Сторінки біографії

У межах Аккерманської області район створено у 1940 році після мирного врегулювання питання про Бессарабію. Після входження території до складу Татарбунарського району у 1963 році остаточно відновлений у складі Одеської області 4 січня 1965 року. Землі площею 147,5 тисячі га, з яких 135,2 тисячі – сільгоспугіддя, сусідять з Тарутинським, Арцизьким, Татарбунар­ським, Білгород­Дністровським районами та Республікою Молдова.

Населення району сягає 45877 чоловік. З них близько 13 тисяч – жителі пенсійного віку. 46,8% багатонаціональної палітри становлять українці, 20,9% – болгари, 18,5% – росіяни, 12,2% – молдавани. Решта національних груп – 1,6% населення.

Адміністративне серце – райцентр Сарата, розташований за 140 км від Одеси. Тут живуть близько 4453 чоловік. Селище посідає перше місце за чисельністю населення серед 38 населених пунктів, територіально підлеглих одній селищній та 22 сільським радам.

Майже половина зайнятого населення – 45,6% – займається сільським господарством. У невиробничій сфері та інших галузях зайнято 52,5%. Менше ніж по одному відсотку трудиться у промисловості та будівництві. Провідне місце в економіці району належить сільгоспвиробництву, переважно зерновому, тваринницькому, м’ясо­молочному, а також виноградарському напрямам. Тут працює 20 великих сільгосппідприємств різних форм власності, є близько 150 фермерських господарств.

Промисловість представлена харчовими переробними підприємствами СВК «Дружба», «Сергіївка», «Саратський завод продовольчих товарів», 4 виноробними виробництвами та ін.

Збережена і розвивається мережа до­шкільних та шкільних навчальних закладів. У минулому навчальному році в районі функціонувало 26 дошкільних навчальних закладів і 5 дитсадків у складі навчально­виховних комплексів. В 30 школах ра­йону з урахуванням компактності проживання навчання проводиться українською, російською та молдавською мовами. До складу дитячої музичної школи в Сараті входять 4 філії у Плахтіївці, Новоселівці, Михайлівці, Зорі.

У районі функціонують центральна райлікарня з відділенням швидкої допомоги, 8 амбулаторій сімейної медицини та 20 ФАПів та ФП. У населених пунктах є 13 аптек різного профілю.

Мережа закладів культури налічує 18 сільських Будинків культури, 8 сільських клубів, один селищний Будинок культури та КП «Саратський районний Будинок культури». У районі 14 народних самодіяльних колективів. Відкрито 2 історико­краєзнавчі музеї. Діють 29 спортзалів, 2 тренажерні зали, 29 футбольних полів, 102 ігрових майданчики, 6 стадіонів.

Голова райдержадміністрації

Анатолій Коритний:

«Не полишилася без уваги жодна школа»

– Нам вдалося зберегти цілісність земельних і майнових паїв. Вони досить ефективно використовуються базовими сільгосппідприємствами з налагодженою сільгосппереробкою. Обро­бляються великі земельні масиви. Це дає змогу повною мірою використовувати наукові розробки та нову високопродуктивну техніку, якої в районі сконцентровано більше, ніж є потреба. Тому саратські аграрії з успіхом застосовують її на територіях сусідів.

У базових сільгосппідприємствах вдалося зберегти поголів’я худоби. Ми визначаємо тваринницьку галузь як стратегічну, таку, що гарантує зайнятість людей і їхні доходи. Пріоритетом намагаємося зробити виноградарство. Природні умови дозволяють щорічно закладати площі нових виноградників. Серед таких, що активно розвиваються, – винопереробні підприємства в Долинці й Розівці, які постійно провадять модернізацію виробництва. Саджанці заво­зимо з Італії та Франції. Також саджаємо сорти місцевої селекції.

За останній рік не полишилася без уваги жодна школа району. Ремонтів у закладах освіти вперше за останні роки проведено на суму понад 3 мільйони гривень.

Діють 8 амбулаторій загальної практики сімейної медицини, 10 фельдшерсько­акушерських пунктів і 10 фельдшерських пунктів. На порядку денному – ремонт поліклініки, оснащення ЦРЛ сучасним медобладнанням, новими автомобілями швидкої допомоги та реанімобілями, створення кущових пунктів швидкої допомоги в Кулевчі та Петропавлівці. У перспективі планується відкрити 3 пункти швидкої допомоги на базі Кулевчанської, Надеждинської та Миколаївсько­Новоросійської амбулаторій. У межах «Народного медогляду» організовано спеціальні бригади із профільних лікарів­фахівців.

Цього року районний і місцеві бюджети сформовано в межах «Народного бюджету». Це сприяє щонайраціональнішому використанню грошей, значно підвищує ефективність витрат.

За останній час освоєно близько 73 мільйонів гривень капітальних інвестицій за рахунок усіх джерел фінансування. У декількох селах активно розробляються інвестиційні проекти щодо альтернативних джерел енергії.

Належить приділити увагу будівництву очисних споруд у селищі, розчищенню русла річки Сарата в районі сіл Зоря та селища Сарата, продовженню робіт із водопостачання, капітальному ремонту під’їзної дороги до Старосілля та Міняйлівки, будівництву школи в Міняйлівці, дитсадка в Сергіївці.

