Впродовж чотирьох років, відколи кабінет історії НВК «ЗОШ І – ІІІ ступенів-гімназія» смт Любашівка перетворено на справжній краєзнавчий музей, з його цікавими та оригінальними експонатами охоче знайомляться діти та педагоги. Напередодні Дня Великої Перемоги над фашизмом тут пройшли уроки пам’яті «Реквієм», а члени історикокраєзнавчого гуртка «Джерельце» заступили на Вахту Пам’яті та проводять для молодших школярів цікаві екскурсії.
– Донести до учнів знання про рідний край, про героїчні та трудові подвиги нашого народу і прищепити їм любов до отчого дому – головне завдання нашого шкільного музею, – розповідає його засновник, вчитель історії та суспільствознавства, відмінник освіти України Валерій Миколайович Бондаренко. – Численні історичні документи, предмети повсякденного вжитку розкривають кожному допитливому відвідувачеві дорогу до таємниць минулого. Чільне місце відведено під експозиції, що відтворюють героїчні сторінки історії Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років, боротьбу наших земляків на фронтах і в тилу ворога. Загалом музейна робота направлена на виховання патріотичних почуттів у гімназистів. Задля цього проводимо уроки мужності, зустрічі з ветеранами, а також районні семінари для вчителів історії. Крім того, члени гуртка «Джерельце» вивчають історію і традиції рідного краю, займаються пошуковою роботою, а свої дослідження з успіхом представляють на різноманітних історикокраєзнавчих конкурсах...
Цікаву розмову з педагогомкраєзнавцем перериває невеличка група шестикласників, які завітали до музейної зали. Їх люб’язно зустрічає одинадцятикласниця Юлія Вітренко. Свою розповідь дівчина (до речі, донька воїнаінтернаціоналіста) розпочала зі стенду «Наші земляки в роки війни», де розміщено фотографії фронтовиків. Перейшовши до вітрини «Дивлюся на пожовклі листи», Юля продемонструвала кілька фронтових листівтрикутників. В одному з них, датованому 24 липня 1944 року, солдат Григорій Іванович Чернецький передає червонармійське вітання своїй сестрі Надії і запитує, де вона є. Військовою цензурою тоді не дозволялося розповідати про фронтові будні. Тож воїнвизволитель переказує їй вісті з дому: «Валя перейшла у 6й клас, а зараз школу розпустили на уборку хліба. Усі живі і здорові, ходять на роботу. Деяких дівчат забрали на роботу у Кривий Ріг... Желаю тобі много літ прожити на білому світі, щоб дав Бог по окончанії війни з німецькими загарбниками вернутися щасливо додому і провести свої майбутні роки якнайкраще».
З цікавістю знайомляться школярі з партизанським рухом, адже багато жителів району воювали з ворогом у знаменитому загоні «Буревісник», що базувався у савранських лісах. Це підтверджують документи і речі тих часів. Залишилися свідчення і про окупаційний час, знищення мирного населення. Останні матеріали, що яскраво відтворюють цей період війни, – це спогади, зібрані школярами за темою «Моя родина в роки Великої Вітчизняної війни».
– Ми, діти, гралися на подвір’ї. Аж ось над нашими головами з’явилися літаки з чорними хрестами і почали стріляти з кулеметів. Ми злякалися і сховалися в сараї, – записала спогади своєї бабусі Валентини Опанасівни Шевченко учениця Вікторія Вітвіцька. – В окупацію був голод, проте корова, яку не забрали румуни, і кури годували сім’ю. Їли буряки та макуху, з якої мати робила затірку. З великою радістю ми зустріли навесні 1944 року визволення Любашівки від ненависного ворога. А потім від малого до старого на корівчинах орали землю, відроджуючи з попелу колгоспне виробництво...
Захоплення у дітей викликали залишки зброї, осколки снарядів, патрони. На відміну від інших музеїв, тут деякі експонати можна брати в руки. Відразу цим скористалися Настя Кравченко і Микола Рубанський. Діти розповіли, що нещодавно переглядали фільми про війну і захотіли відчути себе справжніми воїнамивизволителями...
Зберігається у музеї й точна копія Прапора Перемоги, який встановили на побореному рейхстазі радянські бійці. Його подарувала музею колишня голова районної організації ветеранів, журналістка Валентина Йосипівна Циганок.
