Віхи минувшини

- 1776 р. – місто Юзефград (Балта) отримує Магдебурзьке право, перший герб міста та дозвіл на проведення двох ярмарків, які згодом отримують статус європейських.

- 1804 р. – місто Балта стає повітовим центром Балтського повіту Подільської губернії.

- 1865 р. – відкрито рух на залізниці Одеса – Балта.

- 1899 р. – почала функці­онувати безплатна лікарня.

- 1903 р. – відкрито жіночу гімназію імені Пушкіна.

- 1908 р. – збудовано Фео­досіївський монастир.

- 1910 р. – дала перший електричний струм міська електростанція.

- 1920 р. – вийшов перший номер газети «Вісті Балтського повітового революційного комі­тету».

- 1925 р. – створено Молдав­ський промисловий комбінат, до якого увійшло 18 підприємств.

- 1927 р. – відкрито швейну фабрику.

- 1931 р. – створено Балтську МТС.

- 1940 р. – Балтський ра­йон ввійшов до складу Одеської області.

- 1958 р. – відкрито тубдиспансер.

- 1963 р. – відкрито широкоекранний кінотеатр «Родина».

- 1973 р. – відкрито нову полік­лініку.

- 1990 р. – введено в екс­плуатацію лікарняний комплекс.

-2001 р. – завершено перший етап газифікації міста.

Сьогодення: координати перетворень

- Відремонтовано дороги у місті Балті та 11 селах району.

- Газифіковано 5555 абонентів.

- Прокладено водогони у місті та селах Перейма, Білине.

- Освітлено населені пункти району.

- Капітально відремонтовано приміщення соціальної сфери району.

- Відкрито дитячі заклади в селах Пасицели, Мирони.

- Реорганізовано Ракулянську загально­освітню школу у навчально­виховний комплекс.

- Здано в експлуатацію школу у селі Немирівському.

- Відкрито нову швейну фабрику на робочих 400 місць.

- Облаштовано спортивно­культурний майданчик у місті Балті.

- У товаристві «Балтська швейна фабрика» створено професійну базу для підготовки учнів професійно­технічного аграрного училища.

- Облаштовано новий спортивний зал у Чернеченській загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів та дитсадок за програмою «Народний бюджет».

Ровесник області

Для загального добра

Трудовий шлях Івана Сергійовича Пчелінського позначений багатьма нагородами – орденами Леніна, Жовтневої Революції, Трудового Червоного Прапора, медалями, грамотами, подяками.

Стежка хлібороба почалася від шкільного порога. Уранці хлопець йшов до школи, а після уроків – на тракторний стан. З часом опанував усі ланки сільськогосподарського виробництва і міг застосувати свої знання на будь­якій роботі. Без відриву від виробництва навчався. Досвідченого фахівця помітили. Його обрали головою колгоспу «Світанок» (с. Гербіно), де панували бездоріжжя, темрява, ледве жевріло культурне життя. Та незабаром село ожило: виросли тваринницькі ферми, школа, фельдшерсько­акушерський пункт, лазня, чудовий Будинок культури, заповнилися технікою тракторні стани, з’явилися дороги з твердим покриттям. У 1965 році Іван Сергійович отримав свою першу нагороду – орден Леніна, високі нагороди отримали і багато передовиків колгоспного виробництва.

Свій трудовий шлях продовжив орденоносець у колгоспі імені Леніна (с. Піщана). Добра слава про цей колгосп розлетілась по всій Україні. Він став мільйонером. Під керівництвом І.С. Пчелінського тут було споруджено консервний завод, продукція якого користувалася попитом у найвіддаленіших куточках України, птахофабрику з механізованими виробничими процесами, яка щороку продавала державі мільйон штук яєць. Тваринницький комплекс на 1 тисячу голів худоби давав високі надої молока. Прокладались дороги, було побудовано чудову двоповерхову школу за кошти колгоспу (1 мільйон карбованців). Колгосп утримував всю соціальну сферу села. За колгоспний рахунок у вузах і технікумах навчалися десятки спеціалістів, потім вони повертались у рідне село.

За всі досягнення отримували ордени, медалі й інші передовики колгоспного виробництва. Їх нагороджували і туристичними поїздками за кордон.

Сьогодні Іван Сергійович також веде активний спосіб життя, багато читає, ці­ка­виться новинами і подіями. І в глибині душі болем відгукуються ветерану праці спустошені тваринницькі ферми та занедбані селянські садиби. Він хотів би бачити своє село заможнішим. Адже трудився він для загального добра.

