Головне – вірити!
Про Ларису Павлівну Небогу, старшу медичну сестру Плахтіївської амбулаторії сімейної медицини загальної практики, у її рідному селі відгукуються з великою повагою. За двадцять років роботи в медицині вона не раз вражала всіх довкола невичерпним оптимізмом.
Більшість ремонтів, проведених сільрадою у Плахтіївській амбулаторії, виконано з ініціативи та за участі Лариси Небоги. Незважаючи на третю групу інвалідності, стійка медсестра постійно доводила колегам і рідним, що в неї сильна й завзята вдача.
У дитинстві Лариса хворіла на остеомієліт. Дванадцять років тому, після народження дочки, підступна хвороба оголосила їй нещадну війну. Але, незважаючи на страждання і постійний біль при рухах, Лариса не здавалася.
Доля винагородила її за витривалість, життєрадісність, цілковиту самовіддачу, сумлінне виконання професійних обов'язків. У числі лише двох претендентів із Саратського району Лариса Небога потрапила до списків обласної програми із закупівлі закордонних штучних суглобів для імплантації.
Місяць тому доктор медичних наук, професор Олександр Миколайович Поливода провів складну операцію з ендопротезування тазостегнового суглоба, і Ларисі встановили німецький протез. Сьогодні вона почувається набагато краще, упевнено рухається (поки що на милицях) і сердечно дякує професорові та медперсоналові, що її лікував.
– Розкажіть, будь ласка, читачам «Одеських вістей» мою історію, – просить Лариса. – Нехай сміливо довіряють себе в руки таких професіоналів, як Олександр Миколайович. А головне – вірять, що життя в будьяку мить може змінитися на краще.
Тетяна ГУРІЧЕВА,власкор «Одеських вістей»,с. Плахтіївка, Саратський район
У їхніх очах – прагнення чуда…
Артцентр на Пушкінській, 32, в Одесі, представив фотопроект «Місто мільйона надій». У ньому фотохудожник Борис Бухман зібрав роботи, зроблені у відділенні гематології обласної дитячої клінічної лікарні, де проходять лікування діти зі злоякісними захворюваннями крові. Діти, у чиїх очах застигли пронизуючий біль і величезне прагнення чуда одужання.
За даними офіційної статистики, щорічно в нашій країні реєструється близько 300 – 360 випадків лейкемії у дітей віком до 18 років. Дороге пересадження кісткового мозку – це найчастіше єдиний шанс урятувати їм життя. І лише деякі вітчизняні лікувальні установи мають усе необхідне для проведення подібних операцій.
Кожен, хто прийшов на виставку, міг залишити пожертвування на створення палат із пересадження кісткового мозку, оснащення їх сучасним діагностичним і лікувальним устаткуванням у відділенні гематології обласної дитячої лікарні. Звичайно, одразу всю суму зібрати не вдасться. Але якщо зробити подібну експозицію постійною, а не двотижневою, як було цього разу, то справи підуть набагато швидше. Адже залишитися байдужим, дивлячись на хворих дітей, неможливо. І наше місто цілком може стати містом мільйона добрих сердець, які подарують стільки ж надій серйозно хворим дітям.
Світлана МАРШИНА
