Сторінки біографії

Балтський район межує з Вінницькою, Кіровоградською областями, Котовським, Любашівським, Ананьївським, Кодимським, Савранським районами Одеської області. Віддаленість районного центру від міста Одеси 226 км, від залізничної станції Балта (с. Білине) – 7 км. В районі налічується 42 населених пункти.

Територія району 131,7 тис. гектарів, в тому числі 96956 гектарів сільськогосподарських угідь; 70936 – ріллі; під присадибними ділянками зайнято 3477; під фермерськими господарствами – 20821; площа лісу – 23834 гектари.

Тут протікають річки Кодима, Смолянка та Савранка, що належать до басейну Південного Бугу. В районі близько 80 невеликих водосховищ та водойм загальною площею 825 гектарів.

Багатий Балтський край і на лісові масиви, які представлені Лісничівським, Савранським та Петровським заповідниками. Загальна площа лісу 23834 гектари. Найпоширенішими видами дерев є дуб, липа, клен, ясен, акація, вишня, верба, сосна та ін.

Працюють хлібозавод, дві швейні фабрики, сільськогосподарські підприємства.

Чисельність населення в Балтському районі станом на 1 вересня 2011 року – 43220 чол. Працездатне населення складає 19011чол., з них зайнято в промисловості – 2289 чол., в сільському господарстві, мисливстві та лісовому господарстві – 2097 чол.

Біля села Кринички розташований Балтський фізико­географічний стаціонар – науково­до­слідний комплекс для вивчення стану ланд­шафтів і режиму надзвичайно вологих земель.

Неподалік від села Коритне розташований заказник місцевого значення.

Адміністративним центром району є місто Балта.

Громаду балтян складають українці, росіяни, євреї, молдавани та представники інших національностей.

Працюють школи, педагогічне та професійно­технічне училища.

Голова райдержадміністрації Василь Бабанський: «Дерево міцне корінням, а край – родом і народом»

– Мені пощастило працювати у команді однодумців. І вже сьогодні можна сказати, що вболівання більшості за долю краю приносить плідні результати. Адже вперше за багато років досягнуто взаєморозуміння не тільки між структурами влади, але і з представниками місцевих бізнес­структур, з сільськими громадами. А якщо міс­цевими проблемами переймаються всі і кожен прагне зробити і свій внесок у загальну справу, то у громади ра­йону є перспективи.

Розв’язання соціально­економічних проблем – першочергове завдання влади. Зокрема, в плані наведення порядку у використанні трудових ресурсів. Управлінням праці та соціального захисту населення ведеться активна робота з легалізації робочих місць та заробітної плати. І ситуація поволі вирівнюється.

Взаємодія райдерж­адміністрації з керів­никами підприємств сприяла збільшенню заробітної плати у сфері виробництва на 50 гривень протягом 2011 року. За один рік на 2% зменшено дотаційність району з обласного бюджету. Триває робота з наведення порядку у сфері земельних відносин, що вже дозволило отримати майже 2 мільйони гривень додаткових надходжень до районного бюджету.

Оптимізація структури закладів освіти дасть змогу підвищити якість навчання в сільській місцевості та зменшити бюджетні витрати на їх утримання. З метою надання якісніших медичних послуг змінено структуру управління сільськими закладами охорони здоров’я. Відтепер вони підпорядковані головному лікарю центральної районної лікарні.

Поступово легалі­зується діяльність малого бізнесу, адже від сплати ним податків залежить наповнення бюджету, а відтак і втілення в життя багатьох соціальних програм. Всіма своїми діями прагнемо поліпшення в усіх сферах життя. Адже влада дала слово змінити ситуацію на краще і тепер прагне дотримати його.

І хоча поки що ще не все вдається, мають місце безробіття, міграція населення, все ж ми працюємо і на добробут держави, і на розвиток громади. Так, інвентаризація земель, до якої у районі приступили позаминулого року, включаючи перегляд орендних відносин з приватними структурами, в перший же тиждень дала поповнення місцевого бюджету на понад 100 тисяч гривень.

Сьогодні вже всі орендарі магазинів регулярно сплачують оренд­ну плату до місце­вих бюджетів, чого не було раніше. Працю­ємо над ліквідацією заборгованості за заро­бітною платою, над створенням нових робочих місць задля підтримки людини праці.

У серпні 2011 року від­крито швейний цех на базі колишнього універ­магу. Інвестор викупив складські приміщення за 3 мільйони гривень, частина з яких пішла на розвиток міської інфра­структури, частина – на будівництво школи і спортивного комплексу для молоді. Крім того, кілька сотень балтян отримали добре оплачувану роботу на швейному виробництві, яке працює на внутрішній ринок.

В межах програми «Народний бюджет» введено в експлуатацію чимало об’єктів, зокрема, відкрито Немирівську школу, спортивний зал у с. Чернече, актовий зал у с. Саражинка, відремонтовано деякі дороги, встановлено автобусні зупинки. На часі – капітальний ремонт приміщення дитячого відділення Балтської райлікарні, газифікація сіл Мирони та Сінне. Словом, прагнемо покращення життя вже сьогодні, тож і в наше віконце заглядає сонце.

