– Дорога – хоч яйце коти, – так моя супутниця нахвалює Київську автомагістраль, що веде нас до Одеси. – От би до нашого Полянецького хоч наполовину таку. А то якісь кілька кілометрів до Саврані, а їдемо ніби 50. Яма на ямі. Повірте, ліпше пішки йти, аніж їхати…
І це справді так. Дороги загального користування в районі, до яких належить і згадана, м’яко кажучи, залишають бажати кращого. До села Полянецького з райцентру 9 кілометрів, а долати їх доводиться, ніби вони значно довші. До того ж пролягає цей шлях через ліс, отож об’їхати вирви та розмиті вщент ділянки неможливо.
Потерпають також жителі ряду сіл так званої залісної зони – Неділкового, Капустянки, Дубків, Білоусівки, Бакші та Йосипівки. Місцеві водії тут більше полюбляють взимку їздити: хоч і слизько, зате сніг так гарно «латає» дорогу. Ці шляхи давно потребують капітального ремонту, але тут і про ямковий ремонт мови не йде.
– Нам би хорошу дорогу, і ми не відчували б себе віддаленими від райцентру, – при розмові висловив своє побажання Капустянський сільський голова Сергій Рараговський.
З ним навесні їхали у справах до села. Щоправда, не їхали, а тряслись в авто. Тоді й розмов було тільки про горедорогу. Говорили й про таке: аби в районі були хороші шляхи, то зникла б проблема пасажирського транспорту. Знайшлися б місцеві перевізники, відкрили б приватні рейси. Нині ж у «залісні» села курсує рейсовий автобус лишень два рази на тиждень – у базарні дні. Навіть таксисти не вельми охоче приймають туди замовлення.
Дещо краще з напрямком Дубинове – Саврань та Саврань – Концеба – Байбузівка. Вони мають статус доріг територіального значення, і тут філія «Савранський райавтодор» частково здійснює ямковий ремонт. Але й ці шляхи вийшли з зими такими розбитими, що власники легковиків та мікроавтобусів ладні були шукати якихось об’їзних доріг.
Тут варто зазначити, що «допомагають» руйнації дорожнього покриття часті рейси важковагового автотранспорту, який курсує через ряд сіл та селище Саврань із тоннами щебеню, піску та каміння. Переїжджають вони міст через річку Південний Буг (поблизу села Березівка Гайворонського району), який розрахований на 20 тонн вантажу, але змушений витримувати значно більше. На даний час міст аварійний. Наразі тут потрібно заборонити переїзд важковаговиків. Вирішити позитивно цю проблему, яка існує не один рік, ніяк не вдається, адже вона потребує узгодження і з боку сусідів – Гайворонського району Кіровоградської області.
На експлуатаційне утримання доріг місцеві шляховики – будівельники минулого року освоїли трохи більше мільйона гривень, а в першій половині цього – понад 900 тисяч гривень. Нині вони працюють на ділянці у селі Концеба. На серпень запланований ремонт 343 квадратних метрів шляху Бакша – Заплази – Любашівка. Також цього місяця «полатають» так звані шкільні маршрути. Їхня довжина в районі – до 50 кілометрів. Дітей підвозять до чотирьох навчальних закладів з дев’яти населених пунктів.
Савранські райавтодорівці залюбки відремонтували б всі дороги, але вони, як підрядчики, виконують замовлення власника – Служби автомобільних доріг України. Фінансування на утримання автошляхів загального користування здійснюється з Держбюджету, але коштів, на жаль, виділяється обмаль.
