Святкуйте, кому що до вподоби!

Як писала радянська преса, «усі відзначають 1 Травня – Міжнародний день солідарності трудящих». І, за великим рахунком, наші колеги були праві. Тому що Першотравень у сучасному вигляді виник наприкінці XIX століття в середовищі робітничого руху, що висунув як одну з основних вимог запровадження восьмигодинного робочого дня.

Нагадаємо, 1 травня 1886 року соціалістичні, комуністичні та анархічні орга­нізації США і Канади про­вели мітинги демонстрації. При розгоні однієї з них на Хеймаркет у Чикаго 4 травня того ж року загинуло шість демонстран­тів. Потім у масових про­тестах було вбито вісьмох поліцейських та чотирьох робітників, декілька десят­ків чоловік одержали пора­нення. За обвинуваченням в організації вибуху семеро анархістів були засуджені до повішення. На спомин про страчених Паризький конг­рес II Інтер­націоналу у липні 1889 року оголосив 1 травня Днем солідарності робітників усього світу і запропонував щороку відзначати його де­монстраціями із соці­альними вимогами.

Тож святкувати маємо повне право. А тим, кому це не до вподоби, корисно дізнатися: ще стародавні греки у цей день чепурили смужками вовни священну сосну Аттіса (це чоловік матері­землі – Кібели) на честь його воскресіння. Сосну з відрубаними гіл­ками урочисто несли до храму, а під час урочистого проходження всі танцювали навколо де­рева. Пізніше, у північних на­родів, перше травня стало днем Травневої королеви та Зеленого Чо­ловічка. У середні віки звичай перейняли німці, і він існує дотепер.

Обов’язковим у цей день вважається прикрашання будинку та саду молодими паростками, квітами. Що, за прадавнім повір’ям, повинно забезпечити успіх, здоров’я, багатий урожай. Вночі запа­лювали багаття, навколо яких водили хороводи, влашто­вували танці, стрибки через багаття. Обирали трав­невого короля та королеву.

Травневе дерево пер­со­ні­фікує життя, цвітіння, вес­ня­ну родючість, здоров’я, символізує світову вісь, навколо якої обертається Всесвіт. Його прикрашали сімома стрічечками – за числом кольорів веселки.

А сам місяць названий на честь давньоримської богині Майї.

До слова, у деяких краї­нах 1 Травня, як і рані­ше, державне свято. У Південно­Африканській Республіці, наприклад, День солідарності провадиться під патронатом влади. Проф­спілки організують ви­ставки виробів народної творчості, розпродаж товарів за зни­женими цінами, вистави музичних колективів.

А на італійській Сицилії в першотравневі дні усі – від малого до дорослого – збирають лугові ромашки, які, за місцевим повір’ям, приносять щастя. І в Іспанії 1 Травня також вважається Святом усіх квітів.

Навіть у старій добро­по­рядній та консер­вативній Англії цей день – вихідний. Завдяки лейбористській партії. Перебуваючи при владі, вона оголосила у 1977 році 1 Травня державним святом, викликавши тим самим шок у консерваторів. Натомість прагматичні американці, як і багато європейців, 1 трав­ня працюють. Можливо, по­боюючись чергової фінан­­со­во­економічної кризи?

Для нас же починається велике потрійне слов’янське свято, «Красна гірка»: 30 квітня – день Проводів, тобто пам’яті роду, 1 травня – Живинний день і 2 травня – День сходів. Святкуйте, кому, що до впо­доби!

Любов Мельничук

Дотепер на серці тепло

Багато часу минуло з моєї першої першотравневої, та й усіх наступних демонстрацій, а на серці дотепер тепло від спогадів. Тепер, з висоти прожитих років, чітко розумієш, наскільки високим був тоді дух патріотизму. Гордість, радість буквально переповнювали все наше єство. Довгі колони, прикрашені кулями, квітами, театралізовані композиції на кузовах машин, що повільно рухалися, гучні вітання із трибун, на яких стояли шановані люди району, – та хіба таке забудеш?!

Мир, праця, травень – дуже значимі для нас були ці три слова. 1 Травня справді було великим та світлим святом для мільйонів роботящих людей. До нього готувалися із задоволенням. Вражала сама побудо­ва колони. Прапорів – мо­ре! Попере­ду парад духових оркест­рів – з Арциза, Виноградівки, Кам’янсь­кого, Плоцька, Пав­лівки, Новоіванівки, Задунаївки, Делен. За ними йшли най­шано­ваніші люди – вете­рани Великої Вітчизняної війни. Після них – школярі, а завершували святкову процесію – трудові колективи. Усмішки, сміх, гучне «ура!», музика…

Настрій всенародної радості не полишав нас і після демонстрації – на маївках. В Арцизі одним з місць їх проведення був чудовий за тих часів парк імені 40­річчя Жовтня. Приходили сюди родинами, із друзями, цілими колективами. Обов’язково з гармошкою або баяном. Розсідалися на м’якій густій шовковистій траві. Співали, танцювали, жартували. І – ні тобі бійок, ні п’яних розбирань. Було весело і дуже добре на душі. Від того, що ми разом, що спокійні за завтрашній день, що наші діти навчаються у вузах, а безробіття нікому не загрожує. Та в нас і в лексиконі цього слова не було…

Сьогодні все в минулому. Але моє покоління, як і раніше, день 1 Травня вважає святом Миру, Праці, Днем міжнародної солідарності. Тому що знають – немає нічого ціннішого за мир, дружбу та радість спілкування. Бажаю всім ветеранам зберегти у собі це почуття ліктя і прищеплювати його підростаючому поколінню.

Олена Шварцман, президент асоціації жіночих організацій Арцизького району