Тамара Остапок, лікаркардіолог:
– Основним Законом держави залишається Конституція, як втілення прав людини на справедливість, свободу та добробут. В нашій Конституції задекларовано право кожного громадянина України на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49). В Конституції зазначено, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. І головне – у державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безкоштовно. Хіба це не прекрасно, хіба це не задля здоров’я людини? Гадаю, таке формулювання і втілення його у життя не на папері, а на ділі задовольняє кожного українця. Тож я б до Конституції не вносила змін, а змусила б кожного звіряти свою діяльність за нею. Я вважаю, що Основний Закон довершений.
Сергій Олійник, художній керівник:
– За чинною Конституцією України до культурних прав і свобод належить, зокрема, і право на використання здобутків культури та мистецтва. На жаль, фінансовоекономічні проблеми не дають можливості фінансувати сферу культури в повному обсязі, так, як це передбачено чинним законодавством України. Внаслідок цього в Україні створюються інші механізми матеріального забезпечення культури: доброчинні фонди, культурні товариства, об’єднання митців, меценати. Але це не може замінити повноцінного державного фінансування. За таких умов йде комерціалізація культури, створюються низькопробні, але прибуткові проекти. Ці далеко не найкращі зразки витісняють національну культуру з активного вжитку, особливо в молодіжному середовищі. Гадаю, вже давно настала пора перечитати Основний Закон нашої держави і жити за ним. Адже в ньому продумана кожна стаття, за якою видно піклування про людину, її розвиток у гармонії з суспільними інтересами.
Тетяна Концебовська, с. Троїцьке Любашівського району:
– Вважаю, що Конституцію потрібно доповнити новим розділом про відповідальність посадових осіб за недотримання Основного Закону. Це дуже важливо при виконанні державними інституціями своїх конституційних зобов’язань, спрямованих на повне фінансування освіти та медицини. Коли приїздиш з хворою дитиною в обласну лікарню, то потрібно забути, що згідно з Конституцією медична допомога надається безоплатно. А якщо не вкладеш у медичну картку купюру з Шевченком, то оглядати дитя ніхто не буде.
Моєму найменшому хлопчикові потрібно робити операцію на очах, щоб виправити вроджену ваду зору, проте вона коштує
8 тисяч гривень. І ніхто мене не запитає, де взяти таку суму. Таким чином порушується ще один пункт Основного Закону, згідно з яким держава повинна створювати умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування.
На мою думку, потрібно також визначити гарантований перелік безоплатних медичних послуг у державних і комунальних закладах охорони здоров’я й підкріпити їх достатнім фінансуванням. І хтось повинен особисто відповідати перед Законом за порушення цього та інших пунктів нашої Конституції і не говорити, що в держави коштів немає, щоб лікувати наших дітей.
Наталія Датій, жителька селища Фрунзівки:
– Правознавці називають Конституцію України чи не найкращою в Європі. Біда лише в тому, що права громадянина, так гарно прописані в цьому документі, в реальному житті частогусто порушуються.
Взяти хоча б право кожної людини на здобуття безкоштовної освіти (регламентується статтею 53 Конституції). Особисто я в цьому році закінчила вищий навчальний заклад, витративши при цьому немало батьківських коштів.
На щастя, мені поталанило влаштуватися на роботу за фахом у своєму рідному селищі. Але багато моїх друзів змушені «перебиватися» випадковими заробітками або працювати не за спеціальністю. Тому, як на мене, до Конституції необхідно внести зміни, які б гарантували випускникам працевлаштування.