Голова райради

Віктор Чемерис: «Багато чого вдається домогтися завдяки порозумінню»

– У нас особливий край. У Буд­жацькому степу віддавна селилися сміливі та сильні люди – представники різних народів. І зараз українців, росіян, молдаван, болгар, ромів та інших об’єднує любов до рідної землі, бажання трудитися на ній.

У складі райради 46 депутатів, працюють три фракції. Створені та функціонують Президія районної ради, шість постійних депутатських комісій. Є депутати, що працюють по декілька скликань. Їхні допомога й досвід – неоціненні. Багато чого вдається домогтися завдяки порозумінню між представниками різних політичних сил.

Нам вдалося захистити від рейдерського захоплення дитячий оздоровчий центр «Сонячний» і зберегти його в комунальній власності територіальної громади.

Впроваджено нову форму взаємодії з органами виконавчої влади та міс­цевого самоврядування. Щотижня провадиться «День місцевого самоврядування». У зустрічах беруть участь селищний і сільські голови, секретарі, землевпорядники й бухгалтери, керівники держустанов. Розглядаються поточні й довгострокові актуальні теми, проблемні питання.

У спільну власність територіальних громад прийняті всі без винятку амбулаторії, фельдшерсько­акушерські та фельдшерські пункти. По деяких сільрадах ухвалено передати п’ять дитячих садків у спільну власність територіальних громад із їхнім приєднанням до шкіл і наступним створенням освітньо­виховних комплексів.

«Народний бюджет» здобув у районі живий відгук. Це програма конкретних дій, спрямованих на поліпшення життя. Вона передбачає участь і підтримку громади в розв’язанні поставлених завдань, а не суто споживацьку позицію. Сьогодні ми замислюємося над формуванням бюджету майбутнього року й розуміємо, що тільки завдяки «Народному бюджету» можна поставити акцент на конкретних об’єктах. Для мене й моїх колег­депутатів епіграфом нашої ефективної роботи в наступному році стане гасло даного проекту: «Народ вирішив – влада зробила».

Бліц-опитування

За що я люблю свій рідний край?

Людмила Тимохіна, Сергіївський сільський голова:

– Люблю, тому що це – моя батьківщина! Живу я тут з перших днів життя. Моя Сергіївка заснована переселенцями з Орловської губернії, і цього року відзначає 185­ту річницю заснування. Рідний куточок залишала тільки для навчання. Своє чудове село любила завжди. Тому після закінчення педінституту навіть не розмірковувала, де розпочинати трудовий шлях. Волею долі мені запропонували працювати у Сергіївській сільраді. Там працюю уже понад чверть століття, а останні чотири роки – сільським головою. Намагаюся зробити все, щоб жити у селі стало краще. У нас є необхідні умови для нормального життя. Але як справжні патріоти, ми постійно рухаємося далі. Надаємо допомогу односільчанам, намагаємося облаштувати Будинок культури, дитсадок, упорядковуємо місця поховань, по всіх вулицях проводимо вуличне освітлення і водогін. Любить рідний край і моя донька. Після закінчення економічного факультету вона повернулася до рідного села і уже четвертий рік працює в СВК «Сергіївка».

Ольга Фабрикатор, заступник голови райради:

– Мій край – це моя доля. Усі мої роки пов’язані з рідним районом. Тут я народилася, пішла до дитсадка, навчалася у школі, а після закінчення медичного інституту двадцять два роки працювала лікарем у пологовому будинку. А що може бути радіснішим і дивовижнішим, аніж допомагати з’явитися на світ новим маленьким жителям рідного куточка моєї величезної країни? Я люблю свій рідний край за чарівну красу Буджацького степу. Тут щастя і спокій, тому що все для мене звичне і знайоме. У цих місцях дихається на повні груди, адже поруч постійно перебувають рідні, близькі, друзі, знайомі – добрі і чуйні люди. Останнім часом мені довелося працювати у структурі місцевого самоврядування. Коло роботи розширилося, багато чого доводиться опановувати заново. Але я щаслива, що своєю працею намагаюся змінювати на краще свій район, життя всіх тих, хто перебуває поруч зі мною.

Марія Саламаха, жителька села Плахтіївки:

– Хіба знайдеться людина, яка скаже, що не любить свій рідний край? У кожного з нас є мала батьківщина, заповітний куточок, звідки почалася його особиста історія. Чарівна природа мого рідного села ніби створена для того, щоб на її лоні народжувалися чудові, талановиті люди. Моя рідна Плахтіївка дала нашому та іншим районам області, і, мабуть, усій Україні, багато неабияких особистостей. Я дуже люблю своє гарне село, яке гарнішає, поліпшується з кожним роком. І пишаюся тим, що багато моїх односільчан стали шанованими людьми, змогли досягти певних висот, посісти державні посади. Я люблю свою рідну Україну за те, що вона не допускає до українського чорнозему іноземних інвесторів. Кожен з нас, хто гордо називає себе українцем, повинен пишатися, що живе у чудовій країні, яка скорила добродушністю і гостинністю безліч іноземних гостей на «Євро­2012».