Доповнюючи образ полководця
Ізмаїльський історичний музей О.В. Суворова – один з небагатьох суворовських музеїв, що діють на території країн колишнього Радянського Союзу, і єдиний – військової історії в Одеській області.
Уперше питання про його створення ставилося ще в далекому 1916 році. Однак заснований він був тільки 7 листопада 1947 року і восени відзначить своє 65річчя. Спочатку експозиції були виставлені в нинішньому Будинку вчителя по вул. 28 червня. З 1956 року музей працює в одному з найкрасивіших приміщень у самому центрі міста – колишньому купецькому особняку міського голови (1909 – 1911 рр.) Івана Іоахимовича Аврамова. Ця будівля, безсумнівно, дуже яскрава пам’ятка історії та архітектури кінця XIX століття.
Історичний музей О.В. Суворова завжди відзначався добрими фондами (а це основа будьякої подібної установи), створити які допомагали різні музейні установи і архівіви, зокрема і столичні.
4 жовтня 2009 року після тривалої капітальної реставрації музей О.В. Суворова відновив свою роботу. Автором проекту художнього оформлення музейної експозиції виступив народний художник України Анатолій Гайдамака. Її основу складають колекції обмундирування і спорядження російської, австрійської, французької армій; холодної та вогнепальної зброї, прапори російської й турецької армій XVIIXVIII століть, колекції турецьких монет, картини бойовиськ французького художника XVII століття Жака Куртуа, а також майстрів військової студії ім. М. Грекова (Москва), рідкісні книжки.
Директор Л. Гончаренко зауважила, що особливістю музею О.В. Суворова є поєднання історії та сучасності, раритетних експонатів XVIIXVIII ст.ст. і технічних нововведень XXXXI ст.ст., що дозволяє цілком зануритися в атмосферу західноєвропейської історії війн другої половини XVIII століття.
Оновлена експозиція присвячена життю й діяльності видатного полководця Олександра Васильовича Суворова: дитинству і юності майбутнього генералісимуса, його участі в Семирічній війні (1756 – 1763 рр.), російськотурецьких війнах останньої чверті XVIII століття, італійському і швейцарському походах 1799 р. Тут, крім традиційних експонатів, використані тексти листів О.В. Суворова. Саме вони доповнюють образ полководця, чиє серце не зачерствіло від жахів війни. Є тут матеріали, присвячені особистому життю полководця, долі його дітей.
Окремий блок матеріалів присвячений Чорноморському козачому війську, його ролі у штурмі фортеці Ізмаїл 1790 р. Видатній військовій операції присвячена і діорама «Штурм фортеці Ізмаїл російськими військами та українськими козаками під командуванням О.В. Суворова 11 (22) грудня 1790 р.), яка є відділом Ізмаїльського історичного музею О.В. Суворова. До речі, діорама була відкрита 9 травня 1973 р. у єдиному будинку, що зберігся з тих днів до наших – малій ханській мечеті XVI століття – зразку середньовічного мусульманського зодчества. Автори діорами – народні художники Росії та Московської військової студії ім. М. Грекова – Євген Іванович Данилевський і Веніамін Михайлович Сибірський. На полотні розміром 8х20 метрів майстри зобразили вирішальну мить бою. Серед представлених предметів є і гравюри на суворовську тематику видатного українського поета і художника Т. Г. Шевченка. Можна побачити в музейній залі і експозицію, присвячену колишньому господареві особняка, градоначальникові Ізмаїла Івану Аврамову.
Завершальний розділ експозиції музею присвячений пам’яті легендарного полководця в Україні та світі. Історія Ізмаїла овіяна його славою і, безумовно, уже упродовж двох століть ім'я О. Суворова нерозривно пов'язане з життям міста.
Експозиції історичного музею О.В. Суворова досить популярні. При населенні Ізмаїла у 74 тис. жителів 2011 року його відвідали 21800 чоловік ( з них 2 тисячі – іноземні туристи). Мабуть, без перебільшення можна стверджувати, що історичний музей О.В. Суворова – це обличчя міста. Тут трудяться 34 працівники. Багато сил та енергії музейній справі віддають директорка Лариса Гончаренко, провідний науковий працівник Ольга Панкова, наукові співробітники Ганна Васильєва, Тетяна Іванова, хранителька фонду Тетяна Гричиненко, інші.
Олег КОЛЄВ,власкор «Одеських вістей»
Що там, у скарбничці краю?
Котовський краєзнавчий музей функціонує півстоліття. Не кожен музей області може похвалитися таким стажем.
В організації музею взяли активну участь жителі міста. Першим директором музею став Дмитро Ілліч Кравецький. Була створена рада музею. Всі члени ради брали участь в оформлені та знайомили відвідувачів з експозиціями. Нині очолює музей Олена Василівна Кобилюк.
Матеріали музею розповідають про життєвий та бойовий шлях легендарного полководця Григорія Котовського, про боротьбу проти іноземних інтервентів, про історію міста Котовська, його господарський та культурний розвиток, творчість земляків. Заклад користується великою популярністю у жителів та гостей району, тут експонуються численні виставки, експозиції різної тематики.
У планах – оформлення нової експозиції символіки на сучасному матеріалі, фотопанорами міста, досягнень сучасників, короткої історичної довідки, планується ввести нову експозицію «Зразки продукції підприємств міста».
Любовь ДМИТРІЄВА,Котовський район
Вечірка «прикольних» бабусь
З 2005 року Одеський муніципальний музей особистих колекцій імені О.В. Блещунова бере участь у всеєвропейській акції «Ніч музеїв», яка перетворилася на своєрідну цікавинку цього свята.
– Пізно ввечері 19 травня Будинок Блещунова зазнає перетворення. Нашим гостям ми представимо свій артпроект «Моя молода бабуся», – розповідає директорка музею Світлана Остапова. – Онуки й онучки можуть згадати про своїх улюблених бабусь, про те, якими вони були у роки своєї молодості, чим захоплювалися, який вигляд мали. У нас зібрані історії життя, фотографії, а також речі найнезвичайніших бабусь. Це бабусі епохи модерну, бабусі довоєнного періоду, а також бабусі стиляги й хіпі.
За словами працівників музею, ідея «бабусь» виникла ще рік тому, а підготовка нового артпроекту почалася у березні. Усі охочі мали можливість написати есе про свою бабусю або розповісти цікаву історію, почуту від неї ще в дитинстві, поділитися її мудрими порадами, надати музею якісь речі або аксесуари з «бабусиної скриньки».
Крім того, відвідувачі зможуть на якийсь час повернутися у дитинство завдяки новій експозиції – колекції ретроіграшок. А ще – потанцювати під музику ретро, що звучить із вінілових платівок, взяти урок аргентинського танго, сфотографуватися в ретроательє, подивитися кадри хроніки в музейному «Літньому кінотеатрі».
Вікторія ЄРЬОМЕНКО,«Одеські вісті»
