Серйозно, по-дорослому
«Молодь за майбутнє» народилася в Котовську у 2007 році і одразу заявила про себе як про дієву організацію зі своїм Молодіжним парламентом. Очолює його викладач Котовського ліцею Юрій Бондар.
Основні напрями діяльності він окреслює так: спонукання молоді до участі в соціальноекономічних та культурних перетвореннях, повноцінне застосування молодіжної ініціативи, співпраця з місцевою владою, залучення молоді до управлінської діяльності та служби в органах місцевого самоврядування, підготовка та виховання кадрів нової генерації.
А ще Юрій Бондар розповів, що їхній парламент складається з двох палат. В одній працюють представники зареєстрованих громадських організацій міста, підприємств і установ, а в другій (учнівського самоврядування) – молодь із міських загальноосвітніх шкіл. Члени Молодіжного парламенту поділені на постійні комісії – соціальну, культурномасову та інформаційну. Як бачите, все серйозно, подорослому.
Насамперед молоді люди прагнуть долучитися до всіх державницьких заходів, суспільно вагомих подій. І це вдається. Більше того, власним прикладом вони позитивно впливають на ситуацію в усіх сферах життя. Соціальна комісія провадить благодійні акції зі збирання речей для дітей із малозабезпечених сімей та сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. До новорічних свят збирають грошову допомогу дітямінвалідам, закуповують іграшки та ласощі.
А вуличні акції «Молодь проти наркоманії», «Профілактика захворювання на туберкульоз», «Проти паління» відіграють як просвітницьку, так і профілактичну роль. Підлітки та молодь беруть активну участь в анкетуванні, читають буклети, і більшість із них поповнює лави тих, хто на боці здорового способу життя.
Члени Молодіжного парламенту взяли активну участь у міській благодійній акції «Такі, як усі». Зібрані кошти направлено на придбання матеріалів для літньої альтанки для дітейінвалідів.
Багато уваги приділяється тематичним вечорам відпочинку, святковим заходам, спортивним змаганням, молодіжним дискотекам, конкурсним програмам, розвагам.
Пріоритетні позиції посідає профорієнтація молоді. Провадяться пізнавальні екскурсії. Нещодавно молоді люди побували в пожежній та військовій частинах, ознайомилися з тамтешніми буднями.
В межах екологічної акції «Молодь Котовська за чисте місто», яка стартувала навесні цього року, було подано допомогу в упорядкуванні території, прилеглої до центру соціальнопсихологічної реабілітації та колишнього клубу залізничників. Найближчим часом планується масштабна екологічна акція щодо впорядкування та відновлення зони відпочинку в парку «Молодіжний» біля міської лікарні.
А загальноміський конкурс «Патріот» не тільки спонукає до вивчення історії рідного краю, а й виховує патріотичні почуття в молодому поколінні.
Член Молодіжного парламенту Ольга Чорна організувала творчопошукову роботу з дослідження підземного монастиря «Райський сад».
Є у парламенту свій інформаційний вісник – «Молодіжна хвиля», який випускається в одному з міських періодичних видань.
Членів парламенту постійно запрошують на сесії міської ради, засідання виконавчого комітету та постійних депутатських комісій. Так у тісній співпраці молодь здобуває неоцінений досвід роботи. Знаходить час для зустрічі з молодіжними парламентарями й міський голова Анатолій Іванов.
– Аякже, – усміхається Анатолій Павлович, – тепер міськрада працює під їхнім пильним оком. Тут, як у найкращих парламентах світу, депутати, постійні комісії, дві палати. Спробуй недороби щось із того, що стосується молоді. Вмить поправлять і покритикують. Та водночас і їх привчаємо відповідально ставитися до справи. Бо час готувати молоду надійну зміну. Кадри – справа серйозна.
Любов КУЗЬМЕНКО,власкор «Одеських вістей»
Опали пелюстки півоній…
Доки є молодість і краса
Настя працює продавцем у крамниці і на свою зарплату не може дозволити собі усе, що душі завгодно. А саме зараз їй дуже хочеться купити літнє плаття, ціна якого еквівалентна двом окладам.
– Що ж робити? Він вже й заміж кличе. І сережки, які мені сподобалися, обіцяв купити. Півтори тисячі гривень, між іншим, коштують. Але ж кохаю я Рустама. А його депортували до Грузії, і тепер невідомо, коли він повернеться.
На пропозицію облишити некоханого Олександра, дівчина округлила очі й вигукнула:
– А жити на що? Моєї зарплати ледве вистачає на оренду кімнати та їжу. А як же дискотеки, ресторани? Що, я у двадцять років вдома буду сидіти?! Ні. Потрібно досхочу нагулятися, доки є молодість і краса.
Слухаючи Настю, згадую розповідь моєї мами про першу закоханість.
– Юнак приніс на побачення величезний букет рожевих півоній. Увесь гуртожиток вибіг на вулицю, щоб подивитися на нас. – Коли пелюстки опали, я зібрала їх у коробочку і ще довго зберігала. Після того побачення вже нікого поруч не могла уявити. І заміж подумки за нього вийшла, і дітей йому народила, і онуків разом няньчила.
