Віхи минувшини

 У 1809 р., перебуваючи у складі Російської імперії, Татарбунари здобувають статус містечка. Розвиваються хліборобство і тваринництво, відкрито кар’єри, каменярні, працюють 20 водних і вітряних млинів, майстерні з виготовлення бочок, свічок, цегельний, шкіряний заводи.

 17 грудня 1821 р. під час поїздки Бессарабією у Татарбунарах зупинявся російський поет О.С. Пушкін.

 15 – 17 вересня 1924 р. – район охоплений повстан­ням проти румунських окупантів. На захист повстанців виступили відомі письменники і громадські діячі Ромен Ролан, Анрі Барбюс, Бернард Шоу, Теодор Драйзер.

 24 серпня 1944 р. у результаті Яссько­Киши­нівської операції район був визволений від німецько­румунських окупантів.

 Серпень 1946 р. – створено колгосп ім. Татар­бунарського повстання. У 1956 р. його очолив Василь Захарович Тур – яскрава особистість, талановитий організатор, Герой Соціалістичної Праці. При ньому колгосп став передовим господарством республіки.

 Лютий 1954 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Татарбунарський район увійшов до складу Одеської області.

 1978 р. – селище Татарбунари набуло статусу міста.

День сьогоднішній: координати перетворень

- Реконструйовано очисні споруди у Татарбунарах.

- Провадиться реконструкція з розширенням водогінних мереж у селах Струмок, Спаське, Баштанівка, Дмитрівка.

- Капітально ремонтуються у райцентрі системи водопостачання і водовідведення.

- Уведено в експлуатацію двоповерховий будинок районного центру зайнятості.

- Проведено капітальний ремонт дахів і систем опалення на 38 об’єктах освіти, медицини, культури.

- У школі села Дмитрівки побудовано сучасний спортивний комплекс.

- У дитячих дошкільних закладах м. Татарбунари, сіл Білолісся, Струмок, Тузли, Приморському відкрито додаткові групи.

- У районі відкрито і функціонує стаціонарне відділення Будинку милосердя.

- Провадиться капітальний ремонт інфекційного відділення центральної районної лікарні.

- Шість шкіл району забезпечені автобусами.

- Виготовлено проектно­кошторисну документацію на капітальний ремонт Будинку культури с. Дмитрівки, дитячого садка м. Татарбунари, виготовляється документація на реконструкцію стадіону у районному центрі.

- Відкрито мережу сучасних торговельних об’єктів щодо реалізації населенню продуктів харчування, меблів і побутової техніки.

- Розширилася на 900 гектарів площа під насадженнями перспективних сортів винограду.

- Впроваджується інвестиційний проект «Будівництво Татарбунарської вітрової електростанції». Визначено земельні ділянки, установлено устаткування щодо вимірювання вітрового навантаження.

Ровесник області

Один раз вибравши…

Пам’ятник учасникам Татарбунарського повстання, встановлений на честь його 50­ї річниці, тобто 1974 року, на місці братської могили загиблих у нерівній сутичці з румунськими окупантами, є своєрідною візитною карткою районного центру. Але це не перший пам’ятник повстанцям. І сьогодні в нашому місті живе один з авторів монумента, спорудженого ще 1958 року, – Михайло Васильович Конопльов, художник, учитель малювання, нині пенсіонер.

Складним візерунком випліталася доля цієї людини, але всі життєві шляхи вели в наш край. Може, не випадково він і Одеська область – ровесники. 1949 року вступив до художнього училища ім. М.Б. Грекова, витримавши конкурс 12 чоловік на місце. Потім була сувора п’ятирічна служба на військовому есмінці, а по ній – знову навчання у «Грековці».

Якось улітку, наприкінці 50­х, цікавлячись Татар­бунарським повстанням і долею його учасника Феоктиста Васильовича Короткого, завітав до села Нерушай, одного із центрів селянських заворушень 1924 року. Розговорився з головою місцевого колгоспу. Той, довідавшись, що Михайло – студент художнього училища, запропонував розробити ескіз і спорудити в селі пам’ятник воїнам, що загинули в роки Великої Вітчизняної війни.

Робота тривала понад чотири місяці, і 16 вересня 1958 року у сквері, де поховано розстріляних і замордованих повстанців, відбулося урочисте відкриття.

Закінчивши художнє училище, Михайло Васильович Конопльов одержав запрошення на роботу до Київського порцелянового заводу. Але вибрав Татарбунари. Тут працював учителем малювання. Заочно закінчив Одеський педагогічний інститут. Очолював метод об’єднання вчителів.

Михайло Васильович разом із дружиною Марією Павлівною виховали дочку, яка услід за батьком стала педагогом.

Інвестицій стало більше

38 млн грн склав загальний обсяг інвестицій в усіх галузях економіки району у 2011 році. Основні їхні джерела – кошти суб’єктів господарювання, населення. Кошти держбюджету становлять 1,9 млн грн, обласного бюджету – 4 млн грн, районного – 2 млн грн.

На кошти державного бюджету посаджени виноградники та капітально відремонтовані водорозвідні мережі та споруди у Татарбунарах. За рахунок коштів обласного бюджету були проведені реконструкція з розширенням водогінних мереж у селах Баштанівці, Струмку, а також капітальний ремонт КНС­1 та КНС­2 і напірних колекторів у ра­йонному центрі. Завдяки коштам районного бюджету капітально відремонтовано будинок молодших класів Татарбунарського НВК «Школа­гімназія», його покрівля. У Дмитрівській школі капітально відремонтована система опалення, котельня центрального корпусу центральної районної лікарні, дах районного музею та Будинку культури в Білоліссі. Якісно виконано й багато інших робіт.