Фото з сімейного альбому

Є послідовники – є майбутнє

Незважаючи на юний вік молодіж­ної організації «Молодь за реформи Балтщини» (їй лише 4 роки), за нею багато добрих справ. Вони допомагають старшим поратись по господарству, організовують концерти, зустрічі, ігри. Тут діє своя волейбольна команда, яка бере участь і в обласних змаганнях, створено команду КВК «Непосидющий вулик», хореографічний колектив «Фантазія», який вже три роки поспіль здобуває призові місця у фестивалі «Терпсихора». Молодь не тільки встигає творити добрі справи, що є їхнім першочерговим покликанням, а й дарує радість людям, за що їм дуже вдячні і в місті, і в селах району.

Молодіжна організація налічує у своїх рядах трохи більше 60 чоловік.

– Нас мало, та ми в тільняшках, – каже жартома про своїх дівчат і хлопців голова організації Вадим Калицький.

– Молодим – зелене світло, – говорить голова райдержадміністрації Василь Бабанський і підтримує всі їхні добрі починання.

Комп’ютер, радіомікрофони, сучасну естрадну апаратуру, приміщення організація отримала за підтримки Василя Бабанського. А основне, в його особі знайшла надійного старшого товариша.

Всім колективом ввійшли до благодійної організації «Благо­Даріння» і разом з нею прагнуть творити добро людям. Важливо, що у «Молоді за реформи Балтщини» є послідовники. У селі Обжиле створено осередок молодіжної організації, до якої вже ввійшли 30 чоловік.

Його сонце світить людям

В кожній людині є сонце. Тільки дайте йому світити. Ці слова Сократа можна повною мірою віднести на адресу Станіслава Андрійовича Голємбієвського. Його у селі Перейма називають майстром на всі руки. А це і справді так.

Будучи за професією лікарем, Станіслав Андрійович піклується про здоров’я своїх односельців. За будь­якої погоди він поспішить на допомогу. Як кажуть у селі, у лікаря немає спочинку ні вдень, ні вночі, якщо йдеться про здоров’я чи життя людини.

С.А. Голємбієвський представляє інтереси сільської громади у районній раді. Тому до нього звертаються по допомогу як до депутата, і переважно питання вирішуються позитивно. Крім того, такого дбайливого чоловіка, татуся, здається, не знайти по всій окрузі. Він не тільки власне обійстя тримає у зразковому порядку, а ще й вибудував добротні будинки двом власним дітям. За яку роботу не візьметься, в його руках все «горить».

А ще Станіслав Андрійович захоплюється музикою. У дитинстві його полонили мелодійні українські пісні. Ця любов залишилась з ним і понині. Він добре грає на музичних інструментах. За його участі і під його керівництвом у сільському клубі організовано хор «Переймяночка». Він вже встиг заявити про себе в області.

«Балтська зірочка»

Зразковий дитячий хорео­графічний ансамбль «Балтська зірочка» вже налічує майже 15 років. Його учасники – вихованці віком від 4 до 14 років. А керує цим дивовижним колективом Ольга Володимирівна Грицишин – фахівець з багаторічним досвідом. Кілька років тому за сумлінну працю та високий професіоналізм її нагороджено Почесною грамотою Міністерства культури та Грамотою Центрального комітету профспілки працівників культури України. Тож цілком закономірно, і ансамбль під її керівництвом сягає вершин майстерності.

Колектив є неодноразовим учасником та переможцем обласних, всеукраїнських та міжнародних конкурсів та фестивалів. У 2006 році ансамбль «Балтська зі­рочка» взяв участь у обласному фестивалі­конкурсі дитячої та юнацької творчості «Сузір’я­2006» і став дипломантом ІІ ступеня. На ІХ Всеукраїнському фестивалі хореографії «Арабески» став переможцем в номінації «Дитячий танець». Колектив є лауреатом та дипломантом обласного фестивалю­конкурсу «Таланти твої, Україно!»

Звання «Зразковий» ансамблю було присвоєно у 1999 році. За період своєї творчої діяльності колектив неодноразово нагороджувався цінними подарунками та грамотами Балтської райдержадміністрації, районної та міської рад.

У ансамблю є своя велика костюмерна. А її сценічні концертні костюми, яких тут понад 350 одиниць 30 видів, вражають своїм різнобарв’ям, естетичним оформленням, тематичністю. Як з’ясувалося, вони виготовляються на батьківські кошти та за рахунок районного бюджету. Вагомий внесок у розвиток костюмерної та розробку танцювальних костюмів зробила костюмер ансамблю Тетяна Давидівна Балтян.

Випускники колективу стають студентами вищих навчальних закладів та працюють у професійних танцювальних колективах. Керівники ансамблю вважають, що культура майбутнього значною мірою залежить від кількості дітей, залучених до мистецтва.

Любов КУЗЬМЕНКО,власкор «Одеських вістей»