спів­робітниця районного від­ділу Держкомзему України, жи­телька с. Новоєлизаветівки:

– Народилася я в Ново­єли­заветівці, тут закінчила місцеву загальноосвітню школу. Пишаюся тим, що тут мої дідусь та бабуся присвятили своє трудове життя служінню місцевій громаді. Вони працювали, відповідно, ветеринарним спеціалістом та завідувачкою фельдшерсько­акушерським пунктом. І вже багато років поспіль новоєлизаветівці головою сільської ради обирають мою матір, Ірину Семенівну. Отож я маю з кого брати приклад і хочу також бути корисною своїй малій батьківщині.

Олександр Остапчук, фермер, житель с. Новопетрівки:

– Мені дуже подобається працювати на землі, вирощувати врожаї, словом, прикрашати своїми руками те місце, де живу. І сприймаю я землю як живий організм, тому з любов’ю ставлюся до неї. Не знаю, чи зрозуміє мене міський житель, та певен, що серед сільчан у мене багато однодумців. Адже у селянській праці вбачаю не лише її нелегкий бік, а й важливість та красу. Недарма в народі з хлібом поєднують пісню.

Анна Толкаченко, учениця 11­го класу навчально­виховного комплексу «Олімп»­ЗОШ І­ІІІ ступенів, жителька смт Ширяєвого:

– За що люблю свій рідний край? Та за все! За його росяні світанки і тихі зоряні ночі, за його буйні, неповторні, хоча й занадто примхливі весни, за золоті і щедрі на врожай осені. За безхмарне небо і ясне сонце і, головне, за щедрих душею і привітних людей. Все це надихає мене і я пишу вірші. Тож хочу побажати своїм землякам:

Не марнуйте ви надії,

Щохвильки в Бога ви просіть,

Сповна здійснилися щоб мрії –

У щасті жити і красі.