Тут дітям добре

Дитячий садок «Колосок» у Татарбунарах дуже популярний. У будинку затишно та сонячно навіть у похмурі дні – така тут тепла атмосфера.

Ще недавно, до відкриття двох додаткових груп, «Колосок» відвідувало 137 дітей. Тепер їх на 50 більше. Капітальний ремонт даху будинку, у якому тепер і розмістилися ці дві групи, не випадково називають народним будівництвом. Новий міський голова Віктор Швець, діяльний депутатський корпус міської ради зуміли залучити до нього всіх небайдужих людей. Зібрали 350 тис. грн.

Справжнім святом для малят став перший день їхнього щасливого перебування у цій чудовій дошкільній установі. Спокійні й батьки. Харчування повноцінне, щоденні фізкультурні заняття в просторій, з настінними дзеркалами залі. Завідувачка дитячого садка Жанна Сурдул, 16 вихователів – цілий колектив із 46 чоловік роблять усе, щоб дітям тут було добре.

Копітка праця та віра у свої сили

Це дивовижний унікальний чоловік. Він і різьбяр по дереву, і по металу, оргсклу, художник, фотограф, письменник, дресирувальник, ілюзіоніст. Та ж ще й будівельник, тесля, столяр, токар, зварник, електрик. Будинок у Татарбунарах спорудив – очей не відвести.

Борис Максимович Байлук видав книжку «Мир моего творчества». Ось Борис у ролі мандрівного бандуриста на зйомках фільму «Дорогою ціною» за творами М. Коцюбинського. Ось він з фотоапаратом у руках, що став його постійним супутником. Поруч знімок – Борис із німецькою вівчаркою Джоєм. На конкурсі вони дійшли до першого місця і одержали золоту медаль.

Але все ж таки головне для Бориса Максимовича – мистецтво різьблення по дереву. Усі різновиди плоского, об’ємного, рельєфного різьблення вивчав самостійно, методом проб та помилок. А був ще й БАМівський незабутній час – спорудження залізниці. Борис і тут займався різьбленням по дереву, органічному склу, виробами з недорогоцінних металів. За матеріалом вирушав у тайгу зі своїм вірним другом Джоєм.

Роботами Байлука захоплювалися поціновувачі малих форм у Румунії, Болгарії, на районних, обласних та республіканських виставках. У 2008 році Борис Максимович став стипендіатом премії імені Ростислава Палецького.

У Татарбунарському історико­краєзнавчому музеї виставлені десятки подарованих Байлуком робіт, і кожна – витвір мистецтва.

Сьогодні Борис Максимович зайнятий завершенням дуже важливого для нього проекту – спорудженням великого макета – точної копії Свято­Успенського храму.

– Усе моє життя, – говорить Борис Мак­симович, – складається із днів та годин копіткої праці, із віри у свої сили, любові до мистецтва.

Акорди

«Арго»

Утретє в Татарбунарах відбувся міжнародний рок­фестиваль «Арго», організований за ініціативи громадської молодіжної організації музикантів, ком­позиторів і творчої молоді «Акорд», під керівництвом Тимофія Окорокова. Ми­нулого літа рок­фестиваль проходив на курорті Катранка під патронатом народного депутата України Віталія Барвіненка за сприяння відділу культури рай­держадміністрації, Лиманскої сільської ради, районного відділу освіти, райвідділу внутрішніх справ. Світлове та звукове устаткування надала київська студія «Престиж­концерт». У фестивалі рок­музики брали участь 13 рок­груп з нашої області, Сум, близького зарубіжжя – Росії та Білорусі.

Фестиваль проходить під гаслом «Молодь – за майбутнє без СНІДу, наркотиків та за чистоту навколишнього середовища».

На унікальності можна заробити

У січні 2010 року Указом Президента України на території Татарбунарського району створений Національний природний парк «Тузлівські лимани», що ввійшов до складу природно­заповідного фонду України. Але діяти він, по суті, почав через рік і 9 місяців – від дня призначення директором депутата районної ради, голови постійної комісії з питань законності, правопорядку та прав громадян Ігоря Вторенка. За короткий термін завдяки енергійному керівникові було вирішено кадрове питання, сформовано охорону та створено науково­технічну раду. Здебільшого її членами стали доктори та кандидати наук, професори Одеського національного університету ім. Мечникова. Вже на першому засіданні ради, до якої триває підготовка, будуть розглянуті актуальні питання, наприклад, заяви від підприємств, що вирішили зайнятися промисловим викошуванням очерету та виловом риби.

Власне, науковий відділ – головний. Це на ньому тримається наукова та охоронна робота. Сюди біофак університету­куратора «Тузлівських лиманів» буде направляти своїх студентів для проходження практики.

Загальна площа – близько 28 тис. га земель державної власності, зокрема – майже 317 га піщаної коси. Унікальні за своїм складом грязі. Ігор, який виріс на березі Чорного моря в селі Рибальському, захоплений ідеєю побудувати тут санаторій. І вже інститут медичної реабілітації узяв за його звертанням зразки грязей на аналіз. Покладає надії Вторенко і на Міжнародну виставку в Києві. Це буде відмінна реклама «Тузлівським лиманам».

– У Європі 10 відсотків території зарезер­вовано під природні парки, – говорить Ігор Вторенко. – І ми повинні прагнути до такого рівня.

Таїсія Баранова,власкор «Одеських вістей»