Та закоханість так і залишилася світлим спогадом. Розійшлися шляхи молодих людей. Але як разюче відрізняється мислення сучасних дівчат.
Головне, щоб людиною
був доброю
Ще одне порівняння підвернулося мені в роботі над іншим матеріалом, який не має прямого стосунку до даної теми. У газеті «Молода гвардія» за 1934 рік журналістка порівнювала моральні підвалини радянських дівчат та польських панянок. На запитання: яким повинен бути ідеальний чоловік, Агнешка П. відповіла: «Мій майбутній чоловік повинен багато заробляти, щоб забезпечувати всю родину. Адже я не буду працювати. Він у жодному разі, не повинен обмежувати мою свободу…» Відповідь її співвітчизниці Ольги К. мало чим відрізняється: «Мрію про гарну машину. Я гадаю, мій обранець придбає мені автомобіль. Чоловік повинен бути розумним, гарним та заможним».
А ось як відповіли радянські дівчата. Марія Л.: «Моя мрія – це міцна комсомольська родина». Тетяна М.: «Ідеальний чоловік – роботящий та непитущий, який працює на заводі на благо партії, країни, людства». Зінаїда Ш.: «Якщо людина гарна, добра, працьовита, любить свою дружину й дітей – то й родина буде ідеальною».
Відкиньте спірну ідеологію. І давайте разом подумаємо, поміркуємо.
Хто пам'ятає далекі часи перебудови, погодиться з тим, що не було раніше такої тотальної гонитви за розкішшю (а іноді просто видимістю гарного життя). Люди жили досить скромно, але були рівні між собою. Ніхто не прагнув обдурити, перехитрити, заарканити, захомутати нареченого більш заможного.
Чому так відбувається? Звідки береться це бажання в дівчат (не всіх, прошу зауважити) шиканути подарованою дорогою прикрасою, а іноді й самим чоловіком?
Знають дорослі і …діти?
Відповідь прийшла до мене зненацька. Прийшла на святковому ранку в одному з дитячих садків. Начебто усе гарно було, але… Текст дитячої пісні «Тато може» «небагато», як висловилася музичний керівник, переробили. У результаті під акомпанемент піаніно юні леді дружно співали:
«Папа может, мама может
Быть помягче, быть построже.
Крепче доченьку любить,
А дружок – колечко подарить».
У другому куплеті «дружок», як шляхетний джентльмен, повинен був подарувати гарну сукню, а в третьому – вже витратитися на «мерседес».
Знайома ситуація?
Інший випадок. На дитячому майданчику хлопчик підійшов до сусідської дівчинки і подав аркушик з намальованим гарним метеликом. Не встигли довкола благоговійно ойкнути, як п'ятирічна панянка зім'яла малюнок зі словами:
– Мені не подобаються метелики. Я хочу браслет «ПопПіксі» з «Антошки». Він світиться в темряві. Мені Пашка із другого поверху на день народження подарує.
Ось Настя, так би мовити, у мініатюрі. Тільки чи її потрібно звинувачувати в тому, що у свої двадцять років вона думає лише про те, що їй усе куплять?!
Хтось любить «за каблучку»
Нитка загальнолюдських цінностей чи то спеціально зрізана, чи то ненавмисно порвана (а ми знаємо, де рветься…) на самому початковому етапі виховання дітей, становлення особистості.
Це страшно.
Дуже страшно.
Тому що той хлопчик ніколи більше не намалює метелика, щоб подарувати дівчинці. Можливо, нікому не піднесе величезний букет рожевих півоній, тому що буде вважати, що нікому ними захоплюватися. Нікому прийняти його почуття. Тому що й вони тепер мають ціну. Хтось любить «за каблучку», хтось «за «мерседес».
Але як же, як же довести сучасним міс, що іноді оберемок простих квітів говорить про щиріші почуття, ніж дорогі сережки, каблучки та автомобілі?
Христина Вієр,«Одеські вісті»
Ніби путівка в життя
– Ми пишаємося тим, що в нашому альбомі з'явиться сторінка «Випуск2012», – такими словами директор Одеського технічного коледжу Анатолій Володимирович Коваленко вітав своїх вихованців зі здобуттям професії.
Цього року коледж випустив півтисячі бакалаврів і молодших фахівців за спеціальностями: комп'ютерні системи, холодильні машини, виробництво хлібокондитерських виробів, економіка, швейне та взуттєве виробництво, моделювання й товарознавство.
Хтось із учорашніх студентів продовжить навчання задля здобуття вищого кваліфікаційного ступеня, комусь належить працевлаштовуватися. Але всіх об’єднує одне – цілком позитивний погляд на майбутнє.
– Сьогоднішній світ дуже швидко розвивається, і якщо людина зупинилася, їй потім важко надолужити вгаяне. Тому – розвиватися й розвиватися! Бути компетентним у тому, що сьогодні робиш! Життя тільки починається, – напучував А.В. Коваленко молодих людей, які гордо, мов путівку в життя, тримали в руках дипломи.
Пишатися є чим і їм, і педагогам: у ці роки вони й навчалися добре, і розкривали весь свій творчий потенціал. Пісні, танці, жарти на випускному вечорі теж стали своєрідним підсумком спільної праці.
Артем ЄВГЕНЬЄВ