Голова райради Валерій Желіховський: «Де дружніші, там і сильніші»

– До районної ради увійшли представники різних політичних сил. Але це не заважає всім нам працювати ефективно і плідно. Депутатські комісії, а їх п’ять, активно і швидко вирішують нагальні питання сьогодення. Ведеться робота і вибудовується система управління на територіях сільських рад таким чином, щоб максимально наблизити владу до народу. Не боюсь сказати, що є повне взаєморозуміння з сільськими головами. Всі працюють в одному запрягу і разом тягнуть воза Балтського району. Адже кожен розуміє, що тому роду немає переводу, у якому всі за згоду.

Наприклад, за один рік роботи було прийнято і виконано понад 150 рішень, тоді як за всю минулу каденцію – 300. Звичайно, на першому місці піклування про підростаюче покоління, його всебічний розвиток. Для дітей знайшли затишний куточок у місті і тут запрацював (після 15­річної перерви) шахово­шашковий клуб, у стадії відкриття багато цікавих гуртків.

Балтська райрада виступила ініціатором спартакіади депутатів всіх рівнів. Ця ініціатива знай­шла підтримку всіх сільських рад. Балтська команда бере участь у обласній спартакіаді і показує прекрасні результати. Навіть привезли додому три золоті медалі. Думаю, що ніщо так не об’єднує, як спільна справа, спільні захоплення. Родинні естафети, спартакіади депутатів районної та сільської рад згуртовують колег у спільну команду, сприяють вирішенню багатьох насущних проблем. Люди бачать позитивні зміни у роботі депутатів всіх рівнів, тож і самі прагнуть долучитись до вирішення справ. А влада щомісяця, як і обіцяла, звітує перед виборцями про свою роботу.

У районі функціонує низка благочинних організацій, набирає темпів діяльність керівників підприємств і організацій на користь району, а не заради власної наживи. Серед них особливою місією вирізняється центр реабілітації дітей з неблагополучних сімей при Балтському костьолі Святого Станіслава, благочинний фонд «Благо­Даріння».

Сьогодні балтяни дбають про завтра. Співпрацюємо з Тарнавським повітом Республіки Польща у напрямку втілення в життя проекту «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду». Ведеться активна діяльність на отримання міжнародних грантів. Керівництво шукає інвесторів і створює найкращі умови для зацікавлених працювати на теренах Балтщини

Бліц-опитування

За що я люблю свій рідний край?

Сергій Мазур, міський голова:

– Я знаю тут кожну стежину, боготворю свій край і прагну внести свою частку у його розвиток. Напевне, з цих міркувань і пішов на вибори. З першого ж дня роботи на посаді міського голови почав працювати над виконанням тієї програми, яку пропонував людям під час передвиборної кампанії. Відповідно до Програми благоустрою, упорядкування, санітарного та екологічного оздоровлення планомірно проводимо роботи. Приємно відчувати дружнє плече голови райдержадміністрації Василя Бабанського і голови райради Валерія Желіховського, депутатів обласної, районної та міської рад у будь­яких справах, що йдуть на користь місту і району.

Балта – районний центр, і її вигляд відіграє значущу роль у загальній картині району. Тому робиться акцент на впорядкуванні її території: проведено благоустрій центральної площі міста, відновлюється система утримання багатоквартирних житлових будинків, ведуться роботи з капітального ремонту доріг і мереж вуличного освітлення, по реконструкції тротуарів. І все це з великої любові до краю, в якому я народився, де живуть працелюбні і гостинні люди.

Тетяна Матлашевська, службовець:

– Це моя мала батьківщина. Я тут народилась, у цьому квітучому краї промайнуло моє дитинство. І саме тут я знайшла своє місце під сонцем. Мені імпонує колоритність Балтщини з її історичним минулим та не менш цікавим сьогоденням. Ми, балтяни, можемо пишатися тим, що у сузір’ї талановитих людей – імена наших земляків: Степана Івановича Олійника – відомого поета­гумориста, Володимира Петровича Куликівського, який випустив три збірки дитячих творів, автора багатьох пісень, Анатолія Савовича Висоцького – сатирика, гумориста, автора творів для дітей, памфлетиста, поета­педагога Семена Цванга – співця рідного краю. Можна назвати й інших знаних людей. Ось така щедра на таланти наша земля.

Талановитість проявляється не тільки в мистецтві, а й в умінні творити матеріальні блага, що приносять користь громаді. В цьому відіграють велику роль депутати сільських, районної та міської рад. Вони працюють, як добре злагоджений оркестр. Це допомагає нам долати труднощі, віднаходити світлі шляхи.

Микола Гранченко, охоронець:

– Свій рідний край можна оцінити по­справжньому, побувавши на чужині. Мені така доля випала. І там, у далеких краях, я усвідомив, наскільки глибоко люблю свою Батьківщину, її людей, люблю все українське: звичаї, обряди, культуру.

На теренах моєї Балтщини тісно переплелось коріння української, російської, молдавської, єврейської культур, і край тільки від цього виграє, збагачується. Багато балтян знають мови народів, які населяють наш край, пісні і танці, звичаї і традиції. Поруч зі мною живуть і працюють щирі балтяни. Щирі на дружбу, на гостинність, на милосердя. І головне, що вони завжди поспішають один одному на допомогу. Кілька років тому я втратив своїх рідних, та пережити горе мені допомогли мої друзі. Вдячний їм довіку. На таких людях і тримається наш край. Ось за це я його і люблю! А хіба можна не любити землю, яка тебе зростила? Словом, рідний край – мій земний рай.